Рішення № 12783908, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р.Справа № 15/143-10-3906 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Кочмар В.В.,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” до Комунального підприємства „Міські дороги” про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 529098,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Міські дороги” заборгованості за договором поставки в сумі 529098,33 грн., посилаючись на наступне.

15 лютого 2008 року між позивачем, який виступав у якості продавця, та відповідачем, який виступав у якості покупця, було укладено договір № БМ 2/2008 на поставку бітуму та будівельних матеріалів.

Згідно умов вищевказаного договору позивач зобов'язався поставити відповідачу бітум та будівельні матеріали (14.50.1) у кількості:

-          асфальтобетон Др.Щ. А.НП-1 - 18505,00 тн. вартістю 10168500,00 грн.;

-          щебінь фракції до 20 мм - 5000,00 тн. вартістю 600000,00 грн.;

-          перебрік залізобетонний - 28571,43 п.м. вартістю 800000,00 грн.;

-          бордюрний камінь залізобетонний - 7191,67 п.м. вартістю 431500,00 грн.

Вищезазначені матеріальні цінності повинні бути поставлені згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору № БМ 2/2008 від 15.02.2008 року.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума його склала 12000000,00 грн.

У відповідності до п. 2.4. договору оплата за фактично поставлений товар повинна була бути здійснена на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за фактично отриманий товар.

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив та передав відповідачу бітум та будівельні матеріали на загальну суму 10072959,73 грн., що підтверджується:

-          видатковою накладною № 159 від 26.03.2008 року на суму 3779775,45 грн.;

-          видатковою накладною № 187 від 28.03.2008 року на суму 499999,18 грн.;

-          видатковою накладною № 122 від 30.07.2008 року на суму 600994,55 грн.;

-          видатковою накладною № 140 від 29.08.2008 року на суму 853898,27 грн.;

-          видатковою накладною № 170 від 30.09.2008 року на суму 544064,84 грн.;

-          видатковою накладною № 191 від 30.10.2008 року на суму 674024,43 грн.;

-          видатковою накладною № 209 від 28.11.2008 року на суму 186885,84 грн.;

-          видатковою накладною № 231 від 30.12.2008 року на суму 199538,19 грн.;

-          видатковою накладною № 11 від 30.01.2009 року на суму 36656,83 грн.;

-          видатковою накладною № 19 від 27.02.2009 року на суму 114015,72 грн.;

-          видатковою накладною № 28 від 30.03.2009 року на суму 84941,71 грн.;

-          видатковою накладною № 51 від 29.05.2009 року на суму 636921,30 грн.;

-          видатковою накладною № 64 від 30.06.2009 року на суму 348583,76 грн.;

-          видатковою накладною № 104 від 31.08.2009 року на суму 251289,36 грн.;

-          видатковою накладною № 84 від 30.07.2009 року на суму 582142,88 грн.;

-          видатковою накладною № 104 від 31.08.2009 року на суму 251289,36 грн.;

-          видатковою накладною № 121 від 30.09.2009 року на суму 42773,94 грн.;

-          видатковою накладною № 141 від 30.10.2009 року на суму 17820,00 грн.;

-          видатковою накладною № 157 від 30.11.2009 року на суму 9462,42 грн.;

-          видатковою накладною № 167 від 29.12.2009 року на суму 17564,58 грн.;

-          видатковою накладною № 97 від 30.06.2010 року на загальну суму 413765,96 грн.

Однак оплата з боку відповідача була здійснена лише частково на суму 9568037,64 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 504922,09 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16 серпня 2010 року.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати товару позивачем згідно ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні у розмірі 16664,74 грн. та 3% річних в сумі 7511,50 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, загальний розмір суми боргу складає 529098,33 грн. (основний борг у розмірі 504992,09 грн. + 3% річних у розмірі 7511,50 грн. + інфляційні у розмірі 16664,74 грн.)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/143-10-3906 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині суми основного боргу в сумі 504922,09 грн., заперечуючи проти нарахованих 3% річних та інфляційних, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 107).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 лютого 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” (продавець) та Комунальним підприємством „Міські дороги” (покупець) був укладений договір № БМ 2/2008, згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідачу бітум та будівельні матеріали (14.50.1) у кількості:

-          асфальтобетон Др.Щ. А.НП-1 - 18505,00 тн. вартістю 10168500,00 грн.;

-          щебінь фракції до 20 мм - 5000,00 тн. вартістю 600000,00 грн.;

-          перебрік залізобетонний - 28571,43 п.м. вартістю 800000,00 грн.;

-          бордюрний камінь залізобетонний - 7191,67 п.м. вартістю 431500,00 грн.

Вищезазначені матеріальні цінності поставляються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору № БМ 2/2008 від 15.02.2008 року.

Загальна сума договору складає 12000000,00 грн., у т.ч. ПДВ –2000000,00 грн. (п. 2.1).

Згідно п. 2.2 договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача у гривнах.

Відповідач здійснює оплату товару на підставі рахунку та видаткової накладної (п. 2.3 договору).

У відповідності до п. 2.4. договору розрахунок у розмірі 100% від загальної суми договору здійснюється на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за фактично отриманий товар.

Згідно п. 3.1. договору датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем у м. Одеса. Також позивач зобов’язується поставити товар і передати його у розпорядження відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 38.

П. 5.2 договору визначено, що товар вважається зданим позивачем та прийнятим відповідачем по якості і комплектності в експлуатаційному стані після отримання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками позивача і відповідача.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, укладений сторонами вищевказаний договір за своєю суттю є договором купівлі-продажу, та є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач та як з’ясовано судом, на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10072959,73 грн. (з ПДВ –20%), у т.ч.:

-          згідно видаткової накладної № 159 від 26.03.2008 року на суму 3779775,45 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 187 від 28.03.2008 року на суму 499999,18 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 122 від 30.07.2008 року на суму 600994,55 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 140 від 29.08.2008 року на суму 853898,27 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 170 від 30.09.2008 року на суму 544064,84 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 191 від 30.10.2008 року на суму 674024,43 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 209 від 28.11.2008 року на суму 186885,84 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 231 від 30.12.2008 року на суму 199538,19 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 11 від 30.01.2009 року на суму 36656,83 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 19 від 27.02.2009 року на суму 114015,72 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 28 від 30.03.2009 року на суму 84941,71 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 40 від 30.04.2009 року на суму 591606,48 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 51 від 29.05.2009 року на суму 636921,30 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 64 від 30.06.2009 року на суму 348583,76 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 104 від 31.08.2009 року на суму 251289,36 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 84 від 30.07.2009 року на суму 582142,88 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 104 від 31.08.2009 року на суму 251289,36 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 141 від 30.10.2009 року на суму 17820,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 157 від 30.11.2009 року на суму 9462,42 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 167 від 29.12.2009 року на суму 17564,58 грн.;

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар відповідачем було отримано через уповноважені особи, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей та вбачається з підписів уповноважених осіб на вищевказаних видаткових накладних.

До того ж позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленого товару.

Між тим, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, вартість поставленого товару було сплачено відповідачем частково на суму 9568037,64 грн., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 504922,09 грн., що визнається відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків від 08.01.2010 р., від 16.08.2010 р. та від 10.09.2010 р., які складені та підписані уповноваженими представниками сторін.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При цьому позивачем були нараховані відповідачу за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо оплати поставленого товару інфляційні витрати в розмірі 16664,74 грн. і 3% річних в розмірі 7511,50 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов'язання з оплати відповідачем поставленого товару згідно п. 2.4 договору протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку. Однак, останню оплату було здійснено відповідачем у 2009 році та згідно акту звірки взаємних розрахунків від 08.01.2010 р. спірна сума боргу рахувалась за відповідачем станом на 01.01.2010 р. Відтак, має місце прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару з 01.01.2010 року.

Враховуючи те, що ні законом, ні договором № БМ 2/2008 не встановлено іншого відсотку річних, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на основну суму заборгованості, що складають 7511,50 грн. за наведеним у позовній заяві розрахунком:

504922,09 грн./100% * 3%:365 дн.* 181 дн. = 7511,50 грн.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У зв’язку з цим суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в розмірі 16664,74 грн. згідно наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 529098,33 грн. (504922,09 грн. + 7511,50 грн. + 16664,74 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” до Комунального підприємства „Міські дороги” про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 529098,33 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Міські дороги” (65043, м. Одеса, вул. Троїцька, 45; код ЄДРПОУ 32642110; р/р 26009321349701 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельна дільниця „Одесголовпостач” (65026, м. Одеса, вул. Елісаветинська, 23; код ЄДРПОУ 05514198; р/р 26007311921 в АБ „Південний”, МФО 328209) заборгованість за поставлений товар сумі 504922/п’ятсот чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві/грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 7511/сім тисяч п'ятсот одинадцять/грн. 50 коп., інфляційні витрати у розмірі 16664/шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири/грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5290/п’ять тисяч двісті дев’яносто/грн. 98 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Повний текст складено та підписано 29.11.2010 р.

Суддя