Рішення № 12783587, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 25/154

За позовом: Приватного підприємства «Оліяр», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області

До відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 103010,96 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Марочканич І.О.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Шокало Н.А. –представник (довіреність від 03.08.2009 р)

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представникам сторін, які брали участь у судових засіданнях, роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «Оліяр», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області, до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів про стягнення 103010,96 грн. заборгованості, в тому числі : 75000,00 грн. основного боргу, 17775,00 грн. пені, 5250,00 грн. штрафу, 3525,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1460,96 грн; просить відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2010 року ( суддя Пазичев В.М) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.08.2010 року. З підстав, зазначених в ухвалі суду від 26.08.2010 року розгляд справи було відкладено на 04.10.2010 року. Згідно ст.81-1 ГПК України, за ініціативою суду, в судовому засіданні 04.10.10 р розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме :програмно-апаратного комплексу «Оберіг». В судовому засіданні 04.10.10 року оголошувалась перерва до 08.10.10 року, про що до відома сторін було також доведено і в письмовій формі ( під розписку). У зв»язку із закінченням повноважень судді Пазичева В.М., справа №25/154, призначена до розгляду на 08.10.2010 року, за розпорядженням голови суду передана судді Кітаєвій С.Б.

В судовому засіданні 08.10.10 р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог , а також –письмове пояснення до справи. У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути на його користь з відповідача : 75000.00 грн. основного боргу, 3525,00 грн. інфляційних втрат, 13650,00 грн. пені, 1812,33 грн. інфляційних втрат, штраф в розмірі 5250,00 грн ( а всього : 99237,33 грн) та відшкодувати судові витрати по справі. Доказів надіслання примірника зазначеної заяви відповідачу позивач не надав, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відтак суд вбачав за доцільне розгляд справи відкласти .Розгляд справи відкладався на 27.10.10 р. З мотивів, наведених в ухвалі від 27.10.2010 року розгляд справи відкладено на 30.11.2010 року. 29.11.10 року від позивача в канцелярію суду поступила заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 101939,38 грн. заборгованості, в тому числі : 75000,00 грн. основного боргу, 5925 грн. інфляційних втрат, 13650 грн. пені, 3 % річних в сумі 2114,38 грн, 5250,00 грн. штрафу , а також –відшкодувати судові витрати по справі. В судове засідання 30.11.2010 року сторони не забезпечили явку повноважних представників, відтак, суд враховуючи зазначену обставину та поступлення заяви про збільшення розміру позовних вимог, вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 30.11.2010 року розгляд справи відкладено на 07.12.2010 року на 11 год.00 хв.

В судове засідання 07.12.2010 року забезпечив явку повноважного представника відповідач. Позивач з невідомих суду причин явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов»язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2,4-3 ГПК, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Можливості для відкладення розгляду справи, враховуючи вимоги ч.1 ст.69 ГПК України, суд не вбачає.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників надані в судових засіданнях в ході розгляду справи, створивши, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Позов розглядається за заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог ( заява поступила в канцелярію господарського суду Львівської області 29.11.10 р і зареєстрована за вхідним номером 23196).

Між ПП «Оліяр»та Філією «Городоцький райавтодор»ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», 24 листопада 2009 року укладено договір поставки товару №3, згідно умов якого постачальник (ПП «Оліяр») зобов»язувався поставляти та передавати у власність покупцю (Філії «Городоцький райавтодор»ДП «Львівський облавтодор») товар зазначений в договорі , в кількості та на умовах в ньому зазначених, а покупець зобов»язувався приймати і оплачувати товар на умовах визначених договором.

Відповідно до вищезгаданого договору ПП «Оліяр»здійснило поставку, що підтверджується видатковою накладною №ОЛ-000298 від 3 грудня 2009 року, на суму 75000,00 грн.

Відповідно до п.7.3 договору, замовник проводить розрахунок за кожну партію отриманого товару на протязі 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Разом з тим, всупереч положенням ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов»язок виконання зобов»язання у встановлений строк, відповідачем не дотримано даних умов договору, вимог чинного законодавства та станом на день судового розгляду не оплаченено вартість отриманого товару. Борг складає 75000,00 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні наявність боргу в сумі 75000,00 грн, а також вимоги позивача про стягнення 5925,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2114,38 грн не заперечують, пояснюють несвоєчасне виконання зобов»язання –важким фінансовим становищем підприємства, яке склалось не лише з вини самого підприємства, наголошують на заходах, які вживає відповідач ( в т.ч. і в судовому порядку) для стягнення коштів із боржників, що дасть можливість розрахуватись з позивачем. Просять врахувати , обставини які навів відповідач у заяві про розстрочку виконання рішення суду і розстрочити його виконання на 12 місяців, що дасть можливість підприємству відповідача вирішити фінансові проблеми та сприятиме збереженню майнових фондів підприємства. Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, то відповідач їх не визнає з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов»язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення ( ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням , проведеним належним чином.

Згідно із абз.2 ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язання.

У ст.617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов»язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов»язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов»язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст.218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов»язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб»єкт господарювання за порушення господарського зобов»язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов»язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов»язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов»язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідач зобов»язаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 2114,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 5925 грн. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача про стягнення 5925,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2114,38 грн. визнав.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції, за порушення строків виконання зобов»язання, застосовуються у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов»язання, строки виконання якого порушені.

Під виконанням зобов»язання, згідно ст.193 Господарського кодексу України, слід розуміти загальні умови виконання господарських зобов»язань, відповідно до яких : суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України, суб»єктами господарювання державного сектора економіки є суб»єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб»єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п»ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб»єктів.

Ознакою , що дає підстави віднесення відповідача до державного сектора економіки є те, що відповідач є дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», єдиним засновником якого в свою чергу є центральний орган державної виконавчої влади –Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор».

У постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 року про стягнення штрафних санкцій підтверджено правильність застосування законодавства. Зокрема, у ньому сказано, що «у разі , якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст.231 цього Кодексу».

Щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, стосовно трьох умов, наявність яких , на думку відповідача, необхідна для застосування штрафних санкцій в порядку передбаченому ст.231 Господарського кодексу України, то іншого розміру штрафних санкцій для даного виду правовідносин не передбачено ні законом, ні укладеним між позивачем та відповідачем договором, в якому містяться лише умови відповідальності постачальника ( ПП «Оліяр»). По-друге, має місце господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, оскільки як вже було сказано вище, з врахуванням положень ч.2 ст.22 Господарського кодексу України, відповідача слід віднести до числа підприємств державного сектора економіки, за ознакою діяльності його на основі лише державної власності, оскільки єдиним засновником ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «Автомобільні дороги України»є саме держава, в особі центрального органу державної виконавчої влади. Саме ця ознака, відповідно до ч.2 ст.22 Господарського суду України, є достатньою для віднесення відповідача до зазначеного в Закону переліку.

В судовому засіданні представник відповідача, з посиланням на положення статуту ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»не заперечив ту обставину, що відповідач належить до числа підприємств державного сектора економіки. Відповідно до п.1.1 статуту , дочірнє підприємство «Львівський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»( далі-підприємство) створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Засновником підприємства є відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(п.п.3.3 статуту).

Відповідно до розрахунку пені , наведеному позивачем у «Розрахунку ціни позову» , який доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеня складає 13650,00 грн.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, під господарським зобов»язанням , про порушення якого йдеться в ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, слід розуміти зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Таким чином, доводи відповідача про можливість застосування такого виду штрафних санкцій лише при простроченні виконання не грошового зобов»язання є безпідставним.

Відповідно до розрахунку штрафу , наведеному позивачем у розрахунку ціни позову , який доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог, штраф складає 5250,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.п.3,6 ч.1 ст.83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи спір у справі , суд враховує скрутне матеріальне становище відповідача, наявність на день вирішення справи судом значної кредиторської заборгованості підприємства (33568000,00 грн), дебіторської заборгованості (25 186000,00 грн), враховує , що підприємством відповідача вживаються необхідні заходи до примусового стягнення дебіторської заборгованості з метою розрахунку із кредиторами, в тому числі і в судовому порядку (докази додаються відповідачем до справи), кризу неплатежів дебіторів, якими також непоодиноко виступають органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради і їх виконкоми) та місцеві органи державної виконавчої влади (райдержадміністрації), враховує статус та мету діяльності підприємства відповідача, а відтак вбачає за можливе та доцільне, зменшити розмір неустойки (штрафу та пені), а саме : пені –до 5007,53 грн, штрафу –до 2625,00 грн. , і стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (штраф , пеню) в загальній сумі 7632,53 грн.

Окрім того, враховуючи наведене, а також інші обставини, на які покликається відповідач у заяві про розстрочку виконання рішення господарського суду, враховуючи усні пояснення представника відповідача в судовому засіданні про те, що має місце закінчення фінансового року, є невизначеність з фінансуванням на наступний рік, а заборгованість (кредиторська і дебіторська) підприємства унеможливлюють проведення повного розрахунку з позивачем навіть у терміни, передбачені для виконання рішень майнового характеру за Законом України «Про виконавче провадження», що в свою чергу призведе до арешту рахунків підприємства та загрожуватиме функціонуванню підприємства, суд вважає за доцільне частково, враховуючи і інтересів другої сторони у справі, задоволити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення : не на 12 місяців як просить відповідач а на три місяці, розстрочивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача рівними, щомісячними платежами.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4,4-1,4-2,4-3,4-4,4-5,4-6,4-7,32,33,34,36,43,49,75,п.п.3,6 ч.1 ст.83, ст.ст.82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.          Позовні вимоги за Заявою про збільшення розміру позовних вимог ( заява б/н та б/д, вх..№23196 за 29.11.10 р) задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м.Львів, вул..Володимира Великого,54, код 31978981) на користь приватного підприємства «Оліяр»(81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721) суму в розмірі 91927,30 грн, з них:

75000,00 грн. основного боргу, 7632,53 грн. неустойки, 5925,00 грн інфляційних втрат, 3% річних в сумі 2114,38 грн., 1019,39 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Розстрочити виконання судового рішення щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м.Львів, вул..Володимира Великого,54, код 31978981) на користь приватного підприємства «Оліяр»(81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721) 91 927,30 грн шляхом сплати вказаної суми наступним чином:

: до 13 січня 2011 року -31479,36 грн ( з урахуванням судових витрат понесених позивачем);

:до 13 лютого 2011 року –30223,97 грн;

:до 13 березня 2011 року –30223.97 грн.

4.          В задоволенні решти вимог за заявою від 29.11.10 р про збільшення розміру позовних вимог –відмовити.

5.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 13.12.10 р.

Суддя                                                                                           Кітаєва С.Б.