Рішення № 12783585, 10.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.10                                                                                           Справа№ 31/143-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна компанія Укрексперт”, м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма „Леополіс Ампір”, м. Львів

про:стягнення заборгованості та нарахованої пені за оренду; відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в сумі 38029,48 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача: Благута –Марухняк М.Б. - представник;

від відповідача: не з’явився.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що стороною подане відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна компанія Укрексперт”, м. Київ, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма „Леополіс Ампір”, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення коштів в загальній сумі 38029,48 грн., в тому числі заборгованості по орендній платі в сумі 29957,95 грн., пені за несплату орендних платежів в сумі 2754,86 грн., заборгованості згідно договору про відшкодування витрат в сумі 7516,37 грн. та пені за несплату заборгованості згідно договору про відшкодування витрат в сумі 800,30 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. справу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.10.2010 р.

26.10.2010 р. позивачем супровідним листом долучено до матеріалів справи документи, що витребувались ухвалою суду про порушення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 26.10.2010 р.

В судове засідання 10.11.2010 р. з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач вдруге уповноваженого представника не направив в судове засідання, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог не заперечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті, оскільки ухвали суду направлялись за адресою згідно даних ЄДРПОУ, вказаних у довідці Головного управління статистики у Львівській області від 10.11.2010 р. № 20-09/2061.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 15.11.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»та відповідачем 01.07.2009 р. був укладений договір № 02/07 найму нежитлових приміщень, згідно умов якого ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»передало відповідачу в строкове оплатне користування окремі нежитлові приміщення адміністративного корпусу, позначені в технічному паспорті цифрами 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, загальною площею 108,9 кв.м., що розміщені за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32. Згідно з п. 3.1 вказаний договір діє з 01.07.2009 р. по 01.07.2011 р.

У відповідності з п. 6.1.2 договору найму відповідач взяв на себе обов'язок своєчасної і в повному обсязі оплати орендних платежів, передбачених договором.

Згідно з п. 5.1 договору найму орендна плата за місяць за наймане приміщення становить 2395,80 грн. При цьому розмір плати за кожний місяць визначається наймодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У відповідності до п. 5.2 договору найму орендна плата сплачується у національній валюті України на поточний рахунок наймодавця щомісяця не пізніше 10 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць. Слід зазначити, що підставою для орендної плати наймачем є рахунок, що виставляється наймодавцем (п. 5.4 договору найму).

Пунктом 5.5 договору найму передбачено, що обов’язок відшкодування комунальних витрат наймодавця щодо найманих приміщень покладається на наймача.

На виконання зазначеного договору найму Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»та відповідач 01.07.2009 р. уклали договір № 03/07 про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг, згідно з умовами якого орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах орендодавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.

Згідно з п. 2.1.2 договору про відшкодування витрат відповідач зобов’язався проводити оплату всіх платежів, передбачених договором, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

В той же час згідно п. 3.1 договору про відшкодування витрат платежі, визначені в розділі 2 даного договору, сплачуються у національній валюті України на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць.

Зважаючи на характер правовідносин щодо відшкодування понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»витрат, зокрема, по оплаті за електроенергію, водопостачання, водовідведення, послуги охорони та інші комунальні послуги, порівнюючи зазначені вище пункти з пунктами 2.1.3 –2.1.7 договору про відшкодування витрат, враховуючи неможливість наперед передбачити вартість понесених витрат, суд дійшов висновку, що сторони договору про відшкодування витрат досягли згоди щодо сплати відповідачем платежів згідно цього договору саме не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

При цьому підставою для відшкодування експлуатаційних витрат є рахунок (п. 3.2 договору про відшкодування витрат).

Судом встановлено, що відповідач прийняв у користування приміщення згідно акту приймання-передачі від 01.07.2009 р.

Згодом між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»та позивачем у даній справі 21.07.2010 р. укладено договір уступки вимоги (цесії) № 13/21-07-10. У відповідності до цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»передало позивачеві, а позивач набув право вимоги і став кредитором згідно зазначених вище договорів в загальній сумі 37474,32 грн.

Як зазначено в п. 3. договору уступки вимоги (цесії) право вимоги засновано на договорі № 02/07 найму нежитлових приміщень від 01.07.2009 р., акті приймання-передачі від 01.07.2009 р., договорі № 03/07 про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг, актах виконаних робіт за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р.

Згідно п. 6 договору уступки вимоги (цесії) до позивача переходять права, які забезпечують зобов’язання боржника.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь»було направлено відповідачеві повідомлення № 57/21-07-10 від 21.07.2010 р., в якому повідомлялось відповідача про уступку права вимоги згідно договору № 02/07 найму нежитлових приміщень від 01.07.2009 р. та договору № 03/07 про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи згідно умов договору № 02/07 найму нежитлових приміщень за період із липня 2009 р. по червень 2010 р. відповідачеві нараховано орендних платежів в сумі 27397,64 грн. Проаналізувавши п. 3 договору уступки вимоги (цесії), згідно якого право вимоги засновано, зокрема, на актах виконаних робіт за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р., суд вважає неправомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендних платежах згідно рахунку –фактури № СФ-0000495 від 07.07.2010 р. за липень 2010 р. в сумі 2560,31 грн., у зв’язку з чим в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

Позивач в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2010 р. ствердив про часткове погашення заборгованості по орендній платі в сумі 5411,24 грн. Отже, в цій частині позовних вимог провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по орендних платежах в сумі 18986,40 грн.

Позовні ж вимоги про стягнення заборгованості із відповідача згідно договору про відшкодування витрат підлягають задоволенню в сумі 7448,34 грн. за вирахуванням 68,03 грн., які всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не підтверджені будь-яким доказом, зокрема рахунком-фактурою, актом передачі-приймання робіт тощо.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Нормою ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору найму нежитлових приміщень встановлено, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених ст. 5 цього договору, наймач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми підлягаючої до оплати за кожний день прострочення.

Сплата відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення платежів також передбачена п. 3.6 договору про відшкодування витрат.

Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів в сумі 1495,44 грн. та пеня за несвоєчасну сплату платежів згідно договору про відшкодування витрат в сумі 533,05 грн. Відтак, в стягненні пені в сумі 1259,42 грн. по сплаті орендних платежів та пені в сумі 267,25 грн. згідно договору про відшкодування витрат слід відмовити. При перерахунку пені суд виходив з обмежень, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, дат виникнення зобов’язань по сплаті відповідних платежів, що встановлені п. 5.2 договору найму та п. 2.1.2 договору про відшкодування витрат. Також судом пеня нараховувалась за період по 01.09.2010 р., як зазначено в розрахунках позивача, та не нараховувалась пеня на суми заборгованості, які не підтверджені відповідними актами передачі-приймання робіт (наданих послуг), оскільки позивачем не представлено суду будь-яких доказів виставлення відповідачеві рахунків на оплату, хоча згідно п. 5.4 договору найму та п. 3.2 договору про відшкодування витрат саме рахунки є підставою для проведення відповідачем платежів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів повної сплати заборгованості та пені не подав, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 5411,24 грн. провадження у справі № 31/143-2010 припинити.

2.           Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма „Леополіс Ампір” (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 33; код ЄДРПОУ 13809418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна компанія Укрексперт” (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 29; код ЄДРПОУ 31513443) 26434,74 грн. основного боргу, 2028,49 грн. пені, 284,63 грн. сплаченого державного мита та 176,65 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Артимович В.М.