Рішення № 12782916, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/57307.12.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергосбут Київенерго»

додержавного підприємства «Укржитлосервіс»

простягнення 229095,75 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:представник Хіміч Б.С. (довіреність №01 від 04.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Укржитлосервіс»заборгованості за договором №320181 від 01.02.2003 року про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 229095,75 грн. (у тому числі 180824,18 грн. основного боргу; 11557,65 грн. пені; 9156,42 грн. штрафу, 21587,68 грн. інфляційних втрат та 5969,82 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року порушено провадження у справі №23/573 та призначено її розгляд на 23.11.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись, що нарахування вартості теплової енергії проведене Позивачем на підставі тарифів, які втратили чинність. У судовому засіданні 23.11.2010 року Відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили постановами Шевченківського районного суду по справам №2а-57/09 та 2а-2292/09.

Оскільки, Позивач звернувся до суду у зв’язку із порушенням Відповідачем зобов’язань за договором №7560159 від 01.02.2003 року суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача, так як справи №2а-57/09 та 2а-2292/09 не пов’язані з предметом розгляду справи №23/573.

Окрім того, представник Відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення суду строком на дев’ять місяців.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №320181 від 01.02.2003 року про постачання теплової енергії. Відповідно до пункту 2.2.1 договору №320181 від 01.02.2003 року Позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору №320181 від 01.02.2003 року зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір №320181 від 01.02.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за березень 2009 - серпень 2010 років, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 622808,87 гривень.

Відповідач не заперечував щодо обсягів одержаної від Позивача теплової енергії.

За період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 180824,18 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно пункту 2 додатку №4 до договору №320181 від 01.02.2003 року Відповідач зобов’язувався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у Позивача табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Заперечення Відповідача з приводу вартості поставленої за договором теплової енергії є безпідставними, оскільки відповідні нарахування Позивачем проведені на підставі тарифів на теплову енергію, які діяли на момент проведення нарахувань, що підтверджується обліковими картами за відповідний період та листами про затвердження тарифів, які направлялись на адресу Відповідача.

Заперечення вартості поставленої продукції не звільняє Відповідача від зобов’язання вчасно оплачувати надані за договором №320181 від 01.02.2003 року послуги.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 180824,18 грн. підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 3.5 додатку №4 до договору №320181 від 01.02.2003 року на початок кожного розрахункового періоду передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 11557,65 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем за період з травня по жовтень 2010 року.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату теплової енергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору №320181 від 01.02.2003 року обов’язком Відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги Позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у липні-серпні 2009 року та у період з квітня по серпень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення у 2009 році: липень –93,86 грн.; серпень –188,54 грн.; 2010 рік: квітнень –526,74 грн., у травень –1055,16 грн., у червень –702,50 грн., липень –351,62 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 18669,26 гривень. Таким чином до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 18669,26 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач, посилаючись на складний фінансовий стан звернувся до суду із клопотаннями про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, Відповідач не надав суду доказів щодо неналежного виконання безпосередніми споживачами зобов’язань щодо оплати за житлово-комунальні послуги за спірний період, таких як - договорів реструктуризації заборгованості, інформацію щодо стягнення заборгованості з споживачів у судовому порядку. Надані представником Відповідача копії судових рішень про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, договорів про реструктуризацію заборгованості стосувались правовідносин, які виникли у період з 2003 по 2007 роки.

Таким чином суд встановив, що доводи Відповідача щодо зменшення розміру пені є недоведеними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Враховуючи тарифну ситуацію у житлово-комунальних послугах у місті Києві, зважаючи на важке фінансове становище та специфіку роботи Відповідача, суд вважає доцільним задовольнити його клопотання та розстрочити виконання рішення суду на дев’ять місяців.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Укржитлосервіс»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24-А; ідентифікаційний код 32207896) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 180 824,18 грн. (сто вісімдесят тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 18 копійок) основного боргу; 11557,65 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім гривень 65 копійок) пені; 5969,82 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять гривень 82 копійки) трьох процентів річних; 18669,26 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев’ять гривень 26 копійок) інфляційних втрат; 1 983,52 грн. (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят три гривні 52 копійки) державного мита та 204,33 грн. (двісті чотири гривні 33 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду строком на дев’ять місяців наступним чином:

до 20.12.2010 року –24356,52 грн.

до 20.01.2011 року –24356,52 грн.

до 20.02.2011 року –24356,52 грн.

до 20.03.2011 року –24356,52 грн.

до 20.04.2011 року –24356,52 грн.

до 20.05.2011 року –24356,52 грн.

до 20.06.2011 року –24356,52 грн.

до 20.07.2011 року –24356,52 грн.

до 20.08.2011 року –24356,60 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 08.12.2010 року.