Рішення № 12782889, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/52708.12.10 За позовом

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»

Приватного підприємства «КРЕЗ»

Третя особаВідкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»

про визнання недійсним договору

Суддя Хрипун О.О.

Представники: Від Позивача           Григоров М.А. - керівн., Процков С.В. –предст., Від Відповідача Гогорін І.М. –предст.,

Від Третьої особи Тукало О.М. –предст., Письмака О.Є. –предст.

За участю Негоди О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «КРЕЗ»(далі – Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № б/н від 21.02.2008, укладений між Позивачем та Відповідачем.

          04.10.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»(далі –Третя особа).

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розгляді господарської справи № 6/601 Позивачу стало відомо про існування договору № б/н про відступлення права вимоги від 21.02.2008, укладеного між Позивачем, в особі якого на підставі довіреності від 08.02.2008 діяв Негода О.В., та Відповідачем. Проте, за твердженням Позивача, він не видавав Негоді О.В. довіреність на укладення будь-яких договорів з Відповідачем, відтак, останній не мав права укладати з Відповідачем спірний договір.

          Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір про відступлення права вимоги був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, а повноваження Негоди О.В. на укладення зазначеного договору підтверджуються виданою Позивачем довіреністю від 08.02.2008.

          Третя особа надала до суду письмові пояснення, в яких просила відмовити в позові з огляду на його безпідставність та надала висновок спеціаліста № 83 від 09.02.2010, в якому встановлено, що довіреність від 08.02.2008, видана Позивачем на ім’я Негоди О.В., була підписана директором Позивача Григоровим М.А.

          20.10.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено клопотання Відповідача та викликано для дачі пояснень Негоду Олександра Володимировича.

          В судовому засіданні, що відбулося 05.11.2010, Негода О.В. надав суду усні та письмові пояснення щодо суті спору, в яких зазначив, що директор Позивача Григоров М.А. видав йому 08.02.2010 довіреність на здійснення необмежених повноважень в фінансовій, господарській та інших сферах діяльності Позивача з правом укладати та підписувати будь-які правочини, а також надав йому круглу печатку. Спірний договір про відступлення права вимоги був укладений у зв’язку зі складним матеріальним становищем Позивача; Відповідач виконав свої зобов’язання за даним договором достроково шляхом передачі Позивачу простого векселя на суму договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          20.07.2004 між Позивачем та Третьою особою був укладений договір № 11-16/04, відповідно до якого виконавець (Третя особа) зобов’язується від свого імені за дорученням інвестора (Позивач) і за рахунок залучених від інвестора коштів вчинити одну або кілька угод з метою будівництва обумовленого в цьому договорі приміщення (об’єкт інвестування) та подальшої передачі його інвестору, а інвестор зобов’язується забезпечити відповідне фінансування об’єкту інвестування та після здачі приміщення як торгівельно-офісного закладу в експлуатацію прийняти його в свою власність на умовах цього договору.

          Пунктом 1.4 договору № 11-16/04 передбачено, що запланований термін здачі будинку в експлуатацію –третій квартал 2004 року.

          21.02.2008 між Позивачем та Відповідачем укладений договір № б/н про відступлення права вимоги (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого інвестор (Позивач) передає новому інвестору (Відповідач), а новий інвестор приймає право вимоги, що належить інвестору, і стає кредитором за договором № 11-16/04 від 20.07.2004, укладеним між інвестором та Третьою особою.

          Відповідно до п. 2.1 Договору внаслідок відступлення права вимоги за цим Договором новий інвестор сплачує інвестору винагороду у розмірі 385920,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок інвестора або шляхом випуску простого векселя.

          Пунктом 2.2 Договору передбачено, що строк виплати винагороди становить не пізніше трьох років після набрання чинності даним Договором.

          08.12.2009 Позивач та Відповідач склали та підписали акт виконаних зобов’язань, в якому вказали на те, що Відповідач достроково виконав повністю умови предмету Договору, а саме стягнув на свою користь заборгованість за договором № 11-16/04 від 20.07.2004 з Третьої особи у повному обсязі; сторони погодилися на дострокове виконання Договору та проведення оплати по ньому; оплата здійснена шляхом передачі 08.12.2009 Відповідачем Позивачу простого векселя, емітованого Відповідачем, на суму 385920,00 грн. зі строком погашення –30.03.2012.

          08.12.2009 Позивач та Відповідач склали акт прийому-передачі простого векселя в якості оплати за Договором, відповідно до якого на виконання умов Договору та акту виконаних зобов’язань від 08.12.2009 Відповідач передав Позивачу наступний простий вексель: простий вексель серії АА № 0939050, емітент –Відповідач, номінальна вартість – 385920,00 грн., дата видачі векселя –08.12.2009, дата погашення векселя –30.03.2012.

          В матеріалах справи знаходиться копія простого векселя серії АА 0939050 зі строком платежу –30.12.2012 на суму 385920,00 грн., емітентом якого є Відповідач, векселедержателем –Позивач. Дата складання векселя –21.12.2009.

          З викладених обставин слідує, що простий вексель серії АА 0939050 виданий пізніше, ніж був складений акт приймання-передачі цього векселя та акт про виконання зобов’язань за Договором шляхом видачі векселя.

          Договір, акт виконання зобов’язань за Договором від 08.12.2009, акт приймання-передачі простого векселя від 08.12.2009 від імені Позивача підписані Негодою Олександром Володимировичем, який, як зазначено в преамбулах перерахованих документів, діє на підставі довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008.

          В матеріалах справи знаходяться копія наданої Негодою О.В. фотокопії довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубіновою Н.В. 17.12.2009.

          Як вбачається з тексту довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008, Позивач в особі директора Григорова Михайла Анатолійовича доручає Негоді Олександру Володимировичу здійснювати представницьку, фінансову та господарську діяльність від імені Позивача з правом першого підпису і засвідчення печаткою товариства без будь-яких обмежень. Для виконання цього доручення Негоді Олександру Володимировичу передається кругла печатка товариства та надаються наступні права без обмежень: підписувати усі необхідні на його думку та на власний розсуд фінансові та господарські документи; укладати, вчиняти, змінювати та розривати правочини, договори купівлі-продажу цінних паперів, підписувати акти приймання-передачі простих та перевідних векселів, ставити на відповідні документи круглу печатку Позивача; представляти інтереси Позивача в державних та недержавних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування, підприємствах незалежно від форми власності; представляти інтереси Позивача та отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судах, незалежно від юрисдикції та інстанції, у тому числі цивільних, господарських, третейських та адміністративних судах з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу та третім особам; укладати та підписувати всі дозволені законом договори, угоди та інші правочини; одержувати та передавати належне довірителю майно, матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, грошові кошти, прості та перевідні векселі, здійснювати всі законні дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.

Також в довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 зазначено, що повноваження за цією довіреністю можуть передаватися в якості передоручення іншим особам. У разі зміни директора товариства, дія цієї довіреності не зупиняється. Строк дії довіреності складає сім років.

Текст довіреності скріплений печаткою Позивача та підписом, поряд з яким зазначено: «директор ТОВ «Нафтаінвест»Григоров Михайло Анатолійович.

В судове засідання не було надано оригіналу довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008. Згідно з усними та письмовими поясненнями Негоди О.В. оригінал зазначеної довіреності був втрачений у зв’язку з крадіжкою документів з його автомобіля.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту крадіжки оригіналу довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 з автомобіля Негодою О.В. до суду надано не було.

Третя особа надала суду копію висновку спеціаліста Сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.02.2010 № 83, складеного за результатами проведення почеркознавчого дослідження, в резолютивній частині якого зазначено, що підпис від імені Григорова Михайла Анатолійовича, розташований між реквізитами «Директор ТОВ «Нафтаінвест»«___»та Григоров Михайло Анатолійович нижче тексту довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008, виконаний Григоровим М.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

          Враховуючи викладене, суд оцінює наведений вище висновок спеціаліста Сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.02.2010 № 83 як доказ, що має значення для правильного вирішення справи, в сукупності з іншими наданими сторонами належними та допустимими доказами.

          З викладених обставин вбачається, що причиною спору в даній справі є оскарження Позивачем дійсності договору № б/н про відступлення права вимоги від 21.02.2008, що був укладений між Відповідачем та Позивачем, в особі якого на підставі довіреності діяв Негода О.В.

          Дослідивши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

          Згідно з чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

          Дослідивши зміст спірного Договору, суд приходить до висновку про його невідповідність вимогам цивільного законодавства.

          Так судом встановлено, що пунктом 2.1 спірного Договору передбачена оплата за відступлення права вимоги у розмірі 385920,00 грн., яка може бути проведена шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок інвестора або шляхом випуску простого векселя.

Також судом встановлено, що Відповідач оплатив відступлене йому Позивачем на підставі Договору право вимоги саме шляхом видачі останньому простого векселя на суму 385920,00 грн.

Проте, в ч. 1 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відтак, цивільним законодавством передбачене право сторін визначати оплату шляхом видачі векселя лише за такими договорами, предметом яких є поставка товарів, виконання робіт чи надання послуг.

          Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язані може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладених норм ЦК України слідує, що предметом договору про відступлення права вимоги є право вимоги кредитора до боржника, яке не відноситься до категорії товарів, робіт чи послуг.

Отже, при укладенні спірного Договору сторони не мали права передбачати можливість проведення оплати за відступлене право вимоги шляхом видачі векселя.

Згідно з ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст. 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину, з’ясувавши думку сторін.

          В узагальненнях Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 говориться про те, що частина правочину може бути визнана недійсною відповідно до ст. 217 ЦК України за умови, що правочин відбувся б і без зазначеної частини та за наявності згоди інших учасників правочину.

Зі змісту статті 217 ЦК України, а також наведеної позиції Верховного Суду України слідує, що у разі недійсності частини правочину, правочин у цілому за виключенням недійсної частини є дійсним за умови, що обставини справи свідчать про можливість укладення такого правочину і без включення до нього недійсної частини, а також якщо наявна згода сторін правочину на визнання його недійсним лише в частині.

Однак, суд звертає увагу на те, що Позивач як сторона спірного Договору наполягає на визнанні його недійсним повністю, а обставини справи свідчать про те, що взаємовідносини сторін, які виникли на підставі Договору (видача Відповідачем Позивачу простого векселя в рахунок оплати відступленого права вимоги), були пов’язані саме з виконанням тієї частини Договору, що не відповідає законодавству.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним у цілому в зв’язку з невідповідністю його змісту вимогам цивільного законодавства.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що довіреність № 01/ВОД від 08.02.2008, на підставі якої діяв Негода О.В. при укладенні спірного Договору, не відповідає вимогам законодавства.

Так відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

          Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

          Згідно з ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників та виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що директор товариства з обмеженою відповідальністю здійснює управління господарською діяльністю товариства на постійній основі, а правовідносини, що складаються між товариством та директором, за своєю правовою природою є трудовими.

Статтею 30 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Однак, судом встановлено, що на підставі довіреності № 01/ВОД від 08.02.2008 директор Позивача уповноважив Негоду О.В. протягом семи років здійснювати представницьку, фінансову та господарську діяльність від імені Позивача з правом першого підпису і засвідчення печаткою товариства без будь-яких обмежень. Для виконання цього доручення повіреному була передана кругла печатка товариства та наділено його рядом повноважень без будь-яких обмежень щодо їх реалізації.

Таким чином, видавши Негоді О.В. довіреність № 01/ВОД від 08.02.2008, директор Позивача фактично уповноважив повіреного здійснювати свої трудові обов’язки протягом тривалого періоду.

Крім того, надаючи повіреному необмежені повноваження в господарській, фінансовій, представницькій сферах, директором Позивача не враховані норми законодавства, які відносять вирішення ряду питань господарської діяльності товариства до виключної компетенції загальних зборів такого товариства.

Так, наприклад, статтею 97 ЦК України передбачено, що рішення про відчуженням майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю не менше як ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Довіреність № 01/ВОД від 08.02.2008 не відповідає наведеним вище вимогам чинного законодавства, а відтак, не може вважатися належним доказом наявності у Негоди О.В. повноважень на укладення спірного Договору.

Частиною 1 ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних дій, які могли б свідчити про прийняття до виконання спірного Договору, Позивачем вчинено не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № б/н про відступлення права вимоги від 21.02.2008, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»(03050, м. Київ, вул. Деснянська, 19; код 31748574) та приватним підприємством «КРЕЗ»(м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; код 31990237).

Стягнути з приватного підприємства «КРЕЗ»(м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; код 31990237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаінвест»(03050, м. Київ, вул. Деснянська, 19; код 31748574) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 09.12.2010