Рішення № 12782246, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/14917.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-канадське підприємство “РосанПак” До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

Простягнення 4126,06 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаДроздов Р.В. представник за довіреністю від 22.04.2010 р. № 50

Від відповідача не зявився 17.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-канадське підприємство “РосанПак” звернулося до суду з позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 3916,24 грн. заборгованості з оплати вартості поставлених товарів у період серпня 2008 липнь 2009 років, а також 25,73 грн. 3 % річних та 184,09 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. № 46/149, яку призначено до розгляду на 26.04.2010 р.

26.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.05.2010 р. у звязку з неявкою в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів та доказів по справі.

У судове засідання, призначене на 17.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/149 від 01.04.2010 р. та від 26.04.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення 4 126,06 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обовязку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано товарні накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, вимогу про сплату боргу, рахунки-фактури на оплату товару, платіжні доручення, що свідчать про часткове погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до товарних накладних № К-00001299 від 15.08.2008 р., № К-00001341 від 22.08.2008 р., № К-00001522 від 19.09.2008 р., № К-00001674 від 10.10.2008 р., № К-00001875 від 07.11.2008 р., № К-00002210 від 26.12.2008 р., № К-0539 від 21.04.2009 р., № К-0658 від 18.05.2009 р., № К-0706 від 27.05.2009 р., № К-0755 від 09.06.2009 р., № К-0983 від 21.07.2009 р. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 21305,04 грн.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи на вищевказаних накладних.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № К-00001299 від 15.08.2008 р., № К-00001341 від 22.08.2008 р., № К-00001522 від 19.09.2008 р., № К-00001674 від 10.10.2008 р., № К-00001875 від 07.11.2008 р., № К-00002210 від 26.12.2008 р., № К-0539 від 21.04.2009 р., № К-0658 від 18.05.2009 р., № К-0706 від 27.05.2009 р., № К-0755 від 09.06.2009 р., № К-0983 від 21.07.2009 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 21305,04 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобовязання передати відповідачу визначений товар на суму 21305,04 грн., а у відповідача прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар і його борг становить 3916,24 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки сторони не встановили строк виконання зобовязання відповідача з оплати товару, 18.12.2009 р. позивач надіслав відповідачеві претензію № 903 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 3916,24 грн. у строк передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не предявлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобовязання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобовязанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/149 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25,73 грн. 3 % річних та 184,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають 25,73 грн. 3 % річних та 184,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-канадське підприємство “РосанПак” (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 3, ідентифікаційний код 22412950) 3916 (три тисячі девятсот шістнадцять) грн. 24 коп. основного боргу, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 25 (двадцять пять) грн. 73 коп. 3 % річних, 102 (сто сімдесят три) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Л.В. Омельченко

Дата підписання: 10.06.2010 р.