Рішення № 12782244, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/230-7/832-17/40808.12.10 За позовом                    Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До                                         Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

Третя особа           на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська міська державна адміністрація

Про                                        стягнення 3868434,06 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача                    Пересьолкін М.О. (за дов.)

Від відповідача           Матвєєва В.П. (за дов.)

Від третьої особи          не з’явились

Обставини справи:

У квітні 2009 року до Господарського суду міста Києва звернулась дочірня компанія «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом про стягнення з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»збитків від інфляції в сумі 3589540,13 грн. та трьох процентів річних в сумі 278893,93 грн. за несвоєчасне виконання обов’язку по оплаті газу, поставленого за умовами на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-1631 ТЕ-41 від 29.12.2006 р..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 р. у справі № 42/230 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 22.03.2010 року у справі № 42/230-7/832, яким позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 242/230-7/832 скасовано частково; викладено його резолютивну частину у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково, з відповідач на користь позивача стягнуто 1354821,63 грн. збитків від інфляції, 278893,93 грн. трьох процентів річних, 10769,15 грн. витрат з оплати державного мита за подання позову, 49,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 42/230-7/832 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 15.10.2010 р. справу прийнято до свого провадження суддею Удаловою О. Г. та присвоєно їй № 42/230-7/832-17/408.

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що розрахунок збитків від інфляції виконаний ним відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ».

Відповідач позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивач не надав належних доказів на підтвердження дати складення актів приймання-передавання природного газу, а отже, неможливо визначити дату, від якої слід рахувати прострочення остаточного розрахунку.

Крім того, відповідач зазначив, що для правильного вирішення спору по даній справі, слід врахувати специфіку правовідносин між сторонами та встановлений законом порядок погашення спірної заборгованості за рахунок коштів бюджету з різниці в тарифах.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.12.2006 р. позивач та відповідач уклали договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-1631 ТЕ-41 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати відповідачу у власність в 2007 році природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Розділом 2 Договору сторони погодили кількість та якість газу, який постачається за Договором, а розділом 5 –його ціну.

Договір набирає чинності з 01.01.2007 р. та діє в частині поставки газу до 31.01.2007 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1).

Умовами Договору, а саме: розділом 3, визначено, що поставка газу оформлюється актами приймання-передачі газу, які й є підставою для остаточних розрахунків за Договором.

Під час дії Договору сторонами були укладені додаткові угоди: № 1 від 01.02.2007 р., № 2 від 28.02.2007 р., № 3 від 29.03.2007 р., № 4 від 26.04.2007 р., № 5 від 03.07.2007 р., № 6 від 03.07.2007 р., № 7 від 26.07.2007 р., № 8 від 30.08.2007 р., № 9 від 28.09.2007 р., № 10 від 29.10.2007 р., № 11 від 27.11.2007 р., № 12 від 28.11.2007 р., якими змінювались обсяги поставки газу та строк дії Договору.

Як слідує з доданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу від 31 січня 2007 року, 28 лютого 2007 року, 31 березня 2007 року, 30 квітня 2007 року, 31 травня 2007 року, 30 червня 2007 року, 31 жовтня 2007 року, 30 листопада 2007 року, 31 грудня 2007 року, актів приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення за липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, позивачем було передано відповідачу природний газ за вищевказаний період та надано послуги з його транспортування загальною вартістю 1018284826,87 грн., що сторонами не заперечується.

Пунктом 6.1 Договору встановлений наступний порядок розрахунків за поставлений газ:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця;

- остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги поставки газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, підписані сторонами акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, і, відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків за наявності актів, вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки.

З огляду на те, що остаточний розрахунок за Договором поставлений в залежність від підписання актів, відповідач посилається на те, що позивач не довів дати підписання сторонами актів приймання-передавання, оскільки дати, вказані у відповідних актах, є датами їх складення, а не датами підписання сторонами.

Зі змісту вказаних актів слідує, що єдиними датами, які в них вказані, є:

- 31 січня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 143271030,15 грн.;

- 28 лютого 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 163609754,98 грн.;

- 31 березня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 122182384,38 грн.;

- 30 квітня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 65540322,61 грн.;

- 31 травня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 33982225,52 грн.;

- 30 червня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 24978611,11 грн.;

- 31 липня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 24074242,47 грн.;

- 31 серпня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 25386115,57 грн.;

30 вересня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 33515372,73 грн.;

- 31 жовтня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 77130983,64 грн.;

- 30 листопада 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 142931643,59 грн.;

31 грудня 2007 року –акт передачі-приймання газу на загальну суму 161682140,12 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів на підтвердження того, що дані акти були підписані в інші дати, ніж ті, які в них вказані, відповідачем не надано, а відтак, вказані посилання до уваги судом не беруться.

Як слідує з наявних в матеріалів справи документів та не заперечується сторонами, спірний природний газ та надані послуги з його транспортування оплачені відповідачем у повному обсязі, проте, з порушенням встановлених Договором термінів його оплати, наслідком чого стало звернення позивача з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції за прострочення термінів оплати.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України), в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті поставленого за Договором природного газу та послуг з його транспортування підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип наявності вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин, суд вважає законними вимоги позивача про стягнення з відповідач трьох процентів річних, а їх розрахунок, виконаний позивачем, приймає як вірний, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 278893,93 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи спірний Договір, відповідач мав усвідомлювати, що він бере на себе зобов’язання розраховуватися за поставлений газ відповідно до тих умов, які визначені в Договорі та погоджені ним. Жодних застережень щодо відстрочення платежу у випадку необхідності отримання коштів на відшкодування різниці у тарифах умови Договору не містять.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, позивач, поставивши відповідачу за Договором газ, був вправі розраховувати на своєчасну його оплату, а у випадку її прострочення має цілком законне право на застосування до винної особи санкцій, передбачених законом.

Крім того, частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає з суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

При цьому, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

У даному випадку боржником є відповідач, і саме він має зобов’язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті спірного газу.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без обліку цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця –інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Проте, як слідує з матеріалів справи, спірні прострочення платежу не існували протягом одного місяця, а відтак, нараховувати на них збитки від інфляції є невірним, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 3589540,13 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 278893 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 93 коп. трьох процентів річних, 2788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. витрат з оплати державного мита та 8 (вісім) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова