Рішення № 12782215, 24.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/12824.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус-Київ Міжнародний туризм» до Подільської районної у місті Києві ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва

про визнання недійсним п. 4 рішення Подільської районної у місті Києві ради № 364 від 29.05.08 року

          Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ледовський О.С.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою визнати п. 4 рішення Подільської районної у м. Києві ради від 29.05.08 р. № 364 «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації»недійсним. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невчинення відповідачем у двохмісячний строк дій з підготовки об’єкта малої приватизації до продажу; відсутність у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»повноважень відповідача щодо виключення об’єктів нерухомого майна з переліку об’єктів, що підлягають приватизації. Крім того, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 р., яким, зокрема встановлено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через необхідність залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва, нез’явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, неналежне виконання учасниками судового процесу вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з?явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Представник третьої особи на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 24.11.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2003 р. між Комунальним підприємством «Оренда»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телехаус-Київ Міжнародний туризм»було укладено договір оренди нерухомого майна № 173-1, за умовами якого Комунальне підприємство «Оренда», на підставі розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 1214 від 09.2003 р., зобов?язалось передати, а позивач –прийняти в користування нежитлове приміщення загальною площею 149,0 кв.м. по вул. Андріївській/Братській, 11/7 літ. Б в місті Києві, для розміщення офісу.

Строк дії договору, відповідно до п. 6.2., встановлено з 30.09.2010 р. до 30.09.2013 р.

24.02.2005 р. між Фондом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телехаус-Київ Міжнародний туризм»укладено договір купівлі-продажу приміщення, предметом якого є нежиле приміщення № 2 1-го поверху (в літ. Б) загальною площею 71, 00 кв.м. по вул. Братській, 11/7 літ. Б в місті Києві.

Вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 411.

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 р. № 187 «Про затвердження переліків об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації у першому півріччі 2004 року», нежитлове приміщення площею 149,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївська/Братська, 11/7 літ. Б було включено до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

Як встановлено судом, позивачем було виконано умови щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста у зв’язку із зміною функціонального призначення приміщень житлових квартир №№ 19, 20 будинку № 11/7 літ. Б по вул. Андріївська/Братська у Подільському районі міста Києва загальною площею 138,80 кв.м. на нежитлові шляхом перерахування грошових коштів в сумі 94000, 00 грн., що підтверджується довідкою Головного управління економіки і інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.05.2006 р. № 049-08/3664.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.08.2006 року № 1231 приміщення житлових квартир №№ 19, 20 у будинку № 11/7 літ. Б по вул. Андріївська/Братська у Подільському районі міста Києва переведені у нежилі.

29.05.2008 року Подільською районною у місті Києві радою, на підставі п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 4 Закону України «Про власність», п.п. 1, 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, було прийнято рішення № 364 «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до рішень райради від 07.02.06 № 448, від 25.12.03 № 187, від 01.03.07 № 134, від 12.07.07 № 227», пунктом 4 якого виключено з переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу (додаток 1 до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 р. № 187), нежитлове приміщення за адресою вул. Андріївська/Братська, 11/7 літ. Б, площею 149,0 кв.м.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, приймаючи рішення від 25.12.2003 р. № 187, Подільська районна у місті Києві рада перевищила власні повноваження, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому вказане рішення підлягає визнанню судом недійсним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини п’ятої ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, тобто в даному випадку Подільська районна у місті Києві рада.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Положеннями ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 41 Конституції України встановлено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом та закріплено право кожного, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з п. 4. ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними державними радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.

Положеннями Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»визначено декілька етапів процедури малої приватизації, яка включає, зокрема, визначення переліку об’єктів, що підлягають приватизації; підготовка об’єкта малої приватизації до продажу, що включає в себе проведення інвентаризації та оформлення права власності на поточного власника об’єкта; визначення ціни продажу об’єкта, що передбачає проведення оцінки такого об’єкта; укладення договору купівлі-продажу об’єкта; сплата ціни продажу покупцем та реєстрація договору купівлі-продажу об’єкта у відповідній раді.

Як вже встановлено судом, стосовно нежитлових приміщень загальною площею 149,0 кв.м. по вул. Андріївській/Братській, 11/7 літ. Б, які перебувають в оренді у позивача, відповідачем 25.12.2003 року було прийнято рішення № 187 «Про затвердження переліків об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації», яким зазначені приміщення включено до переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу позивачем та останнім було виконано умови щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста у зв’язку із зміною функціонального призначення приміщень житлових квартир №№ 19, 20 будинку № 11/7 літ. Б по вул. Андріївська/Братська у Подільському районі міста Києва загальною площею 138,80 кв.м. на нежитлові.

Як зазначає позивач, порушення його прав та інтересів полягає в тому, що з моменту прийняття відповідачем рішення № 187 від 25.12.2003 р. та надання позивачу дозволу приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 149,0 кв.м, яке розташоване в м. Києві, по вул. Андріївській/Братській, 11/7 літ. Б, позивачем вчинювалися певні дії у його господарській діяльності по підготовці до викупу вищенаведеного нежитлового приміщення та залучалися кошти під таку діяльність (сплачений пайовий внесок у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв’язку із зміною функціонального призначення приміщень житлових квартир №№ 19, 20 будинку № 11/7 літ. Б по вул. Андріївська/Братська у Подільському районі міста Києва; понесені витрати на замовлення звіту про оцінку майна, яке підлягало приватизації; оплачені роботи Київського міського бюро технічної інвентаризації по проведенню розрахунку частки частини нежилих приміщень, що підлягали приватизації тощо).

При цьому, позивач зазначає, що він не звертався до відповідача щодо відмови від свого права на викуп та прийняття останнім оспорюваного рішення в частині виключення з переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу (додаток 1 до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 р. № 187), нежитлового приміщення за адресою вул. Андріївська/Братська, 11/7 літ. Б, площею 149,0 кв.м., відповідач порушив права позивача, як особи, що належним чином проводила підготовку по виконанню прийнятого на її користь рішення про викуп вказаного нежитлового приміщення.

Розглядаючи даний спір по суті, суд відзначає, що, приймаючи оспорюване рішення, відповідач посилався на ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 4 Закону України «Про власність»та ст. 327 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що вказані нормативні акти з питань приватизації не передбачають можливості органу місцевого самоврядування відміни прийнятого раніше рішення щодо приватизації того чи іншого об’єкта. Законодавством з питань приватизації не передбачається можливість скасування рішення про приватизацію, зокрема в той час, коли приватизаційну процедуру вже розпочато і вона триває.

Норма ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»регулює питання здійснення права комунальної власності, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування і не належить до спеціальних законів з питань приватизації. Нормами вказаного закону, на які посилається Подільська районна у м. Києві рада в оспорюваному рішенні № 364 від 29.05.2008 року, серед повноважень місцевих рад та принципів управління ними майном відповідних територіальних громад не передбачено додаткових можливостей або повноважень щодо скасування раніше прийнятих рішень щодо приватизації об’єктів шляхом виключення таких об’єктів з відповідного переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.

Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

При цьому суд відзначає, що посилання відповідача в оспорюваному рішенні № 364 від 29.05.2008 р. на ст. 4 Закону України «Про власність»є безпідставними, оскільки на момент прийняття цього рішення цей закон втратив чинність на підставі Закону України від 27.04.2007 р. № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України».

Оцінюючи правомірність скасування відповідачем раніше прийнятого ним рішення про включення об’єкта оренди до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, та визначення позивача покупцем спірних приміщень, суд виходить із норми частини п’ятої ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», на яке міститься пряме посилання в оскаржуваному рішенні відповідача, і якою встановлено виключний перелік випадків відмови у приватизації, зокрема, якщо особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті (перелік об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному рішенні зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

У п. 2 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус-Київ Міжнародний туризм»полягає в тому, що з моменту прийняття відповідачем 1 рішення № 187 від 25.12.2003 р. та надання позивачу дозволу приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 149,0 кв.м, яке розташоване в м. Києві, по вул. Андріївській/Братській, 11/7 літ. Б, позивачем вчинялися певні дії у його господарській діяльності по підготовці до викупу вищенаведеного нежитлового приміщення, залучалися кошти під таку діяльність та позивач не звертався до відповідача 1 стосовно відмови від свого права на його викуп.

Таким чином, прийняття відповідачем оспорюваного рішення в частині виключення з переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу (додаток 1 до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 р. № 187), нежитлового приміщення за адресою вул. Андріївська/Братська, 11/7 літ. Б, площею 149,0 кв.м. порушує права позивача, як особи, що належним чином проводила підготовку по виконанню прийнятого на її користь рішення про викуп нежитлового приміщення загальною площею 149,0 кв.м, яке розташоване в м. Києві, по вул. Андріївській/Братській, 11/7 літ. Б.

Як зазначалося вище, Подільська районна у місті Києві рада наділена правом приймати рішення про приватизацію та визначати спосіб приватизації майна, що є у комунальній власності, проте повинна це робити лише відповідно до норм чинного законодавства.

Натомість оспорюване рішення, яким внесено зміни і фактично скасовано раніше прийняте рішення про приватизацію об’єкту оренди, відповідач прийняв всупереч ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним п. 4 рішення Подільської районної у місті Києві ради № 364 від 29.05.2008 р. «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до рішень райради від 07.02.06 № 448, від 25.12.03 № 187, від 01.03.07 № 134, від 12.07.07 № 227»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус-Київ Міжнародний туризм» задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 4 рішення Подільської районної у місті Києві ради № 364 від 29.05.2008 р. «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до рішень райради від 07.02.06 № 448, від 25.12.03 № 187, від 01.03.07 № 134, від 12.07.07 № 227».

3. Стягнути з Подільської районної у місті Києві ради (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 26077603) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус –Київ. Міжнародний туризм»(04070, м. Київ, вул. Братська, 7, код 30368729) 85, 00 (вісімдесят п‘ять 00 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

                                                            Повне рішення складено: 09.12.2010 р.