Рішення № 12782114, 05.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/36305.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євразтранс Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Каолін ГОБ Україна»

простягнення 885911,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стовбир В.В. –дов. № 227/2010 від 02.08.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразтранс Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каолін ГОБ Україна»про стягнення 291650,00 грн. – заборгованості по суборендній платі, 583300,00 грн. –неустойки, 9852,66 грн. –залізничного тарифу, 1108,33 грн. –витрат на відрядження та судові витрати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо своєчасної сплати суборендної плати за користування залізничними вагонами за Договором суборенди № 02/03-09 від 02 березня 2009 року.

Ухвалою від 25.08.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.09.2010 року.

В судовому засіданні 13.09.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 13.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2010 року.

В судовому засіданні 08.10.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідач на користь позивача 338200,00 грн. –заборгованості по суборендній платі, 676400,00 грн. – неустойки, 9852,66 грн. –залізничного тарифу, 1108,33 грн. –витрат на відрядження та судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2010 року не з’явився, вимоги попередньої ухвали не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в судовому засіданні 08.10.2010 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/363, яке судом задоволено.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалю від 08.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2010 року подав додаткові документи по справі та письмові пояснення в обґрунтування розміру позовних вимог.

В судове засідання 05.11.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги попередньої ухвали не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, в судовому засіданні 05.11.2010 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на кошти відповідача, у зв’язку з вірогідністю їх зменшення на момент виконання рішення.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразтранс Україна», іменоване надалі «Суборендодавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каолін ГОБ Україна», іменоване надалі «Суборендар»(відповідач) був укладений Договір суборенди № 02/03-09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якої суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування - суборенду залізничні вагони –приватні цистерни. Список приватних цистерн з зазначенням по кожній приватній цистерні найменування, номера, моделі, року випуску, наведено в Додатку № 1, що складає невід’ємну частину даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору передані в суборенду цистерни експлуатуються суборендарем та використовуються для перевезення вантажів у відповідності з Інструкцією по експлуатації заводу –виробника цистерн.

Пунктом 3.9 Договору сторони узгодили, що суборендар зобов’язаний після припинення дії або дострокового розірвання даного Договору суборенди, але не більше ніж 30 календарних днів в залежності від місця знаходження цистерн, після першої вимоги суборендодавця, повернути останньому рухомий склад в тому стані, в якому він його отримав в суборенду, з урахуванням нормального зносу, попередньо очищений від залишків вантажів, які перевозились на узгоджену сторонами станцію на території України, при цьому складається акт приймання –передачі вагонів.

Відповідно до пункту 4.4 Договору при перебігу строку оренди або у випадку дострокового припинення дії даного Договору, суборендар зобов’язаний протягом 30 діб повернути цистерни в порожньому складі суборендодавцю по акту приймання –передачі, який підписується на станції України, вказаної суборендодавцем. Дата повернення цистерн є датою підписання сторонами акту приймання – передачі цистерн.

Згідно з пунктом 5.1 Договору суборендна плата нараховується за кожну добу суборенди рухомого складу. Сума Договору в цілому складається із суборендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в суборенду у відповідності з п. 1.1 даного Договору.

Відповідно до пункту 5.6 Договору строк суборенди цистерн, за який підлягає сплаті орендна плата, нараховується з дати підписання акту приймання –передачі цистерн від суборендодавця суборендарю до дати приймання –передачі цистерн від суборендаря суборендодавцю.

Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що останній вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2009 року, в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду 17 цистерн № 50255132, № 50256189, № 50256213, № 50255686, № 50255744, № 50255801, № 50255579, № 50255041, № 50255587, № 50254812, № 50255868, № 50255876, № 50254879, № 50254937, № 50256247, № 50255280, № 50603364, що засвідчується актами приймання –передачі № 1 від 10 березня 2009 року, № 2 від 10 березня 2009 року, № 3 від 10 березня 2009 року, № 4 від 10 березня 2009 року, № 5 від 10 березня 2009 року, № 6 від 10 березня 2009 року, № 7 від 10 березня 2009 року, № 1 від 18 липня 2009 року, № 5 від 18 липня 2009 року, № 8 від 18 липня 2009 року, № 9 від 18 липня 2009 року, № 10 від 18 липня 2009 року, № 11 від 18 липня 2009 року, № 13 від 18 липня 2009 року, № 15 від 18 липня 2009 року, № 16 від 18 липня 2009 року, № 17 від 18 липня 2009 року.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що суборендна плата оплачується суборендарем до 5 числа поточного місяця, в розмірі 100% суборендної плати за всі одиниці вагонів, що передаються на основі виставлених рахунків. Суборендна плата здійснюється в національній валюті України.

В свою чергу, відповідач суборендну плату за вищезаначені цистерни не оплачував, у зв’язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути цистерни у відповідності до Договору на станцію Баглей Придніпровської залізниці.

Листом № 033 від 26.01.2010 року відповідач повідомив позивача, що виконати свої зобов’язання належним чином не взмозі, у зв’язку фінансовою кризою, а тому просив пролонгувати Договір ще на 2010 року.

Позивач листом № 45 від 26.01.2010 року повідомив відповідача, що проти пролонгації Договору відмовляється та повторно попросив останнього повернути цистерни.

Однак, відповідач вищезазначену вимогу залишив без задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі 43/79 від 10.06.2010 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по суборендній платі станом на 26.03.2010 року, пеню, 3% річних та зобов’язано відповідача повернути спірні цистерни позивачу.

Проте, в подальшому вагони в повному обсязі також, не були повернуті, у зв’язку з чим, позивач за період з 27 березня 2010 року по вересень 2010 року за користування товарних вагонів виставив відповідачу на оплату відповідні рахунки –фактури № ЕТ-0000173 від 30 березня 2001 року на суму 100130,00 грн. (за п’ять днів - 16150,00 грн.), № ЕТ-0000260 від 30 квітня 2010 року на суму 80940,00 грн., № ЕТ-0000326 від 31 травня 2010 року на суму 76570,00 грн., № ЕТ-0000407 від 30 червня 2010 року на суму 74100,00 грн., № ЕТ-0000485 від 31 липня 2010 року на суму 43890,00 грн., № ЕТ-0000578 від 30 серпня 2010 року на суму 31540,00 грн., № ЕТ-0000687 від 30 вересня 2010 року на суму 15010,00 грн.

В свою чергу, відповідач в строки передбачені умовами Договору суборендну плату в повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 338200,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість останнього перед позивачем становить 338200,00 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по суборенді товарних вагонів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 338 200,00 грн.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 9852,66 грн. –залізничного тарифу.

Як вбачається з матеріалів справи, з рахунку позивача при поверненні 10 цистерн було списано 9852,66 грн., що підтверджується переліками, ТехПД та накладними.

Згідно з пунктом 3.6 Договору суборендар самостійно несе затрати, пов’язані з використанням даного рухомого складу, включаючи затрати, але не обмежуючись тарифами, пенею та штрафами, які стягуються залізничними дорогами, пов’язані з обслуговуванням, переміщенням, простоями, стоянками, завантаженням (вивантаженням), а також іншими діями, які здійснюються в рухомому складі в процесі його експлуатації.

Здійснивши перерахунок залізничного тарифу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 3.9 Договору сторони узгодили, що суборендар зобов’язаний після припинення дії або дострокового розірвання даного Договору суборенди, але не більше ніж 30 календарних днів в залежності від місця знаходження цистерн, після першої вимоги суборендодавця, повернути останньому рухомий склад в тому стані, в якому він його отримав в суборенду, з урахуванням нормального зносу, попередньо очищений від залишків вантажів, які перевозились на узгоджену сторонами станцію на території України, при цьому складається акт приймання –передачі вагонів.

Відповідно до пункту 4.4 Договору при перебігу строку оренди або у випадку дострокового припинення дії даного Договору, суборендар зобов’язаний протягом 30 діб повернути цистерни в порожньому складі суборендодавцю по акту приймання –передачі, який підписується на станції України, вказаної суборендодавцем. Дата повернення цистерн є датою підписання сторонами акту приймання – передачі цистерн.

Згідно з пунктом 5.6 Договору строк суборенди цистерн, за який підлягає сплаті орендна плата, нараховується з дати підписання акту приймання –передачі цистерн від суборендодавця суборендарю до дати приймання – передачі цистерн від суборендаря суборендодавцю.

Позивач керуючись статтею 785 ЦК України нарахував та просить стягнути неустойку в сумі 676400,00 грн., яку визначає, як подвійну вартість суборендної плати за користування вигонами (338200,00 грн. Х 2).

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З положень частини 3 статті 551 ЦК України вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на те, що сума неустойки значно перевищує суму заборгованості, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір неустойки до 338200,00 грн.

Крім того, позивач керуючись статтею 224 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1108,33 грн., які розцінює, як додаткові витрати на відрядження, які були понесені, у зв’язку з порушенням зобов'язання відповідачем.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вказані позивачем витрати не є збитками за своєю суттю.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов’язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Разом з тим, позивач в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував наявність всіх необхідних елементів, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каолін ГОБ Україна»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 13; фактична адреса: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, 14, код ЄДРПОУ 31453091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразтранс Україна»(місцезнаходження: 49064, м. Дніпропетровськ, Ленінський р –н, вул. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 36161908) 338 200 (триста тридцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 338200 (триста тридцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. –неустойки, 9 852 (дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 66 коп. –залізничного тарифу, 6 862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 53 коп. - державного мита та 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 92 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

09.12.2010 року