Рішення № 127808959, 29.05.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/2258/24

2/134/134/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2025 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ФАЙНЕНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ПРОФІТ ФАЙНЕНС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 06 серпня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» надав кредит ОСОБА_2 кошти в розмірі 12000 гривень, яка зобов`язується сплатити проценти у розмірі 9,99% річних за користування кредитом, комісію в розмірі 3,49% в місяць за обслуговування кредитної заборгованості.

02 червня 2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» був укладений договір №2253/К про відступлення прав вимоги, з додатками до нього, відповідно до якого право вимоги до позичальника за кредитним договором відступлено позивачу. Станом на дату звернення до суду з цим позовом, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 13371, 50 грн., з яких: 6234, 82 грн. - основна сума заборгованості; 3690,02 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 2931, 60 заборгованість по комісіях; 232, 56 грн. 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 191, 50 грн. - 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.

Зважаючи на це представник ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13371, 50 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялася завчасно і належним чином, однак зворотнє поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній» за вказаною адресою. Відповідачка повідомлялася на адресу реєстрації, яка вказана у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або, якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що представник позивача цього не заперечує, суд ухвалив ухвалою суду від 29 травня 2025 року по справі провести заочний розгляд справи.

Відповідно до відповіді із Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області в реєстрі Городківської територіальної громади містяться наступні дані стосовно ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09 січня 2025 року із Крижопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомості про зміну прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

13 січня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь, що актового запису про шлюб та зміну імені гр. ОСОБА_2 по Крижопільському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не виявлено. За відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлений актовий запис про шлюб вказаної громадянки по Приморському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений 01.03.2023 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_2 , 12.04.1984, змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було витребувано копію актового запису про шлюб ОСОБА_2 , який складений 01 березня 2023 року.

17 березня 2025 року на адресу суду із Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла копія актового запису про державну реєстрацію шлюбу № 299 від 01.03.2023 року відповідно до якого ОСОБА_2 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 .

17 березня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 08 квітня 2025 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із неявкою відповідачки.

06 травня 2025 року ухвалою суду розгляд справи був відкладений у зв`язку із відсутністю у суда відомостей про належне повідомлення відповідачку про час та місце судового засідання.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно із заявою № 006-99921-060813 від 06 серпня 2013 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 12 000,00 грн., строком на 24 місяців. Розмір процентної ставки становить 9,99% річних, процентна ставка є фіксованою. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,49% в місяць.

Отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується розрахунковою квитанцією на видачу готівки від 06 серпня 2013 року.

Таким чином, ПАТ "ДЕЛЬТАБАНК" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало можливість ОСОБА_1 користуватисякредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, в зв`язку з чим має основну суму заборгованості по кредиту станом на дату звернення до суду у сумі 6234, 82 грн.

02.06.2020 року між ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС" було укладено договір №2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором відступлено ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС".

До цього часу вказане зобов`язання не виконано.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до копії витягу, додатку № 1 до договору №2253/К, ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 006-99921-060813 від 06 серпня 2013 року на загальну суму 12856, 44 грн., що складається з основної суми заборгованості по кредиту 6234, 82 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 3690,02 грн., заборгованості за комісіями 2931, 60 грн.

Згідно з копією платіжного доручення № 48 від 26 травня 2020 року, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 1800000 грн за придбаний актив.

Відповідно до копії платіжного доручення № 49 від 27 травня 2020 року, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 688200 грн за придбаний актив.

Таким чином, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» правомірно набуло право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 006-99921-060813 від 06 серпня 2013 до ОСОБА_1 .

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що надані ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач отримав кредит у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом. Отже, з урахуванням наданих доказів, у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС»6234, 82 грн, які фактично використані відповідачем з карткового рахунку та не повернуті банку та заборгованість за нарахованими процентами по кредиту 3690,02 грн.

За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою (послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовлення споживача для задоволення його особистих потреб) у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Згідно з п. 2.5 ч. 2 вказаного в заяві № 006-99921-060813 від 06 серпня 2013 року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору.

При цьому з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дій, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49% щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором № 006-99921-060813 від 06 серпня 2013 року в розмірі 2931,60 грн є безпідставним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2931,60 грн задоволенню не підлягають.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку була повідомлена про укладення договору про відступлення права вимоги.

На думку суду, з урахуванням наведених вище обставин, нарахування позивачем як вторинним кредитором на свою користь 3 % річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту у розмірі 323,56 грн та 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків у розмірі 191, 50 грн, є безпідставним, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, оскільки не надала своєчасно первісному кредитору, ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», а згодом і ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», яке набуло право вимоги до ОСОБА_1 , грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-99921-060813 у розмірі 9924,84 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги задоволено частково на 74,22 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2247, 38 грн.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В порушення вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України представником позивача не було надано суду доказина підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат: ні договору, ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ні доказів, які підтверджують отримання адвокатом кошти за надані замовнику послуги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження якого: вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, м. Львів, 79037) заборгованість за кредитним договором № 006-99921-060813 від 06.08.2013 року, у сумі 9924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження якого: вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, м. Львів, 79037), у рахунок відшкодування, понесені позивачем витрати з судового збору в розмірі 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) гривень 38 копійок

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Крижопільським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, оф. 413.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 02 червня 2025 року.

Суддя