Рішення № 127742694, 01.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2025Справа № 910/1925/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1925/25

за позовом Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД"

про стягнення 6 638 202,12 грн,

за участю представників:

від позивача Бежовець І.О.

від відповідача Кузнецов І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - позивач, Управління) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 6 638 202,12 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 26.06.2024 № 182 (далі - Договір) у частині своєчасної поставки товару в обумовлений Договором строк.

Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 20.03.2025, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

26.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення без руху позовної заяви, яке мотивовано тим, що платіжна інструкція від 07.02.2025 № 4165, яка долучена як доказ сплати судового збору в розмірі 99 573,03 грн, не є належним та допустимим доказом сплати позивачем судового збору, оскільки такі кошти сплачені не за реквізитами Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 залишено позовну заяву без руху, а також встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

10.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Товариство просило суд:

- продовжити строк підготовчого провадження у справі та відкласти підготовче засідання на інший день;

- відмовити у стягненні пені у розмірі 47 113,27 грн;

- вирішити справу з урахуванням цього відзиву на позовну заяву.

11.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази оплати позову судовим збором на реквізити Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 13.03.2025 судом продовжено розгляд справи № 910/1925/25, підготовче засідання призначено на 20.03.2025.

17.03.2025 від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.

19.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.03.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.04.2025.

24.03.2025 від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

08.04.2025 від представника Товариства надійшло клопотання про участь у підготовчому судовому засіданні 10.04.2025 та в подальших судових засіданнях у даній справі у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.04.2025 клопотання представника Товариства про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 учасники справи зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв`язку з чим не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2025.

У судовому засіданні 28.04.2025 було оголошено перерву до 01.05.2025.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 01.05.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 Управлінням (замовник) і Товариством (постачальник) укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у 2024 році поставити у власність замовнику Куртку зимову повсякденну робочу (відповідно до ДК 021:2015-35810000-5 Індивідуальне обмундирування на загальну суму 26 124 021,12 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору продукція має бути поставлена замовнику в повному обсязі до 30.11.2024 включно.

Згідно з підпунктом а) пункту 7.2 Договору постачальник зобов`язаний передати продукцію у власність замовнику разом з усіма необхідними документами, у порядку та у строках, визначених в Договорі.

Відповідно до пункту 8.3 Договору за порушення строків виконання зобов`язань, зазначених у пункті 3.2 Договору, з постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1%, вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п`ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної Договором дати поставки Продукції за весь період прострочення зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.5 Договору у разі неправомірної односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань за Договором (та/або неможливістю їх виконання), постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% ціни Договору.

Відповідно до пункту 8.10 Договору сторони домовилися, що за прострочення виконання позичальником зобов`язань за Договором нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день, наступний за днем фактичного виконання постачальником зобов`язань за Договором.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина другої статті 712 ЦК України).

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У специфікації на продукцію, яка є додатком 1 до договору, сторони узгодили кількість продукції - 6 268 штук, ціна за одну одиницю, з ПДВ - 4 167,84 грн, загальна вартість продукції з ПДВ - 26 124 021,12 грн.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що Товариство поставило Управлінню продукцію у кількості 2 500 штук 20.12.2024, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.2024 № 393.

Також сторонами було підписано та скріплено печатками акт від 20.12.2024 № 393/1 приймання-передачі продукції, відповідно до якого відповідачем передано, а позивачем отримано продукцію у кількості 2 500 штук вартістю 10 419 600,00 грн.

Позивач нарахував і просить суд стягнути неустойку в загальному розмірі 6 638 202,12 грн [314 088,42 грн (неустойка) + 1 099 309,48 грн (штраф, нарахований відповідно до пункту 8.3 Договору) + 5 224 804,22 грн (штраф, нарахований відповідно до пункту 8.5 Договору)], вказавши такі розрахунки:

- позивач зазначає, що враховуючи те, що з 30.11.2024 до 20.12.2024 постачальником було допущено прострочення поставки продукції в кількості 3 768 штук (на 20 днів) на суму 15 704 421,12 грн, Товариство зобов`язане сплатити Управлінню неустойку - 314 088,42 грн (15 704 421,12 грн х 0,1 % х 20 днів = 314 088,42 грн);

- відповідно до пункту 8.3 Договору штраф за прострочення понад 15 календарних днів складає 1 099 309,48 грн (15 704 421,12 грн х 7% = 1 099 309,48 грн);

- у зв`язку з невиконанням зобов`язань у повному обсязі згідно з пунктом 8.5 Договору, Товариство зобов`язане сплатити Управлінню штраф у розмірі 20% від ціни Договору, а саме (26 124 021,12 грн х 20 % = 5 224 804,22 грн).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною першою статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Стосовно доводів відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Відповідач вказує, що повідомив позивача про настання 13.11.2024 обставин непереборної сили листом від 18.11.2024 № 11/48.

Зі змісту сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 17.12.2024 № 3200-24-2310, який надано відповідачем суду, вбачається, що форс-мажорними обставинами вважається: військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київської області, шо спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог в зв`язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення (призупинення) здійснення господарської діяльності та унеможливлення виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Суд наголошує, що Договір укладено сторонами 26.06.2024 і на момент укладення вказаного правочину майже всі перелічені у вказаному вище сертифікаті обставини існували тривалий час, починаючи з 24.02.2022, а тому Товариство повинно було усвідомлювати всі ризики ведення підприємницької діяльності в Україні під час дії воєнного стану.

Отже, з огляду на вказані приписи чинного законодавства, посилання у сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати на неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань в силу обставин, які наведені вище, не може слугувати підтвердженням форс-мажорних обставин у цій справі.

Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а надані в цій частині докази не спростовують заявлені позивачем вимоги.

Суд частково погоджується з доводами відповідача про неправильність проведеного позивачем розрахунку сум неустойки.

Так, за розрахунком суду, розмір неустойки з урахванням поставленого товару та умов договору станоить 4 538 577,70 грн.

Водночас суд дійшов висновку про часткове задоволення позову внаслідок зменшення неустойки на 50% до 2 269 288,85 грн з огляду на таке.

Відповідачем у запереченні на відповідь на відзив викладено клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми на 90%.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК та статті 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника;

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Виходячи з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, суд враховує таке:

- сума заявленої неустойки складає 25% від ціни Договору;

- відповідачем здійснено поставку продукції з незначним простроченням (менше місяця).

Враховуючи зазначені фактори, а також з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків у справі, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов`язань, а також те, що зменшення розміру штрафних санкцій не знівелює правову природу неустойки як засобу відповідальності за порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для Товариства. При цьому для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру неустойки, оскільки наявність збитків позивачем не доведено.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин цієї справи буде зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки до 2 269 288,85 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору в силу приписів статті 129 ГПК покладаються на відповідача у розмірі 68 078,66 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 4/39 А, код 42657940) на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, м. Київ, вул. Бережанська, 7, код 33945469) 2 269 288 (два мільйони двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 85 коп. неустойки, 68 078 (шістдесят вісім тисяч сімдесят вісім) грн 66 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.05.2025.

Суддя О.Г. Удалова