Рішення № 127742693, 28.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2025Справа № 910/44/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/44/25

за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач"

про визнання недійсним п. 2.1. Договору від 16.02.2024 № 76 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 26.04.2024 № 1) та стягнення 167 566,66 грн

За участю представників:

позивача не з`явився

відповідача Михалевич М.М.

вільний слухач ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський національний університет внутрішніх справ (Університет) в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - позивач, Коледж) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним пункту 2.1 Договору від 16.02.2024 № 76 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 26.04.2024 № 1) та стягнення 167 566,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що оспорюваний пункт договору суперечить положенням Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 20.02.2025, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

06.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про залишення позову без розгляду.

20.02.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, а також відповідь на відзив.

20.02.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.03.2025.

Ухвалою суду від 13.03.2025 позовну заяву у справі № 910/44/25 залишено без руху.

19.03.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.03.2025 продовжено розгляд справи № 910/44/25, призначено судове засідання на 07.04.2025.

01.04.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У підготовче засідання 07.04.2025 представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 07.04.2025 відповідач зазначив, що вважає виконаними завдання підготовчого провадження, у зв`язку з чим не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2025.

24.04.2025 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому Коледж просив провести судове засідання без участі його представника.

У судове засідання 24.04.2025 представник позивача не з`явився, втім 24.04.2025 подав відповідну заяву про проведення судового засідання без участі його представника.

У судовому засіданні суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 28.04.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 позивачем (замовник) і відповідачем (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти від 16.02.2024 № 76 (далі - Договір) про закупівлю дизельного палива, бензину А-92, бензину А-95 (скретч-картки/талони).

Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник приймає на себе зобов`язання поставити замовнику у передбачені Договором строки товар, а замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95 (скретч-картки/талони).

Відповідно до пункту 2.1 ціна Договору складає: 2 197 500,00 грн з урахуванням ПДВ - 366 250,00 грн.

У подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду від 26.04.2024 № 1 до Договору, відповідно до умов якої зменшено обсяг закупівлі на 1 192 100,00 грн, в тому числі ПДВ - 198 683,34 грн і викладено пункт 2.1 Договору у такій редакції:

« 2.1. Ціна договору складає: 1 005 400,00 (один мільйон п`ять тисяч чотириста гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ 167 566 грн. 66 коп.».

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шостої статті 265 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до платіжних інструкцій від 23.02.2024 № 326, від 14.03.2024 № 545 замовником було сплачено 1 005 400,00 грн на рахунки постачальника за Договором.

Згідно з рахунками від 21.02.2024 № СФКЦ-00001953, від 07.03.2024 та № СФКЦ-00002655 та видатковими накладними від 21.02.2024 № ОТКЦ-00000827, від 07.03.2024 № ОТКЦ-ОООО1132 сума ПДВ становила 167 566,66 грн.

Таким чином, документально підтверджено те, що замовником було сплачено за отриманий товар від постачальника 1 005 400,00, з урахуванням ПДВ 167 566,66 грн.

29.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 29.04.2024 за № 1/4-696 про повернення на розрахунковий рахунок Коледжу 167 566,66 грн сплачених коштів ПДВ у складі вартості товарів, поставлених за Договором.

Позивач обґрунтував вказану претензію тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова) до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, в т.ч. Міністерства внутрішніх справ, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідач з вимогою не погодився, надіславши відповідь на претензію від 14.05.2024 № 249.

З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку відмовився повертати кошти у розмірі 167 566,66 грн, позивач звернувся з цим позовом.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись, зокрема, на таке:

- сторонами було погоджено істотну умову Договору, а саме ціну товару, яка відповідає тендерній документації;

- на переконання відповідача, Постанова КМУ визначає не лише суб`єктну приналежність, але й спеціальну мету для встановлення нульової ставки ПДВ, а саме для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;

- втім, при оголошенні закупівлі та в подальшому укладенні Договору жодним чином не окреслена спеціальна мета придбання товару;

- відповідач вважає, що Товариство отримало кошти за наявності правової підстави, що виключає застосування статті 1212 ЦК України в цьому випадку.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини першої статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин першої та третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Таким чином, у цих правовідносинах спірний договір міг бути укладеним сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ у розмірі 20%.

При цьому суд наголошує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України).

Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 КМУ прийнято Постанову, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови КМУ до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Статуту Університету, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх України (далі - МВС України) від 15.05.2012 № 429 (у редакції наказу МВС України від 12.03.2024 № 155), та Положення про Коледж, затвердженого наказом Університету від 30.12.2022 №747 (далі - Положення), Коледж має статус бюджетної установи та перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення Коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом, що проводить освітню діяльність) Університету. Коледж є закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, не є юридичною особою та діє на підставі Статуту Університету та цього Положення відповідно до отриманих ліцензій на провадження освітньої та господарської діяльності. Коледж, згідно з чинним законодавством України, має статус бюджетної установи.

Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Положення Коледж утворений відповідно до розпорядження КМУ від 13.03.2019 № 186-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету до сфери управління Міністерства внутрішніх справ».

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Положення Коледж підпорядковується ректору Університету, першому проректору та проректорам за напрямами діяльності. У своїй діяльності Коледж співпрацює з ректоратом, філією, факультетами, кафедрами, відділами та іншими структурними підрозділами Університету.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Положення Коледж створений з метою здійснення Університетом статутних завдань для задоволення потреб ринку праці у відповідних фахівцях, а також для надання платних послуг у галузі освіти, авіації тощо.

Відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2.2 розділу 3 Положення одними з основних завдань Коледжу є: підготовка згідно з державним замовленням кваліфікованих фахівців для системи Міністерства внутрішніх справ Україні (Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної гвардії України), а також на умовах договорів, угод, контрактів із фізичними та юридичними особами України та іноземних країн; підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу державної та цивільної авіації.

Отже, приписи Постанови КМУ розповсюджуються на Коледж під час закупівлі палива та діяльність позивача в повній мірі відповідає спеціальній меті, яка означена у вказаній Постанові.

Судом встановлено, що Договір і Додаткова угода № 1 укладені після прийняття Постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

При цьому пункт 2.1 Договору (з урахуванням внесених Додатковою угодою від 26.04.2024 № 1 змін) містить положення про те, що ціна Договору включає в себе ПДВ (20%).

Таким чином, оскільки замовником товару за Договором виступає позивач, наведений пункт 2.1 Договору суперечить Постанові КМУ у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20%, а не за нульовою ставкою.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 2.1 Договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 26.04.2024 № 1) в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 167 566,66 грн.

Суд виходить з того, що вказані висновки узгоджуються та відповідають з правовим висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, які є релевантними стосовно правовідносин у цій справі у контексті змістовного критерію.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу суму податку на додану вартість у розмірі 167 566,66 грн, сплачену за Договором, суд зазначає таке.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 167 566,66 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, вказана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21), а тому доводи відповідача щодо неможливості застосування статті 1212 ЦК України є безпідставними.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 167 566,66 грн, як безпідставно набуті грошові кошти.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 2.1. Договору від 16.02.2024 №76 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 26.04.2024 № 1), укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, буд. 17/6, код 43041752) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 43012009) в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 167 566,66 грн, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 26.04.2024 № 1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 43012009) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, буд. 17/6, код 43041752; р/р UA538201720343160003000139636, Державна казначейська служба України м. Київ (ДКСУ), МФО 820172) грошові кошти в сумі 167 566 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн 66 коп. та 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.05.2025.

Суддя О.Г. Удалова