Рішення № 12773343, 01.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2010Справа №2-22/5217-2010 За позовом ТОВ «Молодість», м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про розірвання договору, спонукання до виконання певних дій та стягнення 4296,21 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Гуртовой О.О., представник, дов від 15.10.2010 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач ТОВ «Молодість» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд розірвати договір оренди від 01.01.2010 року, стягнути з відповідача суму боргу з орендної плати у розмірі 4296,21 грн., тому числі: 3664,00 грн. основного боргу та 632,21 грн. пені; зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням шляхом передачі ключів від нього та передачі самого приміщення шляхом підписання акту прийму передачі приміщення, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем істотно були порушені умови укладеного між сторонами спірного договору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, вважає з можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.01.2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір № 3 оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого орендодавець, який є власником нежитлового приміщення (на підставі договору купівлі продажу), розташованого за адресою: вул. Серова, 14, м. Сімферополь (державний реєстр № 2211 від 31.08.2006 року) зобовязується передати в оренду, тобто фінансове платне користування, а орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 27 кв.м., розташоване за адресою: вул. Серова, 14, м. Сімферополь.

Пунктами 1, 2 розділу 3 договору встановлено, що орендна плата за місяць за даним договором складає 800,00 грн.; орендна плата виплачується щомісячно за поточний місяць у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, в національній валюті України, при чому за перший та останній місяць строку дії даного договору протягом 5 банківських днів з моменту передачі обєкту оренди, подальші платежі не пізніше 5 числа кожного місяця, на підставі отриманих від орендодавця відповідних рахунків.

Згідно пункту 4.2. договору, орендар зобовязується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкту оренди, в тому числі оплату послуг, які надаються підприємствами комунальної сфери. Протягом місяця з дня підписання даного договору укласти з підприємствами комунальної сфери договори по наданню комунальних послуг.

Відповідно до пункту 9.1. даний договір укладений строком з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року включно.

01.01.2010 року сторонами підписаний акт прийому передачі нежитлового приміщення, а.с. 11.

Однак, 25.06.2010 року за вих. № 28, а.с. 12, позивач направив на адресу відповідача лист щодо розірвання договору оренди у односторонньому порядку у звязку з порушенням відповідачем пунктів 3.2., 4.2., 4.4. укладеного договору. Крім того, вказана претензія містить вимогу про звільнення орендованого майна до 30.06.2010 року.

02.07.2010 року позивач направив на адресу відповідача потворну претензію, а.с. 14.

Так, на момент вирішення спору сума боргу відповідача з орендних платежів складає, як вказує позивач, 3664,00 грн., за період прострочення з червня 2010 року по жовтень 2010 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобовязання за оспорюваним договором або сплати позивачу заборгованості в сумі 3664,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 632,21 грн. пені.

Згідно пункту 3.3. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд погоджується з заявленими вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди від 01.01.2010 року, суд вважає її обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про зобовязання відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням шляхом передачі ключів від нього та передачі самого приміщення шляхом підписання акту прийму передачі приміщення, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, пунктом 2.3. договору встановлено, що у випадку припинення даного договору оренди нежитлове приміщення повертається орендарем орендодавцю.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частковою.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача. Крім того, враховуючи те, що позивачем, при поданні позову, не у повному обсязі було сплачено державне мито за всіма заявленими вимогами, суд вважає за необхідне достягнути несплачене державне мито з відповідача в дохід Державного бюджету міста Сімферополя.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди від 01.01.2010 року, укладений між ТОВ «Молодість» (м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 13787935) та Фізичною особою підприємцем Саковичем Леонідом Євгеновичем (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1).

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Молодість» (м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 13787935) заборгованість у розмірі 4296,21 грн., тому числі: 3664,00 грн. основного боргу та 632,21 грн. пені.

4.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) передати ТОВ «Молодість» (м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 13787935) орендоване майно - нежитлове приміщення площею 27 кв.м., розташоване за адресою: вул. Серова, 14, м. Сімферополь.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Молодість» (м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 13787935) 85,00 грн. державного мита.

6.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Молодість» (м. Сімферополь, вул. Серова, 12/14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 13787935) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

7.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 187,00 грн. несплаченого державного мита.

8.Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 01.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.