Рішення № 12773342, 01.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2010Справа №2-22/3072-2010 За позовом – Гаражно – будівельного кооперативу № 9, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 205

до відповідача – ТОВ «Альянс ИБК», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59

про розірвання договору та стягнення 30640,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Якубов Д.К., представник, дов від 01.05.2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Гаражно – будівельний кооператив № 9 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Альянс ИБК», просить суд розірвати договір підряду від 19.10.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача 30640,00 грн., мотивуючі позовні вимоги істотним з боку відповідача порушенням умов спірного договору.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.07.2010 року по справі призначено проведення судової будівельно – технічної експертизи, проведення якої доручено Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

27.10.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта №2364 від 30.09.2010 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.10.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, вважає з можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

19.10.2009 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого виконавець зобов’язується здійснити частковий ремонт дорожнього покриття верхньої частини 1 відсіку Гаражно – будівельного кооперативу № 9, із забезпеченням гідроізоляції від попадання вологи (опадів) через покриття 1 поверху до підземних гаражів; замовник зобов’язується прийняти та оплатити

Згідно пункту 2.3. договору виконавець зобов’язується забезпечити якість виконаної роботи та гарантує стовідсоткову ізоляцію дорожнього покриття від протікань опадів до підземних гаражів.

Крім того, пунктом 2.4. встановлено, що виконавець зобов’язується усунути сховані дефекти виконаних робіт без відшкодування та за рахунок своїх матеріалів.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. вартість робіт визначається в сумі 19700,00 грн., в тому числі навантаження та вивіз будівельного сміття оплачуються у 50%; розрахунки здійснюються грошовими коштами, з передоплатою у розмірі 10940,00 грн.

Пунктом 4.1. встановлено, що строки закінчення виконання робіт встановлюються - 10.11.2009 року.

14.11.2009 року сторонами складений та підписаний акт виконаних робіт, а.с. 9, відповідно до якого встановлено, що виконавцем роботи за довго ром виконані в обсязі, встановленому замовником; приховані дефекти гідроізоляції можуть бути виявлені не раніше 45 діб після закінчення робіт.

Однак, в матеріалах справи, а.с. 10-14, наявні копії заяв власників гаражів, в яких зазначено, що після проведених ремонтних робіт стік води зі стели посилився. Вказані заяви містять вимоги щодо усунення течі води в гаражах.

За вих. № 1/10 від 30.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензію щодо невиконання відповідачем пункту 1.1. договору від 19.10.2009 року в частині забезпечення гідроізоляції від попадання вологи (опадів) через перекриття першого поверху до підземних гаражів та вимогою щодо усунення вказаних недоліків у строк до 20.04.2010 року.

Але, як вказує позивач, відповідачем зазначені вище дефекти виправлені не були.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.07.2010 року по справі призначено проведення судової будівельно – технічної експертизи, проведення якої доручено Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

27.10.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта №2364 від 30.09.2010 року.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Згідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, у розумінні статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України наданий суду висновок експерта № 2364 від 30.09.2010 року прийнятий судом до уваги.

Так, на вирішення експерта були поставлені наступні питання:

Чи виконані будівельні роботи дорожнього покриття верхньої частини 1 відсіку Гаражно – будівельного кооперативу № 9 з забезпеченням гідроізоляції від попадання вологи (осадків) через покриття 1 поверху до підземних гаражів?

Чи можливо здійснення гідромонтажних робіт без демонтажу виконаних відповідачем будівельних робіт?

Згідно висновку № 2364 від 30.09.2010 року, експертом було встановлено наступне.

При проведенні огляду на місці (візуальним оглядом, здійсненням окремої вирубки) не надалось можливим визначити чи виконувались роботи із забезпеченням гідроізоляції, по ремонту дорожнього покриття верхньої частини відсіку Гаражно – будівельного кооперативу № 9.

Встановити факт забезпечення гідроізоляції на підставі застосування гідроізоляційних сумішей «Пенетрон» при ремонті дорожнього покриття верхньої частини першого відсіку Гаражно – будівельного кооперативу № 9 можливо лише методом інструментального аналізу (проведення лабораторних іспитів), яким і буде встановлений якісний та кількісний склад застосованої суміші.

Однак, експертом відмічено, що встановлені оглядом протікання води через покриття першого поверху до підземних гаражів могли бути результатом відсутності гідроізоляції при виконанні ремонтних робіт дорожнього покриття, або застосування гідроізоляційних матеріалів в неповному об’ємі, передбаченому технологією при проведенні таких робіт.

Отже, відповідно до технології проведення робіт для забезпечення гідроізоляції на підставі застосування гідроізоляційних сумішей «Пенетрон» при ремонті дорожнього покриття, необхідно виконати демонтаж дорожнього покриття верхньої частини першого відсіку Гаражно - будівельного кооперативу № 9, на площі проведеного ремонту.

Частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України встановлено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що недоліки, виявлені в роботі відповідача є істотними з огляду на те, що для їх усунення та виправлення необхідно демонтувати практично всю площу виконаних відповідачем робіт, у зв’язку з чим відшкодування вартості таких робіт або здійснення них за рахунок виконавця, на думку суду, є недоцільним.

Крім того, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Як вказувалось раніше, позивачем як замовником підрядних робіт, було сплачено відповідачу як виконавцю – 30640,00 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідачем роботи виконані з істотними недоліками, які потребують значних зусиль для виправлення та приведення у належний стан, суд вважає, що отримані відповідачем кошти підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобов’язання за оспорюваним договором або сплати позивачу заборгованості в сумі 30640,00 грн.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання – відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрат позивача на оплату судової експертизи в сумі 2500,00 грн., а.с. 55, підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір підряду від 19.10.2009 року, укладений між ТОВ «Альянс ИБК» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33848913) та Гаражно – будівельним кооперативом № 9 (м. Сімферополь, вул. Залізнична, 205, рахунок № 26003017100141, МФО 300658, ЄДРПОУ 24494410).

3.          Стягнути з ТОВ «Альянс ИБК» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33848913) на користь Гаражно – будівельного кооперативу № 9 (м. Сімферополь, вул. Залізнична, 205, рахунок № 26003017100141, МФО 300658, ЄДРПОУ 24494410) 30640,00 грн.

4.          Стягнути з ТОВ «Альянс ИБК» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33848913) на користь Гаражно – будівельного кооперативу № 9 (м. Сімферополь, вул. Ззалізнична, 205, рахунок № 26003017100141, МФО 300658, ЄДРПОУ 24494410) 306,40 грн. державного мита.

5.          Стягнути з ТОВ «Альянс ИБК» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33848913) на користь Гаражно – будівельного кооперативу № 9 (м. Сімферополь, вул. Залізнична, 205, рахунок № 26003017100141, МФО 300658, ЄДРПОУ 24494410) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Стягнути з ТОВ «Альянс ИБК» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33848913) на користь Гаражно – будівельного кооперативу № 9 (м. Сімферополь, вул. Залізнична, 205, рахунок № 26003017100141, МФО 300658, ЄДРПОУ 24494410) 2500,00 грн. вартості судової будівельно – технічної експертизи.

7.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 01.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.