Рішення № 12773340, 25.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2010Справа №2-2/4495-2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (95000, м.Сімферополь, вул. Набережна, 32)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (97020, Красногвардійський район, с.Восход, вул.Северна, 1)

про стягнення 935 459грн82коп

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Боженко – головний ю/к, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у особі Кримскої республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» про стягнення 1217068,07 грн. заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.10.2010 року між сторонами було укладено Кредитний договір № 012/02-5/120-07, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1700000,00 зі сплатою 15,0% річних, строком по 15.10.2010р., для використання кредитних коштів на фінансування оплати витрат за договором № 000785 від 17.09.2007р. з ТОВ «Теносервіс», а відповідач зобов’язався повернути грошові кошти та оплатити користування ними у передбачений договором строк. Проте, відповідач порушив умови договору в частині своєчасного повернення коштів та оплати користування грошовими коштами, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник позивача 21.10.2010р у судовому засіданні надав суду клопотання щодо зменшення суми позовних вимог від 21.10.2010 року №15-1/8-667, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 935 459грн82коп, з яких 915221грн89коп. – заборгованість за тілом кредиту, 16 443грн85коп - пеня за порушення строків сплати тіла кредиту, 3 794грн08коп - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зв’язку з тим, що 06.10.2010р відповідно до п.7.5 договору позивачем з поточного рахунку відповідача здійснено примусове списання грошових коштів у сумі 281608грн25коп.

04.11.2010 року від позивача надійшла заява від 03.11.2010 року №15-1/8-706, відповідно до якої уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 951474грн41коп. заборгованості, з яких 915221грн89коп. – заборгованість за тілом кредиту, 16014грн50коп. - заборгованість по відсоткам за період з 29.9.2010 року по 27.10.2010 року, 16 443грн85коп - пеня за порушення строків сплати тіла кредиту за період з 01.5.2010 року по 01.9.2010 року, 3 794грн08коп – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у період з 01.9.2009 рік по 01.9.2010 року.

Враховуючи подану позивачем заяву від 03.11.2010 року №15-1/8-706 про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октябрьське», як позичальником, був укладений кредитний договір №012/02-5/120-07 від 18.10.2007р, відповідно до п.1.1 якого кредитор на положеннях та умовах даного договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1700000,00грн строком до 15 жовтня 2010 року зі сплатою 15% річних.

За час дії кредитного договору сторонами двічі змінювався розмір відсоткової ставки, а саме: додатковою угодою № 012/02-5/120-07/120 від 23.04.2009р. до кредитного договору розмір відсоткової ставки встановлено у розмірі 20,0% річних; додатковою угодою №012/02-5/120-07/163 від 16.09.2009р. до кредитного договору - 21,0% річних. У відповідності до п. 3.1. кредитного договору позивач надає відповідачу кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно п.п. 3.2., 6.1, з урахуванням додаткової угоди №012/02-5/120-07/163 від 16.09.2009р., відсотки за користування кредитним коштами нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення за кредитом включно, та повинні сплачуватися відповідачем щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається відповідачем у відповідності до графіка погашення заборгованості.

Судом встановлено, що за час кредитування графік погашення заборгованості змінювався. На час розгляду спору діє графік зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії (додаток № 3 до кредитного договору), який було встановлено 30.12.2009 року додатковою угодою № 012/02-5/120-07/266 до кредитного договору, відповідно до якого погашення заборгованості у 2010 році відповідачем повинно здійснюватися наступними платежами: квітень - червень по 100000,00грн. (щомісячно); липень - 200 000,00 грн.; серпень – 300 000,00грн.; до 15 жовтня - 300 000,00грн.

Відповідно до п.7.4 договору у випадку невиконання позичальником умов ст..6 даного договору кредитор має право підвищувати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитом на 2%, негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією та достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та сплату комісій.

У разі несвоєчасного погашення позичальником кредиту або відсотків за його користування у відповідності зі ст..49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» видавати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання та на підставі такого наказу здійснювати погашення заборгованості за кредитом за рахунок коштів позичальника, що знаходяться на його рахунках (п.7.5 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п.1.1, 6.1 договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання положень кредитного договору банк надав відповідачу кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії, чим банк виконав свої зобов’язання за договором у повному об’ємі, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього, а також норм діючого законодавства, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов п. 6.1 кредитного договору, оплату відсотків, нарахованих за користування кредитом відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, а також не здійснив платежі за квітень – серпень 2010р, як то передбачено графіком зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії.

Судом встановлено, що 06.10.2010р у відповідності з п.7.5 договору позивачем з поточного рахунку відповідача здійснено примусове списання грошових коштів у сумі 281608грн25коп.

Внаслідок вищенаведеного, на момент розгляду спору заборгованість позичальника по сплаті тілу кредиту склала 915221грн89коп, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за період з 29.9.2010 року по 27.10.2010 року склала 16014грн50коп, що підтверджується матеріалами справи.

Тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 915221грн89коп та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у сумі 16014грн50коп, та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №012/02-5/120-07 від 18.10.2007р з урахуванням додаткових угод щодо прийнятих на себе грошових зобов’язань відносно погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами, тому нарахування пені за порушення строків сплати тіла кредиту за період з 01.5.2010 року по 01.9.2010 року у сумі 16 443грн85коп. та пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у період з 01.9.2009 рік по 01.9.2010 року у сумі 3 794грн08коп позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, та пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 30.11.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти заяву від 03.11.2010 року №15-1/8-706 про уточнення позовних вимог

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (97020, Красногвардійський район, с.Восход, вул. Северна, 1, ЄДРПОУ 31783582) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул.Лескова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (95000, м.Сімферополь, вул.Набережна, 32, ЄДРПОУ 20680287, МФО 324021, рахунок №29093523 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Сімферополь) 915221грн89коп заборгованості за тілом кредиту, 16014грн50коп. заборгованість по відсоткам 16 443грн85коп пені за порушення строків повернення тілу кредиту, 3 794грн08коп пені за порушення строків сплати відсотків, 12330грн83коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.