Вирок № 127673403, 27.05.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/884/20

1-кп/205/786/25

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/205/786/25 Справа № 205/884/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження № 12020040690000003 від 02.01.2020 та №12019040690003179 від 05.10.2019 стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, не одружений, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз: 20.02.2024 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, під час відбуття покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в жовтні 2019 року повторно вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_5 , 04.10.2019 біля 18.00 години, знаходився за місцем мешкання раніше знайомого йому ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході їхнього спілкування у ОСОБА_5 , раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , 04.10.2019, біля 18.05 години, перебуваючи в приміщенні спальної кімнати, будинку АДРЕСА_3 , побачив на тумбі мобільний телефон марки «ZTE Blade A7» синього кольору, серійний номер НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 imei 2: НОМЕР_3 , котрий визначив, як предмет свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_5 , 04.10.2019 біля 18.10 години, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, бо мешканці будинку були відсутні в кімнаті, а отже усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою збагачення, таємно викрав майно ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «ZTE Blade А7» синього кольору, серійний номер НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 вартістю 2479,00 гривень.

Після чого ОСОБА_5 з таємно викраденим майном покинув місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 2479,00 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 , 31.12.2019, близько 23:00 години знаходився за місцем мешкання раніше знайомого йому ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , у вказану дату та час, наблизився до потерпілого ОСОБА_6 та наніс йому близько 2 ударів ногою та рукою стиснутою в кулак в область обличчя та тулуба, від чого останній втратив рівновагу та впав, тим самим подавивши волю ОСОБА_6 , до опору. Далі ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, побачивши у ОСОБА_6 , в правій руці мобільний телефон марки: «DOOGEE» модель: «Х 53, black», IMEI: НОМЕР_4 , вартість якого становить 992,00 гривень, наблизився до останнього, та шляхом ривку відкрито викрав вказаний мобільний телефон, який належить потерпілому ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_3 , утримуючи при собі відкрито викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 992 гривні.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно та за ч. 2 ст. 186 КК за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та суду пояснив, що в обвинувальних актах усі обставини вчинення ним кримінальних правопорушень викладені правильно.

Будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи потерпілий ОСОБА_6 до зали суду не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про поважність причин неприбуття або про відкладення розгляду справи до суду не надходило, що не перешкоджає проведенню судового розгляду за відсутності потерпілого.

Положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає за необхідне обмежить дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, суд, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суд про обставини вчинення кримінальних правопорушень, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч. 2 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК належать до категорії нетяжких та тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше судимий, визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, має постійне місце мешкання та реєстрації.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

За таких обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде пропорційним відносно вчинених ним злочинів.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, характер та обставини їх вчинення, рівень їх суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання повне визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти виключно в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, однак у розмірі, наближеному до мінімального з застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судових товарознавчих експертиз, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на їх проведення на користь держави.

Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішуються в порядку ст. 100 КПК.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374 КПК, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

В строк відбуття остаточного покарання ОСОБА_3 зарахувати частково відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року з 18 жовтня 2022 року по день набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування остаточного покарання ОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув`язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення дорівнює один день позбавлення волі починаючи з 22 січня 2020 року по 29 квітня 2020 року включно.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК у строк відбування остаточного покарання ОСОБА_3 зарахувати строк домашнього арешту із розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі починаючи з 30 квітня 2020 року по 13 травня 2020 року включно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання ним законної сили.

На підстав ч. 2 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових товарознавчих експертиз №316-20 від 20.01.2020 у розмірі 314 гривень та №4865-19 від 24.10.2019 у розмірі 314 гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази, якими визнано:

?чоловічу маску знищити;

?мобільний телефон «DOOGEE» модель: «Х 53, black», IMEI: НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 вважати повернутим за належністю.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1