Рішення № 12759853, 06.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 28/99-10-3268 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"; в особі, якою є Філія "Інфоксводоканал" товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС";

до відповідача Приватне підприємство "АВІЦЕННА"

про стягнення 3957,14грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Заржицька В.О. за дорученням;

від відповідача: Мулюкін В.О. директор;

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства „АВІЦЕННА” про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 3957,14 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні 7 жовтня 2010 року надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з ПП „АВІЦЕННА” заборгованість за період з 01.08.2008 року по 01.11.2009 року в сумі 1635 гривень у звязку з частковою оплатою у вересня місяці 2010 року.

Відповідач 25 жовтня 2010 року надав відзив на позовну заяву за вх.№28524, згідно якого вимоги позивача не визнає, вказує на те, що між відповідачем та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було підписано акт прийому-передачі обєкта оренди 27 лютого 2007 року, а орендарем приміщення став ПП ОСОБА_1.

Представником позивача в свою чергу було надано заперечення на відзив, згідно якого позивач вважає обставини викладені у відзиві на позов не заслуговують на увагу тому суду не слід брати їх до уваги.

Представник позивача в судове засідання зявився, позов підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги позивача не визнав, просив суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

29 березня 2002 року між комунальним підприємством „Одесводоканал”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” та Приватним підприємством „АВІЦЕННА” (Абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6459/3.

Згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затвердженими наказом Держкомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держкомунгоспу України №30 від 05.07.1995р., Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської Облдержадміністрації №87/А від 09.02.1998р. та іншими існуючими нормами ГОСТ та нормативними актами, згідно до умов договору позивач зобовязувався надавати Абоненту послуги з подачі води на обєкти Абонента, а також з приймання стічних вод.

В свою чергу, відповідно до умов вищевказаного договору Абонентом були прийняті на себе зобовязання по своєчасній та повній оплаті послуг водопостачання та водовідведення, експлуатації та утриманню у належному стані водопровідних та каналізаційних мереж, приборів, обладнання та споруд, згідно з Правилами зазначеними в п.2.1 договору.

Розділом 3 зазначеного договору сторони домовилися, що оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок “Водоканала”. Оплата проводиться по тарифам, затвердженим у встановленому діючим законодавством порядку. В разі зміни тарифів, оплата Абонентом наданих послуг проводиться по новим тарифам без зміни інших умов договору.

Зазначений договір укладено строком на пять років і діє він, згідно до п.5.3, з 29 березня 2002 року по 01.11. 2005 року. Цим же пунктом передбачено, що договір вважається продовженим на наступні пять років, якщо до сплину місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну чи припинення дії договору.

Згідно акту контрольної зйомки показників водолічильника за №5999 від 10.08.2009 року та актом за №1207 від 13.10.2009 року, а також згідно наряду-замовлення № 18540 від 24.04.2008 року, представник споживача був присутній при знятті показників, але від підпису відмовився.

Доказів повідомлення позивача про повернення орендованого приміщення абонентом не надано, на актах відсутні посилання на те, що споживання води та користування каналізацією припинено з моменту підписання акту з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради ще 27 лютого 2007 року.

За таких обставин у відповідача виникла заборгованість за 2008 рік в сумі 10,28 гривень за 2009 рік 3946,86 гривень, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Але в ході розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог, оскільки було здійснено часткову оплату в сумі 2304,14 гривень, решта суми 1653 гривень відповідачем не сплачена та в судовому засіданні не визнана.

Відповідач заперечує проти сплати заявленої до стягнення суми позивачем в розмірі 1653 гривни, посилаючись на те, що приміщення яке було орендоване ним передане 27 лютого 2007 року, тому на його думку і був припинений договір №6459/3 від 29.03.2002 року. Письмові докази відсутні, оскільки пройшов тривалий час та станом на час розгляду справи листування за 2007 рік знищене.

Позивач в свою чергу надав заперечення на відзив та вказав на те, що обставини викладені у відзиві на позов не заслуговують на увагу, оскільки відсутні докази повідомлення позивача про припинення дії договору у звязку з поверненням орендованого приміщення з 27 лютого 2007 року, також відповідачем не надано доказів направлення на адресу позивача заяви про дострокове припинення дії договору, тому на думку позивача договір №6459/3 від 29.03.2002 року діє, а акт №4603 від 21 жовтня 2009 року підтверджує лише факт відключення водопостачання.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 Цивільного Кодексу України положення глави 63 цього Кодексу “Послуги” можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 173 Господарського Кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського Кодексу України передбачено, що господарські зобовязання, серед іншого, виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Вимогами ст.625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За таких обставин суд не приймає заперечення відповідача.

Доказів належного виконання зобовязання на день розгляду справи відповідач суду не надав, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1653 гривни підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та здійснені відповідно до чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 102 гривни та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „АВІЦЕННА” (65009 м. Одеса, пл.. 10 Квітня,1, фактичне місцезнаходження: 65113 м. Одеса пр-т Глушка,8, р/р 26002314774 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31579546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (м. Одеса, вул. Басейна, 5, р/р 26007311687301 в АБ “Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26472133) заборгованість в сумі 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три) гривни, 102 (сто дві) гривни державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривни витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 8 грудня 2010 року.

Суддя