Рішення № 12759258, 02.12.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" грудня 2010 р. Справа № 18/131-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гончарук С.П., довіреність від 27.09.2010р.,

Іваненко В.В., довіреність від 26.10.2010р.,

Добровольська Н.В., довіреність від

22.10.2010р.,

(була присутня в судовому засіданні

26.10.2010р.);

від відповідача за первісним позовом: Загільська Т.Г., довіреність №1.20/1-452

від 12.02.2010р.,

Кравченко Н.М., довіреність від 12.02.2010р.,

(була присутня в судових засіданнях

05.10.2010р., 26.10.2010р.,04.11.2010р.),

Заворотнюк Л.М., довіреність від

12.02.2010р. (була присутня в судових

засіданнях 05.10.2010р., 26.10.2010р.),

Рибченко О.О, довіреність від 14.07.2010р.

(був присутній в судових

засіданнях26.10.2010р., 04.11.2010р.);

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Бізнес Груп" (м.Житомир)

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

про скасування рішення адміністративної колегії від 09.07.2010р. №1.16\55р,

та за зустрічним позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Бізнес Груп" (м.Житомир)

про стягнення 17000,00грн. штрафу,          

з перервами в судових засіданнях з 05.10.2010р. до 26.10.2010р., з 26.10.2010р. до 04.11.2010р., з 04.11.2010р. до 02.12.2010р., згідно ст. 77 ГПК України,

Спір вирішено у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за клопотанням сторін (а.с.138).

Позивачем пред'явлено позов до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії від 09.07.2010р. №1.16-55р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення та вказуючи на здійснення позивачем порушень, передбачених ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, відповідач не зазначає, які саме з числа заборонених дій було вчинено підприємством, але зазначає наявність невідповідності змісту рекламних оголошень фактичній процедурі отримання послуги підприємства.

04 жовтня 2010р. до господарського суду від Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Бізнес Груп" про стягнення 17000,00грн. штрафу, застосованого згідно рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.07.2010р. №1.16-55р. (а.с.21-22).

Керуючись ст.60 ГПК України, ухвалою суду від 06.10.2010р., зазначений зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.44).

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у письмових додаткових поясненнях (а.с.51-54), проти зустрічного позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.48-50).

Представники відповідача за первісним позовом позовні вимоги не визнають з підстав, зазначених в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.29-32), та додаткових запереченнях (а.с.63-72). Вважають, що позивач, розміщуючи рекламну інформацію про спрощену форму отримання грошей (позик) вказує неповні відомості, тобто замовчує окремі факти, що вводить в оману споживачів, які мають намір укласти з ТОВ "Гранд Бізнес Груп" договори на отримання позик. Зустрічні позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2010р. Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету прийнято рішення №1.16/-55р, яким визнано дії ТОВ "Гранд Бізнес Груп", що полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг з надання позик, порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (а.с.34-36).

За вчинення порушення, зазначеного в п.1 прийнятого рішення, відповідно до ст.21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на позивача за первісним позовом накладено штраф у розмірі 17000,00грн.

Позивач за первісним позовом, скориставшись правом на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, передбаченим ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про скасування спірного рішення №1.16/-55р. При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що не порушував вимоги ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки укладення договору страхування життя, надіслання заявки на асигнаційний захід, укладання договору позики, сплата адміністративного платежу є елементами укладання договору, яким оформлюються взаємовідносини між товариством та фізичною особою, тому позивачем не було здійснено дій, які б могли ввести в оману особу та вплинути на її намір щодо придбання послуги.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Град Бізнес Груп" 17000,00грн. штрафу Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на ст.ст. 7, 12, 12-1, 14 Закону України "Про антимонопольний комітет", ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункт 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №291/5482, пункт 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому вважає, що адміністративна колегія Відділення прийняла рішення від 09.07.2010р. №1.16/-55р, яким визнано дії ТОВ "Гранд Бізнес Груп", що полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг з надання позик, порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про безпідставність первісного позову та задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Статтею 7 Закону України “Про рекламу” встановлено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди; реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції; реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності; реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Частиною другою статті 47 Закону України “Про інформацію” передбачено, зокрема, відповідальність за таке порушення законодавства про інформацію як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ст.ст. 7, 12 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.17/-72р від 08.10.2009р. розпочатий розгляд справи №3.6.12-72/2009 за ознаками вчинення ТОВ "Брок-Бізнес Груп", правонаступником якого є ТОВ "Гранд-Бізнес Груп" порушення, передбаченого ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення суб'єктам господарювання в рекламі неправдивих відомостей, що можуть вплинути на наміри осіб щодо придбання чи реалізації товарів цього суб'єкта господарювання.

В ході розгляду зазначеної справи встановлено наступне:

Згідно з копіями рекламних оголошень, протягом січня-лютого 2009 року товариство поширювало рекламу про надання позик у друкованих засобах масової інформації. Зміст розміщених реклам передбачає спрощену форму отримання позики (а.с.37-38; 95-100).

Надання позик товариство здійснювало за двома програмами - "Актив-Груп" та "Гранд-Актив". Програма "Актив-Груп" передбачає отримання учасником вартості товару з максимальним строком погашення до 15 років, а програма "Гранд-Актив" - до 6 років.

Однак, перш ніж фізична особа отримає позику, їй необхідно укласти з товариством договір за програмою адміністрування придбання у групах ("Актив-Груп" та "Гранд-Актив"). Ці програми передбачають залучення грошових коштів за рахунок періодичних платежів від фізичних осіб, які виявили намір за допомогою товариства отримати позику, об'єднання отриманих коштів фізичних осіб та їх використання для придбання товарів або надання коштів у позику.

Для отримання позики позичальник зобов'язаний сплачувати одноразові та щомісячні платежі (загальний платіж - до 15 числа кожного місяця протягом терміну дії договору; адміністративний платіж, пропозиція - протягом 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; доплата за переоформлення договору - в день підписання трьохстороннього договору). Проте, право на отримання позик виникає в учасника групи після того, як фонд групи є достатнім, тобто учаснику групи в момент укладення договору за програмою адміністрування у групах не відомо, коли він отримає позику (дозвіл на отримання позики).

Отже, формування фонду групи, з якого надається позика, залежить не лише від конкретного учасника групи, а від усіх її учасників.

Відповідно до визначень договорів щодо надання послуг адміністрування придбання у групах, адміністративні витрати - це плата Товариству за послуги, пов'язані з організацією програм, яка за погодженням сторін сплачується учасником з черговим щомісячним чистим внеском. Розмір (відсоток) адміністративних витрат різний.

Фактично термін від укладання договору за програмою адміністрування придбання у групах до отримання позики може бути тривалим, а конкретна дата отримання фізичною особою позики при укладанні договору не визначена.

Рекламна інформація Товариства про спрощену форму отримання грошей (позик), поширює неповні відомості, що може вплинути на наміри споживачів укладати договори на отримання позик саме з Товариством.

Поширення товариством неповної інформації може створити у споживачів невірне уявлення про умови отримання позик: в рекламі повідомляється інформація про знижки на витрати без уточнення видів таких витрат. Інформація, яка стосується витрат фізичних осіб, є критично важливою інформацією, що впливає на наміри цих осіб щодо придбання послуг у товариства. Неповне повідомлення критично важливої інформації в рекламі вводить фізичних осіб в оману.

В ході розгляду справи встановлено, що рекламна інформація щодо можливості отримання позики при наявності паспорту і коду є неповною, оскільки для отримання позики за допомогою Товариства окрім паспорта та ідентифікаційного коду необхідно, зокрема, укласти низку договорів, сплатити певні види витрат. Тобто, окремі факти, Товариство у рекламі замовчувало.

Введення споживачів в оману шляхом повідомлення в рекламі неповних та неправдивих відомостей, підтверджується зверненнями громадян про порушення їхніх прав ТОВ "Гранд Бізнес Груп", що надходили на адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Звернення громадян стосуються невиконання ТОВ "Гранд Бізнес Груп" умов договорів, що укладаються громадянами з Товариством, в частині повернення власних коштів після розірвання договорів з Товариством (а.с.123-128).

Таким чином, дії позивача за первісним позовом, які полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовчування) послуг з надання позик, визнані АМК порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Статтею 15 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.

Згідно зі ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Приписами ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи встановлено та представником ТОВ "Гранд Бізнес Груп" не заперечується (а.с.141), що укладення споживачем із ТОВ "Гранд Бізнес Груп" договору позики можливе лише з а у м о в и укладення договору адміністрування та наявності інших умов для отримання позики (сплата передбачених договором адміністрування платежів, накопичення достатньої кількості коштів у фонді групи, одержання дозволу на укладення договору позики тощо).

Тобто, фактичне отримання позики можливе лише у разі наявності обставин та чинників, які не залежать від волі споживача і не можуть бути йому відомі на момент укладення договору адміністрування. Однак, з розміщеної ТОВ "Гранд Бізнес Груп" реклами не вбачається наявність умов, без додержання яких отримати позику неможливо.

Таким чином, розміщена ТОВ "Гранд Бізнес Груп" рекламна інформація щодо надання позики є неповною, та може створити у споживачів уявлення про надання позики одразу лише при наявності паспорту та ідентифікаційного коду, а не через деякий час та лише при настанні певних умов, без яких отримати позику неможливо. Натомість, в рекламі та в укладених договорах замовчувалась інформація про справжні умови, а саме - термін отримання коштів у позику, види та розміри обов'язкових платежів, необхідність їх сплати до отримання позики та після її отримання, кількість та розмір цих платежів, розмір відсотків та сума переплати за користування позикою.

Частиною 1 статті 21 вищевказаного Закону встановлено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що рішення Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 7, 12, 12-1, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України та п.33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а висновки, зроблені первісним відповідачем при прийнятті рішення №1.16/-55р від 09.07.2010р. є обґрунтованими та правомірними, у зв'язку з чим з ТОВ "Гранд Бізнес Груп" слід стягнути 17000грн. штрафу, застосованого на підставі оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні первісного позову слід відмовити. Зустрічний позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом, оскільки він спонукав первісного відповідача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Бізнес Груп" (10008, м.Житомир, вул.Хлібна, 9 кв.4, код ЄДРПОУ 34900502)

- в доход загального фонду Державного бюджету України 17000,00грн. штрафу на рахунок УДК у м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, рахунок 31115106700002, код платежу 21081100 (символ звітності 106).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Бізнес Груп" (10008, м.Житомир, вул.Хлібна, 9 кв.4, код ЄДРПОУ 34900502)

- в доход державного бюджету України –170,00грн. державного мита;

- в доход державного бюджету України - 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДК у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 07.12.2010р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3- сторонам