Рішення № 12759074, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 38/207                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк

про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 90 622грн.55коп., пені у сумі 3191грн.99коп., інфляційних у сумі 1 087грн.47коп., 3% річних у сумі 587грн.11коп.

за участю представників:

від позивача: Гац Л.В. – за дов.№451-10”Д” від 15.09.2010р.

від відповідача: М’якота Г.М. – за дов.№03-178 від 02.10.2010р.

У судовому засіданні оголошувалися

                                                                      перерви з 26.10.2010р. по 16.11.2010р.

та з 16.11.2010р. по 06.12.2010р.

          згідно ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 90 622грн.55коп., пені у сумі 3191грн.99коп., інфляційних у сумі 1 087грн.47коп., 3% річних у сумі 587грн.11коп., а всього у сумі 95489грн.12коп.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №31/23 від 01.01.2006р. (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами; додаток №5 до договору; угоду від 13.09.2007р., додаткову угоду від 31.12.2008р. та від 27.04.2010р., акти прийому-передачі електроенергії за травень-липень 2010р.; рахунки №31 за травень-липень 2010р.; розрахунок ціни позову; невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Відповідач 26.10.2010р. надав суду відзив №05/2040 від 25.10.2010р., в якому зазначив, що позивачем здійснений розрахунок пені, інфляційних та річних на підставі п.3 Додатку №5 до договору без урахування додаткової угоди від 11.07.2007р. до договору, якою визначено, що остаточний розрахунок споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманих від постачальника рахунків. Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

          29.11.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду та зменшення розміру пені, в яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні поданого клопотання.

Заперечення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

06.12.2010р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання №05/2039 від 25.10.2010р., в якому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 6 місяців та зменшити розмір пені на 90% розмір пені, яка підлягає стягненню. До клопотання відповідач надав довідку №03/01/1183 від 27.04.2010р., довідку №05/2034 від 22.10.2010р., баланс станом на 30.06.2010р, звіт про фінансові результати за І півріччя 2010р. Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Державним виробничим підприємством “Укрпромводчормет” в особі Часівярського районного управління (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 31/23.

Угодою від 13.09.2007р. до договору на постачання електроенергії від 30.05.2005р., у зв’язку з перетворенням Держаного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” на Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, що є його правонаступником та відповідним перейменуванням Часів-Ярського районного управління ДВП “Укрпромводчормет” в Часовоярське регіональне виробниче управління КП “Компанія “Вода Донбасу”, що є його правонаступником, преамбулу договору від 01.01.2006р. викладено в іншій редакції. Угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Відповідно до п.9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода. Договір підписаний сторонами у встановленому порядку.

Додатковою угодою від 31.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2006р. №31/23 сторони виклали п.9.4 договору в наступній редакції: договір набирає чинності з дня його підписання і укладається до на строк до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов”.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Отже, відповідач по справі є правонаступником Споживача за договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору (в редакції додаткової угоди від 11.07.2007р.) остаточний розрахунок споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманих від постачальника рахунків.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за травень-липень 2010р. та рахунками за активну електроенергію №31 за травень-липень 2010р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії були отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках уповноваженої особи.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків підписаного сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період станом на 01.11.2010р. складає 90 622,55грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №31/23 від 01.01.2006р. (з додатками, додатковими угодами), згідно з яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору (в редакції додаткової угоди від 11.07.2007р.) остаточний розрахунок споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманих від постачальника рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором №31/23 від 01.01.2006р., постачав Споживачу електричну енергію.

Рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію №31 за травень-липень 2010р. були вручені представнику відповідача для оплати 01.06.2010р., 03.07.2010р. та 02.08.2010р. відповідно, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в травні-липні 2010р. електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем вимог у частині основного боргу, суд приходить до висновку, що внаслідок не повної оплати відповідачем вартості електричної енергії, що була поставлена протягом травня-липня 2010р. за Договором №31/23 від 01.01.2006р. з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 90 622,55грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 Договору №2/21 від 30.05.2005р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3191,99грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім при визначенні періоду прострочки платежу застосовувався п.3 Додатку №5 до Договору, згідно з яким остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється на підставі наданих рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання.

Відповідач не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки відповідно до додаткової угоди від 11.07.2007р. до Договору №31/23 від 01.01.2006р. до п.3 Додатку №5 внесені зміни, згідно з якими остаточний розрахунок споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманих рахунків.

Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки змінюється період прострочки, відповідно змінюється розмір пені.

Відповідач надав суду розрахунок пені проведений з урахуванням додаткової угоди від 11.07.2007р. до Договору №31/23 від 01.06.2006р.

Так, суд перевіривши надані сторонами розрахунки щодо нарахування пені, дійшов висновку, що розмір пені складає 3137,67грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє частково.

Позовні вимоги щодо стягнення суми пені у залишковому розмірі 54,32грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідач у клопотанні від 25.10.2010р. просить зменшити суму пені на 90%, посилаючись на велику заборгованість із водопостачання на водовідведення.

В судовому засіданні 06.12.2010р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду довідку від 22.10.2010р. №05/2034, відповідно до якої дебіторська заборгованість станом на 01.10.2010р. складає 154,6 млн.грн., довідку №03/01/1183 від 27.04.2010р., баланс станом на 30.06.2010р, звіт про фінансові результати за І півріччя 2010р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 510,14грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 587,11грн. та інфляційні в сумі 1087,47грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування 3 % річних, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 577,58грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1087,47грн.

Відповідач у клопотанні від 25.10.2010р. просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При відстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки відстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 90622,55грн., пені у сумі 3191,99грн., інфляційних у сумі 1087,47грн., 3% річних у сумі 587,11грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 260373051296 у філії ДОУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130903) борг з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електроенергії у розмірі 90622,55грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 26004305551560 у філії ЦМВ Промінвестбанку м.Горлівка у Донецькій області, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00130903) пеню в сумі 2 510,14грн., 3% річних в сумі 577,58грн., індекс інфляції в сумі 1 087,47грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті державного мита в сумі 954,25грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,37грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2010р.

Суддя