Рішення № 12759071, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 38/203                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк

про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 1586 789грн.15коп., пені у сумі 53 613грн.81коп., інфляційних у сумі 19 041грн.47коп., 3% річних у сумі 9886грн.67коп.

за участю представників:

від позивача: Гац Л.В. – за дов.№451-10 „Д” від 15.09.2010р.

від відповідача: Чапек Т.В.- за дов.№03-33 від 18.12.2009р.

У судовому засіданні оголошувалися

                                                                      перерви з 26.10.2010р. по 16.11.2010р.

та з 16.11.2010р. по 06.12.2010р.

          згідно ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 1586 789грн.15коп., пені у сумі 53 613грн.81коп., інфляційних у сумі 19 041грн.47коп., 3% річних у сумі 9886грн.67коп.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №34 від 28.07.2006р. (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами та протоколом розбіжностей; додаток №5 до договору; рішення суду від 19.03.2007р. по справі №15/372пд; акти прийому-передачі електроенергії за травень – липень 2010р.; рахунки №67/520 за травень – липень 2010р.; розрахунок ціни позову; невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Відповідач 26.10.2010р. надав суду відзив на позовну заяву №5208 від 25.10.2010р., в якому повідомив суду, що не має можливості розглянути позову по суті, у зв’язку з тим, що позивач не здійснив з відповідачем звірку розрахунків за поставлену електроенергію. Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

16.11.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 16.11.2010р., в якому позов визнає частково, а саме по основному боргу за поставлену електроенергію у травні-липні 2010р. у сумі 1 586 789,15грн., штрафні санкції не визнає, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства. Крім того, відповідач повідомив, що договір про постачання електричної енергії №34 від 28.07.2006р. діє з урахуванням протоколу розбіжностей від 11.08.2006р. та при нарахуванні пені, 3% річних позивач не враховує, що протоколом розбіжностей (п.10) передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію споживач здійснює до 10 числа місяця. Згідно контррозрахунку сума пені складає – 52788,48грн, сума 3% річних – 9746,27грн. та інфляційна складова – 15333,67грн.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          16.11.2010р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання №5207 від 25.10.2010р., в якому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 6 місяців та зменшити на 80% розмір пені, яка підлягає стягненню. До клопотання відповідач надав звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2010р., баланс станом на 30.06.2010р. та довідку згідно якій станом на 01.08.2010р. заборгованість населення за послуги водопостачання складає більш 144,6млн. грн.

Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

29.11.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду та заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, в яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні поданих клопотань.

Заперечення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (Постачальник електричної енергії) та Державним виробничим підприємством “Укрпромводчормет” в особі Красноармійського районного управління (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії №34.

Додатковою угодою від 01.07.2009р. до договору на постачання електроенергії від 28.07.2006р. сторони дійшли до умови зробити заміну номера договору з 34 на 520.

Відповідно до п.9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір підписаний сторонами у встановленому порядку.

15.02.2007р. сторони підписали протокол урегулювання розбіжностей до договору №34 (520) від 28.07.2006р.

Також, сторонами був підписаний додаток №5 до Договору „Порядок розрахунків за електричну енергію”, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 статуту КП „Компанія „Вода Донбасу”, КП „Компанія „Вода Донбасу” створене шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромвотчермет” (п.1.1).

КП „Компанія „Вода Донбасу” є правонаступником прав та обов’язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромвотчермет”, у тому числі за раніше укладеними договорами, всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на КП „Компанія „Вода Донбасу” (п.1.2).

Отже, відповідач по справі є правонаступником Споживача за договором.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9380кВт, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4–2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей від 15.02.2007р. до договору №34 (520) від 28.07.2006р.) споживач до 5 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за травень-липень 2010р. та рахунками за активну електроенергію №67/520 за травень-липень 2010р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії були отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках уповноваженої особи.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

У відзиві на позов відповідач проти боргу за спожиту активну електроенергію за період травень-липень 2010р. у розмірі 1 586 789,15грн. не заперечував.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №34 від 28.07.2006р. (з додатками, додатковими угодами, протоколом узгодження розбіжностей), згідно з яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Додатковою угодою від 01.07.2009р. до договору на постачання електроенергії від 28.07.2006р. сторони дійшли до умови зробити заміну номера договору з 34 на 520.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей від 15.02.2007р. до договору №34 (520) від 28.07.2006р.) споживач до 5 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором №34 (520) від 28.07.2006р., постачав Споживачу електричну енергію.

Рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію №67/520 за травень-липень 2010р. були вручені представнику відповідача для оплати, 01.06.2010р., 01.07.2010р. та 02.08.2010р. відповідно, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в травні-липні 2010р. електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем вимог у частині основного боргу, суд приходить до висновку, що внаслідок не повної оплати відповідачем вартості електричної енергії, що була поставлена протягом травня-липня 2010р. за Договором №34 (520) від 28.07.2006р. з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 1 586 789,15грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4–2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 53 613,81грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім при визначенні періоду прострочки платежу застосовувався п.3 додатку №5 до Договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей від 15.02.2007р. до договору №34 (520) від 28.07.2006р.) згідно з яким споживач до 5 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Відповідач не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки відповідно до протоколу розбіжностей від 11.08.2006р. до Договору №34 (520) від 28.07.2006р. остаточний розрахунок споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманих рахунків.

Таким чином, відповідач вважає, оскільки змінюється період прострочки, відповідно змінюється розмір пені.

Відповідач надав суду розрахунок пені проведений з урахуванням протоколу розбіжностей від 11.08.2006р. до Договору №34 (520) від 28.07.2006р. відповідно до якого сума пені складає 52 788,48грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо розрахунку пені, оскільки п.3 додатку №5 до Договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей від 15.02.2007р. до договору №34 (520) від 28.07.2006р.) чітко визначений строк оплати спожитої електроенергії за попередній розрахунковий період. Протокол урегулювання розбіжностей від 15.02.2007р. до договору №34 (520) від 28.07.2006р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Суд перевіривши надані сторонами розрахунки щодо нарахування пені, дійшов висновку, що розмір пені складає 53 613,81грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідач у клопотанні №5207 від 25.10.2010р. просить зменшити суму пені на 80%, посилаючись на велику заборгованість із водопостачання та водовідведення.

В судовому засіданні 06.12.2010р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 80%. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду звіт про фінансові результати за І півріччя 2010р., баланс підприємства станом на 30.06.2010р., довідку, відповідно до якої дебіторська заборгованість станом на 01.08.2010р. складає 144,6 млн.грн.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 42 891,05грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 9 886,67грн. та інфляційні в сумі 19 041,47грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у клопотанні №5207 від 25.10.2010р. просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При відстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки відстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення боргу з несплати спожитої у травні-липні 2010р. активної електричної енергії у сумі 1586789,15грн., пені у сумі 53613,81грн., інфляційних у сумі 19041,47грн., 3% річних у сумі 9886,67грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 260353061293 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00131179) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 1 586 789,15грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 26008301520003 в Ясинуватському відділенні АК ПІБ, МФО 334420, код ЄДРПОУ 00131179) пеню в сумі 42 891,05грн., 3% річних в сумі 9 886,67грн., індекс інфляції в сумі 19 041,47грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті державного мита в сумі 16693,31грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2010р.

Суддя