Рішення № 12758755, 25.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2010Справа №2-2/5108-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 11)

до Відкритого акціонерного товариства "Кримбитрадіотехніка" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 125А)

про стягнення 12 914,82 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Заяц – ю/к 2 категорії Центру телекомунікаційних послуг, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: ВАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Кримбитрадіотехніка" про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 12276грн46коп., індексу інфляції у розмірі 86грн82коп., річних у сумі 146грн23коп., пені у сумі 405грн31коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договори №556вих-28 від 10.11.2009 р., №558-28 від 19.07.2007 року, №253и-26 від 08.7.2008 р., №140 від 03.7.2003 р., відповідно до яких відповідачу надавались послуги. Згідно вимог договорів відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за телекомунікаційні послуги. Відповідач порушив умови договорів стосовно своєчасної оплати, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем, як оператором, та Відкритим акціонерним товариством "Кримбитрадіотехніка", як споживачем, був укладений договір №556вих-28 від 10.11.2009 р. про надання послуг використання місця в каналі кабельної каналізації, згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язується надати відповідачу послуги використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Сімферополь, а замовник зобов’язується оплатити ці послуги відповідно до умов даного договору. Оплату вартості послуг з використання місця в каналі кабельної каналізації замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому, пред’явленого до 10-го числа поточного місяця (п.3.4 договору).

Між сторонами було укладено договір №140 від 03.7.2003 року про надання послуг електрозв’язку, відповідно умов якого підприємство зв’язку надає споживачу послуги електрозв’язку (розділ 1 договору). Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожен попередній місяць здійснюються споживачем на протязі десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №258-28 від 19.7.2007 року про надання у користування некомутованих каналів (трактів) електрозв’язку, згідно якого позивач надає споживачу в тимчасове платне користування виділений некомутований канал (тракт), а споживач сплачує вартість робіт п організації виділеного каналу (тракту) та середньомісячну плату за надані послуги. Пунктом 5.3. договору передбачено здійснення оплати щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок Укртелекому.

Також між сторонами було укладено договір №253и-26 від 08.7.2008 р., відповідно до якого власник надає послуги з використання опор зв’язку для підвищування проводів (кабелю) зв’язку користувача відповідно до узгодженого сторонами додатку №1. Користувач зобов’язується здійснювати оплату за послуги з використання опор зв’язку для підвищування своїх проводів (кабелю) щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за поточним, на підставі рахунку власника.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач порушуючи договірні зобов'язання своєчасно не проводив оплату за договорами №556вих-28 від 10.11.2009 р., №558-28 від 19.07.2007 року, №253и-26 від 08.7.2008 р., №140 від 03.7.2003 р.

Позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія по оплаті боргу №06/8-229 від 08.09.2010р., яка оставлена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 12276грн.46коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.12.2009 року до 06.08.2010 обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 405грн31коп.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, у частині стягнення 405грн31коп.пені позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Вимога про стягнення 86грн82коп. інфляційних нарахувань за період з лютого 2010 року до вересня 2010 року та 146грн23коп. 3% річних за період з 21.01.2010р до 23.9.2010р також підлягає задоволенню, оскільки в силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 30.11.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримбитрадіотехніка" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 125А, р/р26006005559001 в Сімферопольському філіалі АБ «Автозазбанк» м. Сімферополь, МФО 384737 ОКПО 03051995) на користь ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 11, поточний рахунок 260002257 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 22236588) 12 276грн46коп. боргу, 405грн31коп пені, 86грн82коп. інфляційних, 146грн23коп. 3% річних, 129грн.15коп. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.