Рішення № 12758753, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-2/5076-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агрополіс" (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 3, кв. 31; поштова адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 1, а/с 1376)

до Приватного підприємства "Северний Крим 2006" (юридична адреса: 95051, м. Сімферополь, вул. Дражинського, 6, кв. 1)

про стягнення 164 609,80 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Підгайна І.С. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Чащін О.В. – директор, наказ №74/К від 16.11.2010 року у справі.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Агрополіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача – Приватного підприємства "Северний Крим 2006" про стягнення суми боргу по сплаті виконаних робіт згідно договору №09-ТА/10 на виконання сільськогосподарських робіт від 19.5.2010 року у розмірі 147705,00грн. та штрафних санкцій у сумі 16904грн80коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №09-ТА/10 від 19.5.2010 року про виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання виконати сільськогосподарські роботи по збиранню культур, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи. Позивач виконав роботи у строк та належним чином, однак, відповідач не здійснив розрахунок за виконані роботи, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву №29 від 22.11.2010 року, якою збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму боргу по сплаті виконаних робіт відповідно договору №09-ТА/10 від 19.5.2010 року на виконання сільськогосподарських робіт у розмірі 147705,00грн, також просить стягнути пеню, індекс інфляції та 3% річних у розмірі 20630грн.77коп.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі, що відображено в протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Між позивачем, як виконавцем, та Приватним підприємством "Северний Крим 2006", як замовником, був укладений договір №09-ТА/10 від 19.5.2010 року про виконання сільськогосподарських робіт.

Відповідно до п.1 вищенаведеного договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати сільськогосподарські роботи по механізованому збиранню сільськогосподарських культур комбайнами, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та сплатити їх.

Відповідно п. 2.10 замовник на протязі 2-х робочих днів з моменту отримання оригінала (факсокопії) акту виконаних робіт обов’язав підписати його та направити виконавцю, або в той же строк направити мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок або шляхом внесення готівки в касу виконавця.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок або дата внесення готівки в касу виконавця (п.3.2).

Відповідно п.3.3 договору оплата здійснюється на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт відповідно розділу 2 договору.

Згідно п.3.4. кінцевий розрахунок здійснюється на підставі всіх актів виконаних робіт, по закінченню виконання робіт, передбачених даним договором.

Виконуючи свої зобов’язання за договором №09-ТА/10 на виконання сільськогосподарських робіт від 19.5.2010 року позивач у повному обсязі та належним чином виконав роботи, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №32 від 02.7.2010 року, №61 від 13.7.2010 року, №80 від 23.7.2010 року, №105 від 28.7.2010 року, які знаходяться в матеріалах справи.

У результаті порушення Приватним підприємством "Северний Крим 2006" договірних зобов’язань за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 147705,00грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 147705,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, відповідач, відповідно усного клопотання, яке заявлено в судовому засіданні, визнає наявність заборгованості перед позивачем.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 147705,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи подану позивачем у судовому засіданні заяву №29 від 22.11.2010 року, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Отже, позивачем, з урахуванням заяви №29 від 22.11.2010 року, заявлена вимога про стягнення пені за період з 07.7.2010 року по 23.11.2010 року у сумі 10776грн13коп.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасну оплату робіт, передбачених договором, замовник оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до моменту виконання зобов’язання. Оплата пені не звільняє замовника від сплати основного зобов’язання, а також штрафних санкцій, передбачених законодавством.

Отже, у частині|частці| стягнення пені у сумі 10776грн13коп. за період з 07.7.2010 року по 23.11.2010 року позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до п.5.2 договору №09-ТА/10 від 19.5.2010 року про виконання сільськогосподарських робіт, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені.

Вимога про стягнення 7838грн50коп. інфляційних нарахувань за період з 01 серпня 2010 року по 31 жовтня 2010 року та 2 016грн14коп. 3% річних за період з 07.7.2010р по 23.11.2010р також підлягає задоволенню, оскільки в силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 29.11.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти заяву №29 від 22.11.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Северний Крим 2006" (юридична адреса: 95051, м. Сімферополь, вул. Дражинського, 6, кв. 1; р/р26005000230984 в АКБ ЧБРР м. Сімферополь МФО 384577, код ЄДРПОУ 00233709, ІПН 002337001049, св-во ПДВ 100166468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агрополіс" (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 3, кв. 31; поштова адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 1, а/с 1376 р/р2603322731 в Філії ВАТ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748, Код ЄДРПОУ 35593517, ІПН 355935101097, св.-во ПДВ №100247820) 147705,00грн. боргу, 10 776грн13коп. пені, 7838грн50коп. інфляційних, 2016грн14коп. 3% річних, 1683грн35коп. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.