Рішення № 12758750, 25.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2010Справа №2-2/5055-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100)

до Приватного підприємства "М Тел Україна" (95006, м. Сімферополь, вул. Леніна, 5/7)

про стягнення 3 305,87 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Артюшенко І.В. - представник, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача – Приватного підприємства "М Тел Україна" про стягнення суми боргу у розмірі 2963грн21коп та пені у розмірі 342грн66коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір доручення від 31.8.2007 року №1284, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов’язання по наданню послуг. Відповідач відповідно умов договору повинен був перераховувати позивачу вартість послуг за винятком суми винагороди, проте, належна сума грошей позивачу не була перерахована, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути відповідача 2963грн21коп боргу та 263грн43коп пені.

Враховуючи подану позивачем у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. №01-8/482.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. (ст..1000 ЦК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації", як довіритель, та Приватним підприємством "М Тел Україна", як повіреним, було укладено договір доручення №1284 від 31.8.2007р., відповідно до п.2.1 договору предметом договору являється те, що у відповідності та на умовах даного договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання щодо надання послуг повіреного, а довіритель зобов’язується оплачувати надані йому послуги повіреного.

Послуги довірителя, відповідно до п.1.1 договору, це послуги фіксованого міжміського та міжнародного телефонного зв’язку з використанням безпровідного доступу з застосуванням технології CDMA, що надаються довірителем абонентам на підставі та у відповідності з ліцензіями, наданими довірителю Національною комісією з питань врегулювання зв’язку України.

Послуги повіреного – це, відповідно до п.1.2 договору, послуги, що надаються повіреним у відповідності з умовами цього договору: пошук і залучення від свого імені і за свій рахунок потенційних споживачів послуг довірителя; продаж (реалізація) від імені та за рахунок довірителя послуг довірителя шляхом укладання з потенційними споживачами послуг довірителя договорів (в усній формі) на надання послуг довірителя; надання абонентам від свого імені і за свій рахунок з використанням обладнання доступу і можливості отримати послуги довірителя; прийом від імені та за рахунок довірителя від абонентів грошових коштів у рахунок оплати вартості отриманих Абонентами послуг довірителя.

Розмір винагороди повіреного за надання за цим договором послуг повіреного обумовлюється сторонами у додатку № 2 до цього договору. Повірений від імені та за рахунок довірителя здійснює прийом від абонентів грошових коштів у рахунок оплати вартості отриманих абонентами послуг довірителя. Зазначені грошові кошти є транзитними, не належать повіреному і повірений не має право розпорядження даними коштами. Один раз на розрахунковий період не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, довіритель надає повіреному рахунок, в якому вказується вартість послуг довірителя, наданих абонентам в минулому розрахунковому періоді, а також наводиться розрахунок розміру винагороди повіреного за надані їм у минулому розрахунковому періоді послуги повіреного. Рахунок надається по факсу або електронною почті с наступним наданням оригіналу рахунку. Повірений не пізніше 5-го числа перераховує довірителю у відповідності з наданим їм рахунком вартість послуг довірителя, наданих абонентам в минулому розрахунковому періоді, за вирахуванням суми винагороди повіреного за надані їм у минулому розрахунковому періоді послуги повіреного. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, довіритель надає повіреному акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) і податкову накладну (п.4.1-4.5 договору).

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконував повністю. Виконання умов договору з серпня 2008р по вересень 2009р підтверджується звітами про вартість наданих послуг та актами приймання - передачі, які знаходяться у матеріалах справи.

Тоді як, відповідач у порушення умов договору, а також вимог діючого законодавства, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 2963грн21коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 2963грн21коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 2963грн21коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 263грн43коп за період з 05.4.2010р по 01.10.2010р, але вказані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили у випадку порушення стоків проведення взаєморозрахунків з довірителем, вказаний у п.4.4 даного договору, повірений сплачує довірителю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Але, відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, відповідно до п.4.4 договору, повірений не пізніше 5-го числа перераховує довірителю у відповідності з наданим їм рахунком вартість послуг довірителя, наданих абонентам в минулому розрахунковому періоді, за вирахуванням суми винагороди повіреного за надані їм у минулому розрахунковому періоді послуги повіреного.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 263грн43коп за період з 05.4.2010р по 01.10.2010р у зв’язку з неправомірністю нарахування, а саме: пеня нарахована на борг з серпня по вересень 2009р , тобто без врахування вимог п.6 ст..232 ГК України.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення складено та підписано 29.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "М Тел Україна" (95006, м. Сімферополь, вул. Леніна, 5/7, ЄДРПОУ 33131886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, м.Одеса, вул.Мала Арнаутська, 100, ЄДРПОУ 30109015) 2963грн21коп. боргу, 93грн67коп державного мита, 216грн73коп витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.          У частині стягнення 263грн43коп пені відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.