Рішення № 12758721, 30.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2010Справа №2-18/5239-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев-Аромат», м. Дніпропетровськ (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, буд. 12)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів», м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39)

Про стягнення 65193,88 грн.          

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Долженко О.П. – представник, довіреність від 10.10.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев-Аромат», м. Дніпропетровськ – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за відвантажені товарно-матеріальні коштовності на суму 63193,88 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що протягом жовтня-грудня 2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Лев-Аромат» виробляло відвантаження харчових добавок продовольчої сировини. Накладні оформлені належним чином. Крім того, у них вказано, що при відсутності між сторонами договору строк оплати 7 календарних днів. Оплата відвантаженого товару повинна здійснюватися протягом 7 днів з моменту відвантаження товару. Враховуючи це правило, строк оплати відвантаженого товару являється таким, який наступив. Відповідач грошові обов’язки не виконав. Сума заборгованості складає 65193,88 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

15.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість на суму 65193,88 грн. Суд прийняв дану заяву до свого розгляду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № ЛА-0131 від 23.10.2009 року, № ЛА-0188 від 30.10.2009 року, № ЛА-0246 від 06.11.2009 року, № ЛА-0254 від 07.11.2009 року, № ЛА-0455 від 08.12.2009 року, № ЛА-0486 від 10.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев-Аромат» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» продукцію - харчові добавки продовольчої сировини на загальну суму 87415,26 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у вищевказаний видаткових накладних в графі «отримав», який скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У вищевказаних видаткових накладних, а саме: № ЛА-0131 від 23.10.2009 року, № ЛА-0188 від 30.10.2009 року, № ЛА-0246 від 06.11.2009 року, № ЛА-0254 від 07.11.2009 року, № ЛА-0455 від 08.12.2009 року, № ЛА-0486 від 10.12.2009 року вказано, що строк оплати по накладній складає 7 календарних днів за відсутності підписаного договору чи специфікації. Оскільки, як пояснив у судовому засіданні позивач, договору на поставку вищевказаної продукції між сторонами не укладалося і специфікації не виписувалися, то строк оплати по вищевказаним накладним становить 7 календарних днів по кожній.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем вказана вартість отриманого товару у встановлений строк та у повному обсязі сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 65193,88 грн., що є правом позивача.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 65193,88 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 65193,88 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

В судовому засіданні 29.11.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.11.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів», м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39; код ЄДРПОУ 36394256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев-Аромат», м. Дніпропетровськ (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, буд. 12; код ЄДРПО України 36573292) заборгованість у сумі 65193,88 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 651,94 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.