Ухвала суду № 12758627, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3889/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2009 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»та товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором в розмірі 6600, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2009 ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом в якому просила:

- стягнути з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ТОВ «Ремпромп»вартість виконаних робіт в розмірі 6600 грн.;

- стягнути з ТОВ «Ремпромп»на користь держави вартість виконаних робіт в розмірі 6600 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ТОВ «Ремпромп»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з питань правових відносин з ТОВ «Ремпромп»за період з 01.03.2008 по 31.07.2008. За результатами перевірки складено акт перевірки № 139/23-60/35081942 від 06.07.2009.

З вищевказаного акту вбачається, що між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ТОВ «Ремпромп»28 травня 2008 року був укладений усний договір шляхом обміну первинними документами (далі по тексту - Договір) про виконання розробки електричної схеми. За суттєвими умовами договору ТОВ «ВПФ Метапродакшн»повинно виконати розробку електричної схеми загальною вартістю із ПДВ 6 600,00 грн., а ТОВ «Ремпромп»прийняти та оплатити.

Виконання послуг підтверджується Актом здачі-прийнятгя виконаних робіт від 28.05.2008, рахунком - фактурою від 28.05.2008 № СФ-43/0508 та податковою накладною від 30.05.2008 № 281 на загальну суму 6 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 100,00 грн.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №2а-184\08 (далі -Постанова) від 03.09.2008 визнано недійсними Свідоцтво та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007, що зареєстровані Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 10721020000020353 з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007, також визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100049125 від 21.05.2007) від дати внесення до реєстру платників податків податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007.

За результатами розслідування підрозділу податкової міліції у м. Києві було встановлено, що громадянин Юркевич Г.В., який згідно установчих документів є засновником та директором товариства, не має будь-якого відношення до створення та господарської діяльності ТОВ «ВПФ Метапродакшн».

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно зі ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Задовольняючи позов та визнаючи договір нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суд першої інстанції виходив з того, що було скасовано державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВПФ Метапродакшн», та укладений договір між відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. Йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи та руйнування системи оподаткування Держави. Крім того, в ході перевірки було виявлено низку підприємств-контрагентів ТОВ «ВПФ Метапродакшн»завдяки чому останній у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі отриманих від товариства первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт та інше) отримували право на збільшення валових витрат та отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податків у значних розмірах.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські зобов'язання за договором поставки між відповідачами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, позивач, як суб’єкт владних повноважень, спростував доводи відповідачів.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2010.