Рішення № 12757076, 06.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 50/183-10

вх. № 9024/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Блага С.В., довіреність від 07.07.2010 року;

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - Дудка В.О., довіреність від 01.04.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттар", м. Київ (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Багтайд", м. Харків (другий відповідач)

про стягнення 279450,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 251580,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору № 15/01-01, укладеному між позивачем та першим відповідачем 15.01.2010 року та другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поруки, укладеному 07.04.2010 року між позивачем та другим відповідачем.Позов обґрунтований статтями 526, 629, 530 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів солідарно.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 11.11.2010 року справу передано для розгляду судді Погореловій О.В.

11.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зменшує розмір позовних на 2520,92 грн. та просить суд стягнути з відповідачів солідарно 251580,00 грн. заборгованості та покласти на відповідачів судові витрати солідарно.

Вказана заява прийнята судом до провадження та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

19.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він просить суд стягнути з відповідачів 276929,76 грн. заборгованості що виникла внаслідок не виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору № 15/01-01, укладеному між позивачем та першим відповідачем 15.01.2010 року та другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поруки, укладеному 07.04.2010 року між позивачем та другим відповідачем.Позов обґрунтований статтями 526, 629, 530 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів солідарно.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Судом перевірено адресу першого відповідача, згідно з наданою позивачем довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.11.2010 року, місцезнаходження першого відповідача –03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, б. 86 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвали суду повернуті на адресу суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, суд вважає, що перший відповідач –ТОВ “Віттар” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Проте, перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

В судовому засіданні 06.12.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на те, що в силу п. 5.3.3 договору поруки він має право відмовити позивачу у виконанні зобов'язання, у разі невиконання останнім обов'язків, передбаченим п. 5.2 договору поруки.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника другого відповідача, суд встановив наступне.

15.01.2010 року між позивачем та першим відповідачем був укладений дистриб'юторський договір № 15/01-01 (надалі - договір), відповідно до умов якого перший відповідач зобов'язався здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок продукції позивача - швидкозамарожених овочів та фруктів, а позивач зобов'язався поставити продукцію першому відповідачеві.

На виконання договору позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 716827,68 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5.2 договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 55 календарних днів з дати її поставки.

Проте, перший відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату розгляду справи в суді становить 276929,76 грн.

07.04.2010 року між позивачем та другим відповідачем був укладений договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань першим відповідачем по договору № 15/01-01 від 15.01.2010 року.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що в будь-якому випадку розмір відповідальності другого відповідача неповинен перевищувати розмір визначений у п. 4 договору, що складає 250000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.2.3 договору поруки, позивач повинен був вжити всіх можливих заходів щодо стягнення заборгованості з першого відповідача. Згідно пункту 5.2.4 договору поруки позивач, при виникненні заборгованості за основним договором на суму, що перевищує 50000,00 грн., мав повідомити про це другого відповідача протягом 20 днів з часу виникнення такої заборгованості.

Пунктом 5.3.3 договору поруки сторони узгодили, що другий відповідач має право відмовити позивачу у виконанні зобов'язання, у разі не виконання останнім обов'язків передбачених пунктом 5.2 договору поруки.

07.09.2010 року листом № 42 позивач направив першому відповідачу вимогу про оплату існуючої заборгованості.

09.09.2010 року позивач направив вимогу на оплату заборгованості на адресу другого відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 3 статті 555 ЦК України, встановлено, що поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відносно першого відповідача в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані першим відповідачем.

Проте, суд не вбачає правових підстав для задоволенні позову відносно другого відповідача, оскільки позивачем не подано до суду доказів належного виконання п. 5.2 договору поруки від 07.04.2010 року, а тому відмова другого відповідача від виконання зобов'язання відповідно до п. 5.3.3 договору поруки є обґрунтованою.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 554, 555, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттіар" - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттіар" (м. Київ, вул. 40-річчя Жовтня, 86, код ЄДРПОУ 31899201, п/р 2600630111168 в "Промінвестбанк" м. Києва, МФО 300012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (юр. адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16-а, адреса для листування: 61010, м. Харків, Салтівське шосе, 67-А, код ЄДРПОУ 25185087, п/р 26004000332001 в ФХД АТ "Індекс банк" м. Харків, МФО 350619) - 276929,76 грн. заборгованості, 2769,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Багтайд" - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2010 року щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Багтайд".

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 07 грудня 2010 року