Рішення № 12757068, 24.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 52/271-05

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Настусенко Д.Д., дов. № 08-11/630/2-10 від 23.03.10 р.

відповідача - Безкровний М.Г., дов. від 16.02.10 р.

3-й особи - 1 на стороні позивача - Касьянов С.В., дов. № 803524 від 30.09.08 р., директор

3-й особи - 2 на стороні позивача - не з"явився

3-й особи на стороні відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом

Харківської міської ради, м. Харків

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОСНОВИЙ БІР-2008", м. Харків.

про примусове повернення земельної ділянки

та зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про зобов'язання продовжити договір оренди

ВСТАНОВИЛА:

26.07.2005р. позивач Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача ПМП «АРК». Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2009р. замінено відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом у даній справі Приватне мале підприємство "АРК" правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "АРК" (ідент. номер 14068272, місцезнаходження: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 13-А, кв.69).

В уточненій позовній заяві вх.. №241 від 12.01.2008р. (т. VІ а.с.16-19) позивач просить суд зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "АРК" привести у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення самочинно зведеної прибудову глазного кабінету до існуючої будівлі бібліотеки по АДРЕСА_1 та шляхом вчинення інших дій, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 766 кв.м. по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.212 Земельного кодексу України, ст. 376 ЦК України, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», стверджує, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 766 кв.м. по АДРЕСА_1, самочинно без належного дозволу та без затвердженої і погодженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації побудувавши на ній прибудову глазного кабінету до існуючої будівлі бібліотеки по АДРЕСА_1. Представник позивача в судових засіданнях, в яких він брав участь, в т.ч. 24.11.2010р. підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

В судовому засіданні 24.11.2010р. представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

В даному випадку з поданого клопотання та з матеріалів справи не вбачається підстав для висновку про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обовязки вказаної позивачем особи по відношенню до якої не будь зі сторін у даній справі. Та обставина, що особа, на яку вказує заявник клопотання, може приймати участь у відносинах, подібних до спірних, сама по собі (без привязки до конкретних обставин справи і до прав та обовязків сторін у справі), не утворює необхідності її участі саме у цій справі. Крім того, позивачем до клопотання не надано жодного доказу, на підтвердження викладених в ньому обставин. За таких обставин суд, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП Касьянов О.С., залучена до участі у справі ухвалою від 15.09.2005р. (т.І а.с. 97-98) підтримує первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держкомзему у Харківській області, залучена до участі у справі ухвалою від 26.07.2010р. витребуваних судом документів не надала. Представник третьої особи-2 в судовому засіданні 10.11.2010р. утримався від підтримки чи заперечення позовних вимог, вказавши при цьому, що наразі правових підстав для їх задоволення не вбачається. В даному випадку, вважає представник, мало місце порушення земельного законодавства не у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, як про це помилково вказує позивач у позові, а у вигляді невиконання обовязку по поверненню земельної ділянки, одержаної в користування на підставі договору.

Відповідач ТОВ «АРК», як процесуальний правонаступник ПМП «АРК» проти задоволення первісного позову заперечує (т.VІІІ а.с. 21). Заперечення обґрунтовує тим, що ТОВ «АРК» станом на даний час не є власником приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці, оскільки вони були відчужені ним на користь ТОВ «Сосновий бір-2008». За останнім, вказує відповідач, рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2010р. у справі №38/171-10 визнано право власності на нежитлові приміщення, котрі розташовані на спірній земельній ділянці. Це рішення набрало законної сили оскільки Харківською міською радою (яка брала участь у відповідній справі) не було оскаржено. Право власності на приміщення зареєстровано за новим власником ТОВ «Сосновий бір-2008» в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відтак, вказує представник відповідача, ТОВ «АРК» не будучи сьогодні учасником спірних правовідносин не порушує прав позивача, тому позовні вимоги у відношенні нього задоволенні бути не можуть.

Відповідачем ПМП «АРК» було подано зустрічний позов вх.№17517 від 14.08.2007р. (т.ІІІ а.с. 93-94) в якому він просив зобовязати Харківську міську раду продовжити договір оренди землі №76 від 14.07.2005р. на той самий строк і на умовах будівництва та потім експлуатації з коефіцієнтом функціонального використання для охорони здоровя. Вказаний зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом у даній справі ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2007р.

В судовому засіданні 10.11.2010р. відповідачем ТОВ «АРК» було подано заяву про відмову від зустрічного позову, та про припинення у звязку з цим провадження у справі на підставі п.4ст.80 ГПК України. Представник позивача в судових засіданнях, в яких він брав участь, в т.ч. 24.11.2010р. підтримує заяву про відмову від зустрічного позову, проти задоволення первісного позову заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Сосновий бір-2008», залучена до участі у справі ухвалю від 15.10.2010р., витребуваних судом документів не надала. Представник третьої особи в судовому засіданні 10.11.2010р. проти задоволення позову заперечує, з підстав подібних до тих, що були наведені відповідачем ТОВ «АРК», просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 19.07.2010р. було оголошено перерву до 14:30 26.07.2010р.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

30.06.1995р. на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 581 від 24.11.1993р. між Виконкомом Харківської міської ради та Приватним малим підприємством «АРК» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АРК» згідно статуту товариства, що наявний в матеріалах справи (т.V а.с.170)) був укладений договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого відповідач отримав в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0592 га. Договір зареєстровано 14.07.1995р. в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №77. Пунктом 1.2. зазначеного договору було передбачено, що земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком на десять років для будівництва та експлуатації прибудови очного кабінету до будинку бібліотеки.

03.06.2005р. Управління земельних відносин Харківської міської ради звернулось до відповідача з листом №3538, в якому повідомило, що строк договору оренди землі №77, закінчується 13.07.2005р, в звязку з чим для врегулювання питання щодо передачі земельної ділянки орендодавцю по акту прийому-передачі чи для продовження дії договору необхідно зявитися до міськвиконкому.

23.06.2005р. відповідач звернувся до позивача з відповідним листом №60 від 23.06.2005р., в якому просив надати згоду на продовження договору оренди на земельну ділянку площею 592 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та будівництва приватної офтальмологічної поліклініки.

03.10.2005р. головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель міста Зуєвим О.П. було проведено перевірку, у ході якої було досліджено земельну ділянку по АДРЕСА_1 та встановлено, що термін договору від 24.11.93р. №581 закінчився і ПМП «АРК» самовільно займає земельну ділянку площею, орієнтовно 766 кв.м. Перевіркою встановлено також, що ця земельна ділянка використовується для обслуговування та експлуатації прибудови очного кабінету та нежитлової будівлі, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. Висновки перевірки викладені у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.10.2005р. (т.І а.с. 113-113).

03.02.2010р. між ТОВ «АРК» та ТОВ «Сосновий бір-2008» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно якої ТОВ "АРК" передало у власність ТОВ «Сосновий бір-2008» нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2010р. у справі №38/171-10 повністю задоволено позов ТОВ «Сосновий бір-2008» до ТОВ «АРК» та до Харківської міської ради, визнано дійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 03.02.2010р. відповідно до якого ТОВ "АРК" передає у власність ТОВ «Сосновий бір-2008» нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та визнано право власності ТОВ «Сосновий бір-2008» на вказану нежитлову будівлю (т.VІІІ а.с. 23-26).

Право власності ТОВ «Сосновий бір-2008» нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.VІІІ а.с. 27, 71).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом зобовязання відповідача ТОВ «АРК» привести у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення самочинно зведеної прибудову очного кабінету до існуючої будівлі бібліотеки по АДРЕСА_1 та шляхом вчинення інших дій, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 766 кв.м по АДРЕСА_1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Самовільне зайняття земельної ділянки (відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 (в редакції Закону України від 15.04.08р.)) - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). (Лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008р. № 14-17-4/12991).

Факт відмінності фактичного складу «самовільного зайняття земельної ділянки» від складу «порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель» підтверджується також тим, що ці два види правопорушень визначені окремо у КпАП України (Стаття 53-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки» та стаття 54 «Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням»). Відповідно, кожне з правопорушень має свої власні ознаки обєктивної сторони та свої відмінні один від одного наслідки.

Отже з наведених норм випливає висновок про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. Так не можуть бути дії відповідача в даному разі кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки», оскільки в даному разі ця земельна ділянка не є зайнятою самовільно, а була надана відповідачеві на підставі відповідного рішення Харківської міської ради від 24.11.1993р. №581 (т.І а.с. 54) та договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.06.1995р. №77 (т.І а.с. 10-14).

Наразі це означає, що позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на тій підставі, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку. Відтак не може бути застосований обраний позивачем спосіб захисту повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Натомість в даному разі може мати місце інший склад господарського правопорушення порушення встановлених договором оренди землі строків повернення тимчасово зайнятих земель. Відповідно, належним способом захисту порушеного права в даному разі є не «повернення самовільно зайнятої ділянки», а передбачений п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України спосіб примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі), а саме обовязку повернути земельну ділянку за належністю після припинення строку дії договору оренди. Проте, позивачем таких вимог не заявлено. Підстав для виходу за межі позовних вимог у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України в даному разі також не має.

Крім того, відмовляючи в позові судова колегія враховує таке.

Відповідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З викладених норм вбачається, що власник земельної ділянки вправі вимагати повернення земельної ділянки саме від особи, яка самовільно її займає.

З урахуванням ч.3 ст. 21 ГПК України (відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу) вбачається, що такі вимоги мають бути предявлені власником саме до особи, котра здійснює фактичне володіння земельною ділянкою. Предявлення таких вимог до іншої особи (в т.ч. до тієї котра володіла ділянкою раніше, проте не володіє станом на час вирішення спору) є неможливим, адже особа, що не порушує право позивача не спроможна його і відновити.

Застосування судом заходів, які не приводять до відновлення права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін..

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги обставини справи, а саме те, що станом на час вирішення спору спірну земельну ділянку фактично займає не відповідач у справі, а третя особа ТОВ «Сосновий бір-2008», котра є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" площею 178,8 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т.VІІІ а.с. 23-27, 71), суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача, шляхом покладення визначених у позові обовязків на відповідача ТОВ «АРК» є відсутніми. ТОВ «АРК» не спроможний звільнити спірну земельну ділянку та знести відповідне нерухоме майно тому, що він не займає цю ділянку і не є власником цього майна.

Позивачем у справі Харківською міською радою позовних вимог по відношенню до ТОВ «Сосновий бір-2008» в даному процесі не заявлено. Підстав для виходу судом за межі позовних вимог у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України наразі не вбачається, як і не вбачається підстав для залучення за власною ініціативою ТОВ «Сосновий бір-2008» в якості другого відповідача у справі. Таке залучення неможливо, адже це суперечило б принципу диспозитивності та змагальності судового процесу.

Згідно ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач не виявив власної ініціативи на залучення вказаної особи в якості відповідача, а тому і у суду немає підстав виявляти цю ініціативу, перебираючи на себе функції позивача в процесі і порушуючи тим самим принцип рівності сторін перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України).

Крім викладеного суд відзначає також, що задоволення позовних вимог Харківської міської ради унеможливлюється також тим, що ці вимоги включають в себе вимоги щодо знесення будівель та споруд, які знаходяться на цій ділянці і належать певній особі на праві власності. На спірній нежитловій ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_1, знаходиться обєкт права власності нежитлова будівля літ. "А-1" площею 178,8 кв. Ця будівля належить ТОВ «Сосновий бір-2008». Право власності набуто на законних підставах і зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.VІІІ а.с. 27, 71).

Законодавство України не передбачає можливості позбавлення особи права власності на нерухоме майно з наведених позивачем мотивів. Зокрема відсутні такі підстави для припинення права власності в ст. 346 ЦК України, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права власності.

Більш того, такі позовні вимоги, які своїми наслідками мають позбавлення відповідача (а тим більше іншої особи) права власності на майно, прямо суперечать нормам міжнародного права та чинного законодавства України. Так це суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, згідно якої кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; Статті 41 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Також, такі вимоги позивача не відповідають статті 317 ЦК України, якою закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; частині 1 статті 319 Цивільного кодексу України, відповідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; Статті 321 ЦК України згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом; Статті 147 ГК України де визначено, що вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Суд, приходячи до таких висновків, враховує також, що у аналогічній справі подібну позицію зайняв Вищий господарський суд України, який в постанові від 11.07.2007р. у справі №25/259-06 зокрема зазначив: „Оскільки товариство є власником майна розташованого на земельній ділянці ... позовні вимоги прокурора в інтересах держави про знесення частини вказаного майна також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки частина перша ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі в частині первісного позову покладаються на позивача. Втім враховуючи звільнення позивача від сплати державного мита пунктом 11.ч.1 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» державне мито в даному разі не стягується.

Вирішуючи питання про прийняття відмови відповідача ТОВ «АРК» від зустрічного позову про зобовязання позивача Харківську міську раду продовжити договір оренди землі від 14.07.2005р. №76 на новий строк (т.ІІІ а.с. 93-94) суд керується наступним.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

На підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що відповідач наполягає на задоволенні заяви про відмову від позову, зважаючи на те що позивач та треті особи не заявляють про те, що прийняття відмови від позову порушує їхні права і охоронювані законом інтереси, враховуючи відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача ТОВ «АРК» від зустрічного позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі в частині зустрічного позову покладаються на відповідача ТОВ «АРК».

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 125, 126, 212, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.53-1, 54 КпАП України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИЛА:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В частині зустрічного позову провадження у справі припинити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

/справа №52/271-05/