Рішення № 12756449, 01.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2010 р. Справа № 9/241-10-4584

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІО ПЛАЗА КОМПАНІ";

До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 69836,72грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Сільванович С.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 25.10.2010 р. за вх. №9244 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІО ПЛАЗА КОМПАНІ" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) 69836,72 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не зявився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. У звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

23 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІО ПЛАЗА КОМПАНІ" (Постачальник) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Дистриб'ютор), було укладено договір 5/23/02/2010, згідно якого Постачальник зобов'язався постачати у власність Дистриб'ютора Товар у терміни та в порядку передбаченому Договором та додатками до Договору, а Дистриб'ютор зобов'язувався приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна Товару встановлюється в специфікаціях.

На виконання, взятих за Договором зобов'язань, 01 квітня 2010 року Постачальник передав, а Дистриб'ютор прийняв партію Товару, згідно специфікації на суму 67 816,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН0000001 від 01.04.2010р., яка підписана обома сторонами.

Відповідно до п. 7.2 Договору, моментом передачі партії Товару являється дата фактичного отримання Товару Дистриб'ютором, в підписаній Сторонами видатковій накладній на даний Товар.

Згідно п. 7.1, 7.2 Договору, Дистриб'ютор зобов'язується оплатити вартість кожної отриманої партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 30 календарних днів, з моменту його поставки.

Отже, за умовами п. 7.1, 7.2 Договору, Дистриб'ютор повинен був розрахуватися за Товар не пізніше 30 календарних днів, з моменту його поставки, тобто у строк до 01 травня 2010 року. Однак, Дистриб'ютор в означений строк не оплатив вартість поставленого Товару.

17 вересня 2010 року, Постачальник звернувся до Дистриб'ютора із претензією №1 про виконання умов Договору, щодо оплати поставленого 01.04.2010 року Товару на суму 67 816,52 грн. Проте, претензія не була розглянута Дистриб'ютором.

Таким чином, Постачальник повністю виконав умови Договору, щодо поставки Товару, визначеного у специфікації. Претензій щодо якості чи кількості поставленого Товару від Дистриб'ютора на адресу Постачальника не надходило.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Товар у розмірі 6 000 грн., а саме: 05.07.2010р. - 5 000 грн., 06.08.2010р. - 1 000 грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься у матеріалах справи.

На момент розгляду справи, заборгованість Дистриб'ютора перед Постачальником за поставлений Товар по Договору становить 61 816,52 грн.

Позивачем, відповідно до норм чинного законодавства, за неналежне виконання умов Договору були нараховані штрафні санкції: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України), від вартості неоплаченого Товару за кожен календарний день прострочення оплати за Договором, що становить - 5 164,60 грн.

Розмір заборгованості по партії неоплаченого Товару, із врахування індексу інфляції становить: 69 783,20 грн., де інфляційне збільшення суми боргу становить - 1 966, 68 грн. А три відсотки річних від простроченої суми становлять - 888,92 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Дистриб'ютора перед Постачальником становить: 69 836, 72 грн., (61 816,52 + 5 164,60 + 1 966, 68 + 888,92 = 69 836, 72 грн.).

Враховуючи вищезазначене, суд самостійно перерахував заявлені Позивачем суми штрафних санкцій, та дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІО ПЛАЗА КОМПАНІ" зроблені деякі арифметичні помилки у розрахунку суми пені та 3% річних.

Рахуючи суму пені за три періоди виникнення заборгованості у Відповідача, відповідно до його часткової проплати у розмірі 1000 грн., та 5000 грн., у другому періоді, при існуючій заборгованості 62816,52 грн., з 06.07.2010р. 07.07.2010р., сума пені дорівнює 65,33 грн., а не 70,53 грн., як зазначено у поданому розрахунку Позивача. Тому, загальний розмір пені становить 5159,43 грн.

Рахуючи суму 3% річних за три періоди виникнення заборгованості у Відповідача, відповідно до його часткової проплати у розмірі 1000 грн., та 5000 грн., у другому періоді, при існуючій заборгованості 62816,52 грн., з 06.07.2010р. 06.08.2010р., сума 3% річних дорівнює 165,21 грн., а не 175,54 грн., як зазначено у поданому розрахунку Позивача. Тому, загальний розмір 3% річних становить 878,59 грн.

Відповідно до цього, загальна сума заборгованості Дистриб'ютора перед Постачальником становить: 69 821, 22 грн., (61 816,52 + 5159,43 + 1 966, 68 + 878,59 = 69 821, 22 грн.).

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до ст. 509 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Правекс банку, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІО ПЛАЗА КОМПАНІ" (02218, м. Київ, Дніпровський район, вул. Райдужна, буд. 23, код ЄДРПОУ 36688866,р/р 26007257471600 в „УкрСиббанк” в м. Києві, МФО 351005) заборгованість в сумі 61816,52 грн., пеню 5159,43 грн., суму інфляційних витрат 1966,68 грн., 3% річних 878,59 грн., 698,21 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.