Рішення № 12756367, 03.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2010 р.Справа № 9/245-10-4608 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"; До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС";

про стягнення 28683,19грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Кірєва Н.П. за дорученням;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 27.10.2010 р. за вх. №9329 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (далі –Відповідач) 28683,19 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти позовних вимог заперечує, письмовий відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (Покупець) був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2.

Згідно з п.1.1 Договору, у строки Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Виконуючи свої договірні зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило увесь товар Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС", а саме: - за видатковою накладною № А-0001555 від 28.08.2009 року «ріпак озимий «Челсі»31 п. о.

Таким чином, Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та передав Відповідачу увесь товар на загальну суму 48 670,00 грн.

Згідно із пунктом 6.1. Договору, Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях. Відповідно до п. 6.2 Договору оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою платежу є даний Договір.

Згідно з п. 5.1 Договору, Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого Покупцем товару на період з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати. Процентна ставка за кредитом складає 5 %.

Вартість Договору становить 49 298,04 грн., і складається із 48 670,00 грн. - ціни товару і 628,04 грн. - процентів за користування товарним кредитом.

Згідно із Специфікацією № 1, Відповідач зобов'язався оплатити Позивачеві вартість договору у наступні строки - враховуючи відсотки за користування Товарним кредитом): перший платіж у сумі 34 069,00 грн. у строк не пізніше 14.08.2009 року.; другий платіж у сумі 14 601,00 грн. та проценти по товарному кредиту 628,04 грн., а всього 15 229,04 у строк не пізніше 01.07.2010 року.

Однак, незважаючи на взяті на себе зобов'язання за Договором, Відповідач у встановлені в Договорі строки повністю не розрахувалося.

Позивачем надсилалася Відповідачеві претензія з вимогою про погашення заборгованості (лист від 08.10.2010р. за №36).

Незважаючи на це, Відповідачем було сплачено лише частково перший платіж у сумі 34 509,24 грн. Вказана сума була сплачена наступним чином: 14.08.2009 р. платіжним дорученням № 140 було перераховано 34 509,24 грн., що підтверджується банківською випискою від 14.08.2009 року.

Таким чином, заборгованість Покупця перед Постачальником складає 49 298,04 грн. - 34 509,24 грн. = 14 788,80 грн. Заборгованість Відповідача підтверджується Актом звірки від 29.09.2009 р.

Пунктом 8.2.3 передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Сума пені за порушення Відповідачем терміну оплати платежів становить 717,56 грн., відповідно до розрахунку поданого Позивачем до позовної заяви.

Пунктом 8.2.3 передбачено, що якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу. Відповідачем прострочено платіж на загальну суму 14 788,80 грн. прострочення яких складає понад 30 календарних днів.

Прострочення Відповідачем платежів за договором є підставою для застосування штрафу. 14 788,80 гри. х 30% = 4 436,64 грн. Сума штрафу за порушення Відповідачем терміну оплати платежів становить 4 436,64 грн.

Борг Відповідача, з урахуванням індексу інфляції за серпень становить: (14 788,80 х 101,2) : 100 = 14 966,27 грн. Сума втрат від інфляції за серпень становить: 14 966,27- 14 788,80 = 177,47 грн. Борг з урахуванням індексу інфляції за вересень становить: (14 788,80 х 102,9) : 100 = 15 217,68 грн. Сума втрат від інфляції за вересень становить: 15 217,68 - 14 788,80 = 428,88грн. Загальна сума інфляційних втрат складає 606,35 грн.

На підставі п. 8.5 Договору, та норм чинного законодавства, відповідачеві нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 8 133,84 грн. У судовому засіданні від 19.11.2010р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" подав до суду заяву про зменшення озміру позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідач 28.10.2010р. платіжним дорученням № 83 перерахував на рахунок Позивача суму основного боргу.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути на його користь суму у розмірі 13894,39 грн., а саме: пені, за порушення терміну оплати платежів –717,56 грн.; штраф за порушення терміну оплати платежів –4436,64 грн.; інфляційні витрати –606,35 грн.; відсотки за користування чужими грошовими коштами –8133,84 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.          

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до ст. 509 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.           Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (67151, Одеська область, Велико-Михайлівський район, с. Мігани, вул. Леніна, 83, код ЄДРПОУ 30817149, р/р 26004301539145 в Одеське центральне відділення ПІБ, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439, р/р 26008976712744 в ЗФ АКБ „ПУМБ”, м. Запоріжжя, МФО 313623) суму пені у розмірі 717,56 грн., штраф –4436,64 грн., інфляційні витрати –606,35 грн., проценти у сумі –8133,84 грн., 138,94 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.