Рішення № 12755971, 18.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" листопада 2010 р. Справа № 18/143-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа», м. Ірпінь

до Ворзельської селищної ради, с. Ворзель

про стягнення 23387,91 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Сутковий М.В.

від відповідача: Дзян І.В., Руденко М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява КП Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(далі –позивач) до Ворзельської селищної ради (далі –відповідач) про стягнення 23387, 91 грн.

Провадження у справі № 18/143-10 порушено відповідно до ухвали суду від 17.08.2010 року та призначено справу до розгляду на 07.10.2010 року.

Відповідач, належними чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.10.2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2010 року позовні вимоги підтримав.

Розгляд справи відкладався на 26.10.2010 року. Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2010 року подав суду відзив в якому проти позову заперечував.

У судовому засіданні 26.10.2010 року, з метою витребування додаткових доказів та пояснень необхідних для повного та всебічного вирішення спору, розгляд справи відкладався на 09.11.2010 року.

У судовому засіданні 09.11.2010 року позивач подав уточнення до позовної заяви в яких погоджується зменшити суму позовних вимог на 2137,21 грн. Просить стягнути з відповідача 11360,22 грн. боргу та 3134,32 грн. інфляційних та 1024,82 грн. річних. Відповідач у судове засідання 09.11.2010 року не з’явився у зв’язку із чим розгляд справи відкладався на 18.11.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором на споживання теплової енергії №10, укладеним 01.01.2008 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа» (Теплопостачальна організація) та Ворзельською селищною радою (Споживач).

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2009 року № 176 позивача визнано виконавцем послуг з централізованого опалення.

Відповідно до п. 1.1. Договору, теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку 3 до Договору.

Довідкою про будівлі та споруди (Додаток №3 до Договору) сторони визначили адресу об’єкту для теплопостачання, його площу та теплове навантаження.

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 7.1. Договору здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Відповідно до п. 4 Рішення №391-1 5-V від 06 березня 2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради тарифи на послуги по теплопостачанню для відповідача розраховуються щомісячно по фактичним затратам підприємства.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені Договором.

Згідно з п. 7.3. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10 числа поточного місяця.

Договір укладений між сторонами строком на один рік та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Заяви від відповідача про припинення договору в установленому порядку до позивача не надходило, таким чином Договір є діючим.

Позивач стверджує, що свої обов'язки за договором виконав належним чином, поставляючи відповідачу з грудня 2008 року по квітень 2009 року теплову енергію в межах договірних величин, що відповідачем не заперечується.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі спожиту теплову енергію не оплатив. Зокрема, згідно Додатку №3 до Договору теплове навантаження відповідачу становить 0,026 Гкал/год. Згідно наданого позивачем розрахунку, в грудні 2008 року тариф на теплову енергію складав 529,00 грн. у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано 17577,24 грн., однак, своєчасно та в повному обсязі не сплачено; в січні 2009 року тариф складав 543,80 грн., нараховано 14066,86 грн. та не сплачено відповідачем; в лютому 2009 року тариф складав 543,80 грн., нараховано 10151,44 грн. та не сплачено відповідачем; в березні 2009 року тариф складав 719,42 грн., нараховавно 6739,40 грн. та не сплачено відповідачем; у квітні 2009 року тариф складав 719,42 грн., нараховано 851,69 грн. та не сплачено відповідачем. У травні 2009 року відповідачем здійснено оплату у сумі 22932,78 грн. та в червні 2009 року 6739,40 грн. Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за розрахунком позивача складала 19714,45 грн.

В обґрунтування викладених у позові обставин позивачем надано до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено про обсяги теплопостачання та вартість теплової енергії, з яких відповідачем підписано лише акт від 31.01.2009 року, акт від 17.03.2009 року, решта актів від 15.12.2008 року, 28.02.2009 року, від 27.04.2009 року відповідачем не підписані.

Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач 01.07.2010 року направив на адресу відповідача претензію №119 від 01.07.2010 року про погашення наявної заборгованості за надані послуги, яка отримана відповідачем 09.07.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №54013, однак у визначений законом строк відповіді на претензію не надійшло.

Як вбачається з відзиву, відповідач роти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що здійснив оплату теплової енергії за наданими позивачем Актами здачі-приймання робіт за січень, квітень, травень 2008 року та за січень, березень, квітень 2009 року. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем необґрунтовано заявленодо стягнення за січень 2009 року 14066,86 грн., в той час, як фактично за відповідним Актом здачі-приймання послуг від 31.01.2009 року вартість теплопостачання складає 11929,65 грн. Крім того, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року за даними Ворельської селищної ради рахувалася заборгованість у сумі 9831,44 грн., а за даними КП КОР «Ірпіньтепломережа»17577,24 грн. Різниця між заборгованістю за даними КП КОР «Ірпіньтепломережа»та даними Ворзельської селищної ради складає 7745,80 грн.

Враховуючи викладені у відзиві обставини, позивач з’ясувавши фактичний стан розрахунків, підтвердив наведені відповідачем проплати та визнав необхідність зменшення суми боргу за січень 2009 року на 2137,21 грн.

У зв’язку з чим, подав уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті спожитого тепла згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000613 від 31.12.2008 року на суму 5712,64 грн. та №ОУ-0000099 від 29.02.2008 року на суму 5647,58 грн. всього на загальну суму 11360,22 грн.

Представник відповідача обґрунтованих заперечень на подані уточнення позивача не надав. Звірку взаєморозрахунків на виконання вимог суду не провів.

Факт постачання теплової енергії та її обсяги представником відповідача не заперечуються.

Судом встановлено, що позивачем застосовано тариф у відповідності до п. 4 Рішення №391-1 5-у від 06.03.2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради за фактичними затратам підприємства.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживач зобов'язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п.18 Правил надання послуг з водо-теплопостачання, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року відповідач зобов'язаний щомісячно вносити оплату за надану їм теплову енергію за встановленими нормами та тарифами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом п. 7.1. Договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (з врахуванням уточнень) в частині стягнення основного боргу в смі 11360,22 грн. позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Крім того, згідно уточнених позовних вимог позивач нарахував відповідачу 3134,32 грн. інфляційних та 1024,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем уточнений розрахунок, судом встановлено, що 3134,32 грн. інфляційних нараховані за період з квітня 2008 року по жовтень 2010 року, а 3% річних в сумі 1024,82 грн. нараховані за період з лютого 2008 року по листопад 2010 року. Однак, як вбачається з відповідних розрахунків інфляційних та річних, судом встановлено, що до них включено суми, про які не зазначено в позові і походження яких з наявних у справі документів встановити не можливо. Крім того, позивачем не надано суду доказів своєчасного виставлення відповідачу для оплати рахунків та Актів приймання-здачі робіт за лютий, грудень 2008 року.

Таким чином, суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок, оскільки це призведе до зміни заявлених позивачем періодів та сум нарахування, тому за наведеними в позові обставинами та наявними у справі доказами, вимога позивача про стягнення з відповідача 3134,32 грн. інфляційних та 1024,82 грн. річних не підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ворзельської селищної ради (08296, Київська обл., с. Ворзель, вул. В.Жовтня, 72, код ЄДРПОУ 04360592) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, 2-й поверх, оф.216, код ЄДРПОУ 13712765) 11360 (одинадцять тисяч триста шістдесят) грн. 22 коп. боргу, 113,60 (сто тринадцять) грн. витрат по сплаті державного мита та 114,63 (сто чотирнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволені решти позову відмовити.

Суддя