Ухвала суду № 12755964, 02.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

про повернення заяви без розгляду

"02" грудня 2010 р. № 02-03/1732/22

Суддя О.О.Третьякова, розглянувши матеріали

за заявою боржника приватного підприємства «Аметістум»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100)

про порушення справи про банкрутство

встановив:

Заявник –приватне підприємство «Аметістум»звернувся до господарського суду Київської області із заявою №23/11/10/1 від 23 листопада 2010 року (за вх. суду № 5469 від 29 листопада 2010 року) про порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктами 3 та 3-1 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Головне управління Державного казначейства України у Київській області своїм листом №06-04/448-3643 від 10 червня 2010 року «Про відкриття рахунків до державного та місцевих бюджетів на 2010 рік», надісланим на адресу господарського суду Київської області, повідомило реквізити рахунків для сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зокрема, оплата державного мита при поданні позовної заяви до господарського суду Київської області сплачується за такими реквізитами рахунку: р/р 31118095700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, МФО 821018, ЄРДПОУ 24074109, отримувач платежу: державний Київська область 22090200, код бюджетної класифікації: 22090200, призначення платежу: державне мито, не віднесене до інших категорій, символ звітності банку: 095; оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при поданні позовної заяви до господарського суду Київської області сплачується за такими реквізитами рахунку: р/р 31217264700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, отримувач платежу: державний Київська область 22050003, код бюджетної класифікації: 22050003, призначення платежу: надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, символ звітності банку: 264.

Як вбачається з матеріалів заяви заявником в якості доказу сплати державного мита додано платіжне доручення №74 від 17 листопада 2010 року, яке не може вважатись належним доказом сплати державного мита, оскільки в ньому зазначені реквізити: р/р 31413537700004, ЄРДПОУ 23570059, код 22090100.

В якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявником до заяви додано платіжне доручення №75 від 17 листопада 2010 року, яке не може вважатись належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ньому зазначені реквізити: р/р 31218259700004, ЄРДПОУ 23570059, код 023570059.

Згідно пунктів 4, 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(частина 2 статті 4-1 цього Кодексу), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пунктом 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Як встановлено частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом" (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органів державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11 травня 2010 року у справі № Б3/140-08.

Як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Аметістум» заявник зазначає, що публікація повідомлення про припинення приватного підприємства «Аметістум»здійснена в Бюлетені державної реєстрації № 157 (17) від 08 вересня 2010 року, проте жодних доказів в підтвердження зазначеного заявником до заяви не додано. Також, заява про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Аметістум»не містить викладу обставин щодо оцінки наявного у боржника майна і повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку, а також доказів в підтвердження таких обставин. Вищевказане виключає можливість на даний час порушити провадження у справі про банкрутство боржника –приватного підприємства «Аметістум» в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно абзацу 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Керуючись статтею 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 57, 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Заяву приватного підприємства «Аметістум»№23/11/10/1 від 23 листопада 2010 року (за вх. суду №5469 від 29 листопада 2010 року) про порушення справи про банкрутство разом з доданими до неї матеріалами (всього на 27 аркушах, в тому числі: два оригінали квитанцій № 74, № 75 від 17 листопада 2010 року та конверт №0209903571221, в якому надійшла заява) повернути Заявнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя О.О.Третьякова