Рішення № 12755385, 29.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.10 Справа № 16/252/10

За позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 14305909)

до відповідача –регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280)

про стягнення 1500 грн. збитків

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача : Вишняков Д.О. ( дов. № 257/10/07Н від 08.10.2010)

від відповідача : Чоп”як В.М. ( дов. № 01/159 від 26.07.2010)

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” заявлено позов про стягнення на його користь з регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області 1500 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/252/10 з призначенням судового засідання на 28.10.2010, у якому оголошувалася перерва до 11.11.2010. Ухвалою від 11.11.2010 процесуальний строк вирішення спору продовжено на п’ятнадцять днів, розгляд справи відкладено до 29.11.2010. В засіданні 29.11.2010 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позов, заснований ним на положеннях ст.ст.54 –57, 60 Господарського кодексу України, ст.ст.49, 224, 225 Цивільного кодексу України. На обґрунтування вимог пояснив, що перебував з відповідачем у орендних правовідносинах на підставі договору оренди № 1833/д від 31.01.2006, за умовами якого термін оренди було узгоджено періодом з 31.01.2006 по 25.01.2007 та одночасно передбачено можливість пролонгації договору у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. Під час дії договору позивач отримав від відповідача листа вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008, де відповідач зазначив про можливість подальшої пролонгації договору лише за умови проведення незалежної оцінки об’єктів оренди. Поставлена умова була виконана відповідачем. Оцінка майна проведена, для чого 15.12.2008 позивач уклав з експертною установою –ПФ “LKI” договір № 28, згідно з яким вартість робіт з оцінки склала 1500,00 грн. і ця сума була сплачена позивачем. Однак після того позивач отримав від відповідача листа вих.№ 19-13-00574 від 30.01.2009, яким відповідач повідомив про припинення договору оренди. Підсумовуючи, позивач зазначив, що внаслідок таких дій позивача та невиконання ним взятих на себе згідно з листом вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008 зобов’язань з пролонгації договору, позивачу були спричинені збитки в розмірі 1500,00 грн. –суми, сплаченої за проведення експертної оцінки, яку запросив відповідач. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, про що представив суду відзив. Підтвердив, що сторони перебували в орендних правовідносинах у відповідності до укладеного договору оренди № 1833/д від 31.01.2006. Зазначив, що цей договір 12.01.2009 припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Зауважив, що правомірність в частині припинення договору підтверджена в судовому порядку. Так, на розгляді господарського суду Запорізької області знаходилася справа № 40/415-7/310/09-24/1/09 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про стягнення неустойки за договором оренди № 1833/д від 31.01.2006 та виселення відповідача з орендованого за цим договором приміщення. За результатами розгляду справи рішенням від 05.02.2010 в позові було відмовлено, але за результатами апеляційного перегляду постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2010, позовні вимоги були задоволені. В постанові Запорізького апеляційного господарського суду зазначено, що у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди позовні вимоги про повернення орендованого приміщення є правомірними. Щодо листа вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008, на який спирається позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідач зазначив, що згідно з договором обов’язковою умовою продовження строку оренди є погодження того балансоутримувачем, а Законом України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено обов’язкове погодження договорів оренди та змін до них з органом управління майном балансоутримувача. В даному випадку органом, уповноваженим управляти майном балансоутримувача –УДППЗ “Укрпошта” є Державний департамент з питань зв’язку та інформації і саме від останнього на адресу відповідача надійшло повідомлення про можливість продовження терміну дії договору оренди державного майна № 1833/д від 31.01.2006 лише за умови проведення незалежної оцінки об’єкту оренди, про що, у свою чергу, був повідомлений позивач шляхом надіслання відповідачем листа вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008. Зазначаючи про такі обставини, відповідач стверджує, що він діяв відповідно до вимог законодавства та прав позивача не порушив. Просить в позові відмовити.

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд не знайшов підстав для задоволення позову.

          У відповідності до ст.35 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          За ст.ст.105, 111-11 ГПК України постанови апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з дня їх прийняття.

Встановлено, що на розгляді господарського суду Запорізької області знаходилася справа № 40/415-7/310/09-24/1/09 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до відповідача - ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –УДППЗ “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції про стягнення неустойки за договором оренди № 1833/д від 31.01.2006 та виселення ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” з орендованого за цим договором приміщення.

За результатами розгляду справи № 40/415-7/310/09-24/1/09 рішенням від 05.02.2010 в позові було відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду рішення у справі № 40/415-7/310/09-24/1/09 постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2010, позовні вимоги були задоволені. Поряд із стягненням суми неустойки за безпідставне зайняття приміщення, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” виселено з приміщення, яке орендувалося за договором оренди № 1833/д від 31.01.2006.

Судовими актами, що набрали законної сили, встановлено і це не потребує доведення, що 31.01.2006 між регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області (далі за текстом –Фонд, відповідач), як орендодавцем, та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” (далі –Банк, позивач) - орендарем було укладено договір № 1833/д оренди державного нерухомого майна (далі –Договір, Договір оренди), що знаходиться на балансі Запорізької дирекції УДППЗ “Укрпошта”, яким узгоджено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме - вбудовані в перший поверх адміністративного будинку пошти приміщення по вул.Ленінградських курсантів, 36 в м.Оріхів Запорізької області. Приміщення було передано за актом прийому-передачі.

Пунктом 10.1 Договору оренди строк дії Договору встановлено з 31.06.2006 по 25.01.2007.

Пунктом 10.6 Договору оренди обумовлено, що в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно з п.10.5 Договір припиняється, між іншим, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Через відсутність заяв сторін про припинення дії Договору в 2008 році термін оренди у відповідності до п.10.6 Договору продовжувався.

30.01.2009 Фонд направив Банку листа за вих.№ 19-13-00574 з повідомленням про припинення дії Договору за закінчення строку, на який його укладено, внаслідок чого Договір припинився.

Запорізьким апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України визнано належність та правомірність припинення Договору.

Матеріалами даної справи встановлено, що направленню листа вих.№ 19-13-00574 від 30.01.2009 з повідомленням про припинення Договору передувало направлення Фондом на адресу Банку листа вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008, де Фонд, посилаючись на отриману від Державного департаменту з питань зв’язку та інформацію, повідомив, що подальша пролонгація Договору можлива лише за умови проведення нової незалежної оцінки та в зв’язку з цим вказав на необхідність надання Банком звіту про незалежну оцінку об’єкту оренди та рецензії на звіт.

15.12.2008 Банк уклав з експертною установою - ПФ “LKI”, м.Запоріжжя договір № 28, за яким доручив ПФ “LKI” виконання комплексу робіт з незалежної оцінки ринкової вартості орендованих за Договором оренди приміщень.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору № 28 від 15.12.2008 вартість послуг експерта встановлена у 1500,00 грн., яку замовник мав сплатити шляхом 100% передплати протягом п’яти днів з моменту укладення угоди.

За платіжним дорученням № 11265 від 18.12.2008 на суму 1500,00 грн. Банк оплатив вартість незалежної експертизи.

Роботи з незалежної оцінки було виконано та передано за актом прийому-передачі.

З супровідним листом вих.№ 129 від 24.12.2008 Банк надав Фонду звіт про незалежну оцінку орендованого за Договором майна та рецензію на звіт.

Однак, як вже зазначалося вище, листом вих.№ 19-13-00574 від 30.01.2009, направленим протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, Фонд повідомив Банк про припинення Договору, внаслідок чого за узгодженими договірними умовами Договір припинився.

Зі змісту позову слідує, що позивач заявляє майнові вимоги до відповідача у вигляді відшкодування понесених збитків, які виражаються в оплаті експертизи, проведення якої виявилося непотрібним внаслідок припинення договірних відносин, і це було спричинено протиправними діями Фонду, а саме –невиконанням прийнятого на себе зобов’язання з пролонгації Договору, яке викладено в листі вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008.

           Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб’єктом або суб’єкту господарювання.

           Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України (ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Іх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Зокрема склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб’єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч.1 ст.225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; -          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; -          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; -          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України. Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками. Як зазначалося, протиправність та вину в діях Фонду позивач вбачає в невиконанні обов’язку з пролонгації Договору, який Фонд виклав в листі вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008.

Така позиція позивача є помилковою, оскільки листи інформаційного характеру не є підставою виникнення зобов’язання і невиконання викладеного в них у будь-якому разі не тягне відповідальності.

Слід зауважити, що саме до категорії інформаційного листа (листа-повідомлення) відноситься лист Фонду вих.№ 19-13-04611 від 15.10.2008, на який спирається Банк, але Банк зміст листа неправдиво переінакшує.

Вказаним листом, названим “Про продовження терміну дії договорів оренди державного майна, яке знаходиться на балансі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” Фонд вказав на те, що “...Державний департамент з питань зв’язку та інформації (лист від 27.02.2008 року № 1301/10-04-05) повідомив, що подальша пролонгація договорів оренди можлива лише при умові проведення нової незалежної оцінки об’єктів оренди...” /цитата/.

Тобто Фонд довів до Банку загальні умови подальшого продовження договорів оренди державного майна, встановлені органом, уповноваженим управляти майном балансоутримувача, але не гарантував продовження Договору та, тим паче, не зобов’язувався ініціювати продовження.

Зазначення в листі про необхідність надання певних документів того не означає, і, слід звернути увагу, не тягне обов’язку Банку. Цим лише підкреслюються умови продовження Договору на випадок виявлення такого бажання орендаря.

Слід зауважити й на тому, що листом вих.№ 19-13-00574 від 30.01.2009, яким позивач заявив про припинення Договору оренди, що в силу умов Договору потягло правовим наслідком факт припинення Договору, Фонд зазначив про підставу такого заявлення –набрання з 01.01.2009 чинності Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, згідно з яким після спливу строку договору оренди державного майна подальша передача цього майна в оренду може відбуватися виключно на конкурсних засадах.

До того ж, Фонд в листі вих.№ 19-13-00574 роз’яснив Банку, що після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного майна, а орендодавець при визначенні переможця конкурсу, за інших рівних умов, надає перевагу пропозиціям орендаря, який належним чином виконував свої обов’язки, шляхом застосування преференційної поправки.

Тобто тим самим Фонд роз’яснив Банку шлях реалізації прав на подальше користування об’єктом Договору, чим додатково спростовуються твердження Банку про спрямованість дій Фонду на порушення його прав.

Також позивачем залишено поза увагою, що за умовами п.10.6 Договору продовження терміну оренди можливе лише за умови наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача.

Докази такого погодження суду не представлені.

Крім викладеного вище, слід врахувати й наступне.

Поясненнями сторін в судовому засіданні з’ясовано, що за результатами проведеного конкурсу на право оренди позивач наразі займає ті ж самі приміщення, які були об’єктом Договору, на підставі зновукладеного договору оренди з Фондом.

Однією з умов проведення конкурсу на право оренди державного майна є оцінка майна, яка здійснюється за рахунок учасника конкурсу.

В постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2010 у справі № 40/415-7/310/09-24/1/09, про яку згадувалося вище, зазначається про те, що в судовому засіданні Банк вказував на його намір взяти участь в конкурсі на право оренди, для чого на виконання листа РВФДМУ по Запорізькій області № 19-13-04611 від 15.10.2008 проведено незалежну оцінку об’єкту оренди.

Тобто, поряд з іншим, позиції Банку в різних справах є неоднозначними.

Заявляючи до відшкодування вартість оплаченої експертизи в якості збитків та пояснюючі їх спричинення винними діями Фонду, які виразилися у припиненні відносин, для продовження яких запитувалася експертиза, в іншому випадку Банк веде мову про замовлення експертизи з метою участі у конкурсі на право оренди.

За таких вищевикладених обставин слід визнати, що у спірних відносинах збитки відповідачем позивачу не спричинені, склад правопорушення, що став би підставою для відповідальності Фонду у формі відшкодування збитків відсутній.

В позові слід відмовити.

Судові витрати залишаються за позивачем.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 06.12.2010