Рішення № 12755208, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р. Справа № 39/154

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Риженко Т.М., Курило Г.Є., при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,до відповідача 1, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670,відповідача 2, Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Інспекції державного архітектурного контролю в Донецькій області, м.Донецьк, про визнання права,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача1: Ковальова Н.С. за довіреністю;

від відповідача2: не зявився;

від прокуратури: не зявився;

від третьої особи: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядається відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. та розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 15.07.2010р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м.Донецьк, про визнання права власності на будівлю цеха по виробництву харчової продукції (літ.Б-1 з прибудовою Бммм-1) загальною площею 1 963,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на заяву про реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу будівлі складу від 26.09.2008р., заяву від 26.09.2008р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №НОМЕР_2 від 08.10.2008 р., витяг з державного реєстру правочинів №6562259 від 26.09.2008р., технічний паспорт від 24.04.2009р., експертне дослідження спеціаліста будівельно-технічної спеціалізації №15/23/05/09 від 18.05.2009р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначав, що своїми діями не перешкоджав Позивачеві у здійсненні його права власності на спірний обєкт, наголошував на тому, що останній з заявою про оформлення правоустановчих документів до КП “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” не звертався. Спірний обєкт вважався Відповідачем таким, що реконструйований самочинно, оскільки Позивачем при здійсненні будівельних робіт не було дотримано вимог п.2 ст.331 Цивільного кодексу України, ст.25 Закону України “Про основи містобудування”, Правил забудови м.Донецька, затверджених рішенням Донецької міської ради №21/2 від 30.09.2005р, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р.

09.06.2009р. за результатами дослідження матеріалів справи, оцінки поданих доказів та пояснень сторін, господарським судом у складі судді Морщагіної Н.С. прийнято рішення, яким визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, право власності на будівлю цеху по виробництву харчової продукції (літ. Б-1 з прибудовою Б/-1) загальною площею 1963,9 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2.

За касаційним поданням заступника прокурора Донецької області Вищим господарським судом України переглянуто вищевказане рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі №39/154 скасовано, справу направлено на новий розгляд в іншому складі суду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.07.2010р. справа №39/154 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” про визнання права передана на розгляд судді Іванченкової О.М.

15.07.2010р. справа №39/154 прийнята до провадження, призначено розгляд справи.Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.10.2010р. призначено колегіальний розгляд справи у вищенаведеному складі суддів.

Під час повторного розгляду даного спору до участі у справі залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача Інспекцію державного архітектурного контролю в Донецькій області, про що 31.08.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2010р. до участі у справі залучено у якості Відповідача 2 Донецьку міську раду.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував позовні вимоги та надавав пояснення щодо суті спору.

Представник Відповідача 1 позовні вимоги не визнавав, просив відмовити Позивачу в їх задоволенні та припинити провадження по справі, про що зазначав у відзиві №01-3/2022 від 10.09.2010р. Додатково Відповідачем 1 повідомлено про те, що право власності на спірну нерухомість зареєстровано за Позивачем, на підтвердження чого надано витяг №23231465 від 08.07.2009р.

За поясненнями Прокурора, що представлені суду 12.10.2010р., Позивач має право на підставі п.5 ст.376 Цивільного кодексу України на звернення до суду з вимогою про визнання його права власності на збудовану будівлю. Проте, посилаючись на ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України вказує, що право власності на самочинно збудоване майно може бути визнане за особою за рішенням суду лише за умови надання особі у встановленому порядку земельної ділянки під вже збудоване нерухоме майно. Крім того, вважає, що вирішуючи спір щодо самочинного будівництва, суд повинен перевірити додержання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої проектної документації, дозволу на будівництво, а саме документу, виданого забудовнику органами місцевого самоврядування, додержання містобудівних регламентів та інших прав, нормативів, тощо. Разом з цим, Позивачем не одержано у встановленому законодавством порядку дозвільної документації на будівництво спірного обєкту та не додержано вимоги ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” щодо порядку реєстрації права власності на нерухомість. Одночасно, як вважає Прокурор, Позивачем не доведено, що земельна ділянка виділена під самовільно збудоване нерухоме майно у встановленому порядку. Отже, з урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до відзиву на позовну заву №б/н Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, остання заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що право Позивача на означене майно ніким не оспорюється. Разом з тим, звернуто увагу суду, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Проте, зазначено, що право власності на спірний обєкт нерухомості виникає з моменту державної реєстрації. Крім того, збудовані прибудови не можуть експлуатуватись згідно чинного законодавства, оскільки відсутній сертифікат відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Одночасно, підкреслено відсутність звернення щодо отримання дозволу на будівництво та будь-якої інформації відносно початку будівельних робіт. За висновками третьої особи, дане вказує на те, що нерухоме майно збудоване самочинно без належно оформленої проектної документації та без отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, Позивачем не надано доказів про відведення під зазначене нерухоме майно в установленому порядку земельної ділянки та відсутність порушення самочинною забудовою прав інших осіб. Отже, не має підстав для визнання права власності на нерухоме майно будівлю цеху по виробництву харчової продукції, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Світлого Шляху, б.10 за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

10.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано копію висновку спеціаліста з будівельно-технічних досліджень, згідно договору №1/02/11/10 від 02.11.2010р. з ОСОБА_1, висновку про вартість нерухомого майна (будівлі цеху з виробництва харчової продукції (літ.Б-1), прибудови (літ.Б/-1)), розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

23.11.2010р. представником Відповідача 2 надано відзив на позовну заяву №01/15-4635 від 23.11.2010р., у якому вказує на відсутність інформації стосовно розробки та затвердження Позивачем проектної документації на реконструкцію спірного майна, інформації про наявність відхилень від проекту та їх можливі наслідки, прийняття до експлуатації, відсутності порушень прав третіх осіб, тощо; зазначає про необхідність зясування ряду обставин, що мають суттєве значення для розвязання спору, а саме встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

У судовому засіданні 23.11.2010р. представником Позивача до матеріалів справи долучено копію рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №46/5 від 17.02.2010р., договору користування №3/2061 від 18.08.2010р., рішення Донецької міської ради №39/141 від 20.11.2009р. та рішення №49/209 від 22.10.2010р.

Представники Позивача, Відповідача 2, третьої особи та прокурора у судове засідання 01.12.2010р. не зявились, причин неявки не повідомили.

Представник Відповідача 1 надав пояснення щодо суті спору.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, керуючись вказівками, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. по даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

Між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 26.09.2008р. укладено договір купівлі-продажу будівлі-складу, згідно з яким продавець передає у приватну власність покупця, а покупець приймає у приватну власність будівлю складу літ.Б-1, літ.Б'-1 загальною площею 1976,9м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 „г” та сплачує за неї обумовлену грошову суму.

Договір купівлі-продажу укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 з внесенням в порядку, передбаченому ст.210 ЦК України, п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, запису до державного реєстру правочинів за №3157210, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з державного реєстру правочинів № 6562259 від 26.09.2008р.

Означений договір за свої змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу майна та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

Право власності на означені обєкти нерухомого майна в порядку, визначеному Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстроване за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №НОМЕР_2 від 08.10.2008р.

Таким чином, Позивач в силу норм ст.ст.328, 655-697 ЦК України, умов договору купівлі-продажу будівлі складу від 26.09.2008р. є добросовісним набувачем та власником означеного майна будівлі складу літ.Б-1, літ.Б' загальною площею 1976,9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 „г” .

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно га їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-ГУ (зі змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В процесі господарської діяльності Позивач здійснив переобладнання спірного об'єкту нерухомості та змінив його цільове призначення, в результаті чого утворився новий об'єкт цивільно-правового обігу - будівля цеху по виробництву харчової продукції (літ.Б-1 з прибудовою Б) загальною площею 1963,9м2.

24.04.2009р. Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, здійснено технічну інвентаризацію означеного обєкту нерухомості.

Частина 1 ст.376 Цивільного кодексу України передбачає, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Позивачем у встановленому ст.29 Закону України “Про планування та забудову територій” дозвіл на початок будівельних робіт щодо переобладнання будівлі складу не отриманий.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Донецької міської ради №49/209 від 22.10.2010р. "Про надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої будівлі цеху з виробництва харчової продукції з добудовою по вул.Світлого Путі, 10 „г” у Будьонівському районі” надано Позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки під спірне нерухоме майно.

На час оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку та їх державної реєстрації у встановленому законодавством порядку, згідно договору користування №3/2061 від 18.08.2010р. Донецькою міською радою дозволено Позивачу використовувати земельну ділянку площею 2740 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 „г” у Будьонівському районі, на якій знаходяться існуюча будівля цеху з виробництва харчової продукції з прибудовою.

Відповідно до п.5.1 даної угоди, земельна ділянка використовується для експлуатації існуючої будівлі цеху з виробництва харчової продукції з прибудовою.

Пунктом 5.2 даного договору встановлена заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Згідно технічного паспорту від 24.04.2009р., за вказаною адресою знаходиться будівля цеху з виробництва харчової продукції з прибудовою.

Відповідність існуючим будівельним нормам та правилам, факт задовільного стану обєкту та факт придатності до подальшої експлуатації спірної нерухомості підтверджують висновки за результатами експертного дослідження спеціаліста будівельно-технічної спеціалізації №15/23/05/09 від 18.05.2009р. Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 09.11.2010р.

Порушення прав інших осіб проведенням переобладнання будівлі складу в будівлю цеху по виробництву харчової продукції не встановлено.

Частинами 3 - 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч.2 статі 16 Цивільного кодексу України передбачає, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Згідно зі ст.321, ст.328 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-1V закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прана.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент винесення рішення Позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, порушення прав будь- чиїх інтересів переобладнанням будівлі складу в будівлю цеху по виробництву харчової продукції не встановлено, вказані будівлі відповідають будівельним нормам, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, про визнання права власності на будівлю цеха по виробництву харчової продукції (літ.Б-1 з прибудовою Бммм-1) загальною площею 1 963,9 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 „г” підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, сплачене при поданні позову, та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Позивача, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок не проведення ним дій щодо отримання відповідних дозволів на переобладнання спірного обєкту і дана обставина останнім не спростована.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м.Донецьк, та Донецької міської ради, м.Донецьк, про визнання права власності на будівлю цеха по виробництву харчової продукції (літ.Б-1 з прибудовою Бммм-1) загальною площею 1 963,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 „г”, задовольнити.

2.Визнати право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Донецької області, на будівлю цеха по виробництву харчової продукції (літ.Б-1 з прибудовою Бммм-1) загальною площею 1 963,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 „г”.

3.У судовому засіданні 01.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя

Суддя Т.М. Риженко

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст підписано 06.12.2010р