Рішення № 12754553, 25.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2010Справа №2-15/5225-2010

За позовом Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38; ЄДРПОУ 20365318)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (98187, АР Крим, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна, 27; ЄДРПОУ 31382382)

Про стягнення 902312,55 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Христославенко І.М., представник, дов. від 15.11.2010 р.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» про стягнення з відповідача 902016,00грн. заборгованості та 296,55 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови щодо оплати за цінні папери по договору купівлі-продажу цінних паперів № Д65/П-2009 від 10.04.2009, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 902016,00 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 296,55 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивач до судового засідання не з'явився, надіслав до суду пояснення по справі у якому вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та клопотання з проханням розглянути справу без свого представника.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за мотивами вказаними у запереченні на позовну заяву.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д65/П-2009 (а.с.8-9).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.2.1 якого продавець приймає на себе зобов’язання продати (передати у власність покупця) цінні папери, а покупець приймає на себе зобов’язання прийняти ЦП та оплатити до 17:00 15.10.2010 продавцю за вказані цінні папери по курсовій вартості на загальну суму 902016,00 грн. Факт здійснення прийому-передачі цінних паперів підтверджується виписками з рахунку у цінних паперах продавця та покупця.

Згідно з п.2.1.1 договору продавець приймає на себе зобов’язання до 17:00 15.10.2010 провести усі залежні від нього дії для зарахування цінних паперів на рахунок відповідача за умови повної оплати покупцем курсової вартості ЦП відповідно до п.1.2 договору.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати позивачу вартості цінних паперів належним чином не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д65/П-2009 від 10.04.2009 у розмірі 902016,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати позивачу вартості цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д65/П-2009 від 10.04.2009 на суму 902016,00 грн., отже сума заборгованості у розмірі 902016,000 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 296,55 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 296,55 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що у провадженні господарського суду АР Крим перебуває справа про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель».

Провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» порушено ухвалою господарського суду АР Крим від 12.12.2009.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (пункт 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»).

Правовідносини між сторонами виникли до порушення провадження по справі, але зобов’язання по оплаті цінних паперів, відповідно до пункту 2.2.1 договору, виникло після 17:00 15.10.2010, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, вимоги Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» є поточними, а не конкурсними.

Відповідно до пункту 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», закон і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз’яснює позивачу зміст і наслідки частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Аналогічної позиції дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 05.07.2010 по справі №2-2/2331.1-2008.

Судом встановлено, що опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство відносно Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» не було.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (98187, АР Крим, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна, 27; ЄДРПОУ 31382382) на користь Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38; ЄДРПОУ 20365318) 902016,00грн. заборгованості, 296,55 грн. 3% річних, 9023,12 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29.11.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.