Рішення № 127533808, 06.05.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/64/25Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до відповідача: Єзупільської селищної ради

про стягнення шкоди в сумі 720 642 грн 90 коп.

за участі:

від позивача: Голубчак Наталія Вікторівна,

від відповідача: Цюцьмань Оксана Миколаївна

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Державна екологічна інспекція Карпатського округу з позовною заявою до Єзупільської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 720642 грн 90 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

28.01.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.02.2025, яке суд постановив відкласти на 17.03.2025.

13.02.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№2435/25.

19.02.2025 позивач подав відповідь на відзив вх.№2753/25.

17.03.2025 суд постановив підготовче провадження закрити; розгляд справи по суті призначити на 07.04.2025, в якому оголосив перерву до 06.05.2025.

06.05.2025 суд завершив розгляд справи; перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок не виконання Єзупільською селищною радою свого обов`язку щодо забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок, не здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на належній їй території, навколишньому природному середовищу заподіяна шкода на суму 720 642 грн 90 коп., яку необхідно перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища відповідної територіальної громади. Обґрунтовані позовні вимоги ст. 1166 ЦК України, статтями 1, 4 ,63, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, статтями 25, 26, 40 Закону України "Про рослинний світ", статтями 5, 15, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування.

Просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав? викладених у відзиві на позов та вказав, що про проведення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень, які проводились в адміністративних межах Єзупільської територіальної громади, державна екологічна інспекція не повідомила належним чином селищну раду, не запросила її представника та не ознайомила з результатами здійснених заходів, чим порушила право на обґрунтоване надання пояснень та заперечень. Позивач в односторонньому порядку без відома селищної ради та без участі її представника зафіксував факт правопорушення під час здійснення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, що є порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідач ставить під сумнів достовірність результат такої перевірки, який не може слугувати достатнім та належним доказом у справі. Також зазначив, що земельна ділянка на якій виявлено незаконну порубку дерев не відноситься до лісового фонду, а окремі дерева чи групи дерев не є лісом в розумінні Лісового кодексу України.

Зазначив, що спірна земельна ділянка, не може вважатися самозалісненою, оскільки

технічна документація із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка б встановлювала правовий статут земельної ділянки, як самозалісена, відсутня. На Графічних матеріалах до Проекту формування території і встановлення меж Єзупільської селищної ради, територія, на якій вирізано насадження, відображена як територія, вкрита чагарниковою рослинністю (контур 384). Згідно експлікації земель по угіддях і контурах до плану землекористування Єзупільської селищної ради, наявній в Технічному звіті по коректурі планового матеріалу Єзупільської селищної ради, розробленому Українським науково-дослідним і проектно-пошуковим інститутом по землеустрою Івано-Франківським філіалом "Укрндіземпроєкт" у 1992 році, контур 384 відображено як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення.

Вказав, що посилання позивача на ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, яка передбачає відповідальність органів місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну лісам, не наданим у користування є безпідставним, оскільки ця норма не застосовується до земель, віднесених до інших категорій та чагарникових територій, які не є лісами у розумінні Лісового кодексу України.

Також зазначив, що позивач для обчислення розміру шкоди застосував методику розрахунку розміру шкоди на основі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, однак не довів, що спірна територія є лісовим фондом, до якого застосовується ця методика.

Просив суд в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Державна екологічна інспекція Карпатського округу відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 року №38, наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 15.08.2024 року №302/04.2-03 "Про посилення заходів за дотриманням вимог пожежної безпеки та природоохоронного законодавства", спільно з головним спеціалістом відділу лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, здійснили посилення заходів за дотриманням вимог пожежної безпеки та природоохоронного законодавства на території Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

За результатами цих заходів виявлено порушення вимог лісового законодавства за межами населеного пункту селища Єзупіль та розрахована сума заподіяної шкоди у розмірі 720 642 грн 90 коп.

Факт правопорушення зафіксований в Акті №97/02.1 від 15.08.2024, який складений за результатами проведення посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Івано-Франківського району.

Як вбачається з поданого акта, на території Івано-Франківського району Івано-Франківської області виявлені факти незаконної порубки 118 (сто вісімнадцяти) сироростучих та сухостійних дерев породи граб, вільха, дуб, клен, бук, черешня та ялина з діаметрами пнів: 18, 20, 20, 16, 12, 12, 10, 44, 20, 27, 14, 20, 33, 33, 25, 30, 31, 33, 31, 28, 27, 34, 24, 28, 23, 20, 17, 32, 27, 24, 14, 28, 31, 28, 28, 27, 46, 28, 30, 32, 28, 48, 21, 23, 14, 46,22, 17, 26, 37, 24, 28, 21, 24, 26, 23, 30, 41, 27, 29, 40, 21, 22, 32, 21, 29, 47, 33, 32, 45, 21, 19, 18, 23, 24, 22, 17,35, 38, 35, 24, 20, 21, 16, 38, 38, 28, 29, 30, 31, 44, 38, 40, 34, 36, 45, 22, 28, 16, 16, 33, 30, 34, 18, 31, 32, 22, 18, 24, 25, 19, 26, 16, 20, 22, 27, 52, 18 см, за межами населеного пункту с.Єзупіль Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району (координати 49.071896, 24.760493), що є порушенням вимог статей 25, 26, 40 Закону України "Про рослинний світ", внаслідок чого спричинено шкоду навколишньому природному середовищу. Заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев проводилися повіреною вимірювальною рулеткою Р-10 УЗК виробництва "Союзнийзавод" № 34.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за незаконну порубку виявлених сироростучих та сухостійних дерев породи граб, вільха, дуб, клен, бук, черешня та ялина, який долучений позивачем до позовної заяви розмір завданої шкоди становить 720 642 грн 90 коп.

16.08.2024 позивач матеріали перевірки направив до Відділення поліції №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області та ГУНП в Івано-Франківській області для внесення відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування, що підтверджується листом №01-03/3623.

Відповідно до довідки №1125 від 17.09.2024 складеної за результатами перевірки встановлено, що Єзупільська селищна рада надала довідку №854 від 05.09.2024 в якій вказала, що місце розташування, де зрізані дерева та кущі рослин знаходяться на землях, зайнятих чагарниковою рослинністю (землі запасу); земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєний; зрізані насадження на балансі селищної ради не облікувались, тому збитки селищній раді не завдані. Також зазначено, що в ході проведених пошукових заходів не виявилось можливим встановити осіб, які могли бути причетними до зрізання дерев та кущів на території Єзупільської селищної ради .

Як вбачається з відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі ВО "Укрдержліспроект" у геоінформаційній кадастрової системі "ГІС-Ліспроект" занесені відомості щодо самозаліснених територій України. За результатами пошуку координат 49.071896, 24.760493, за якими виявлено незаконну рубку 118 дерев, ця територія відноситься до самозаліснених земель площею 15,7417 га на території Єзупільської селищної території громади, ділянка не сформована, що підтверджується Витягом, долученим до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору 20.11.2024 Державна екологічна інспекція Карпатського округу, надіслала Єзупільській селищній раді претензію №28/24 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки в сумі 720 642 грн 90 коп., докази чого долучені до матеріалів справи.

Станом на 22.01.2025 відповідач суму шкоди не сплатив, що стало причиною звернення до суду із позовом про її стягнення.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема лісового законодавства.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі по тексту - ЛК України).

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина перша статті 86 ЛК України).

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 922/2317/21, від 26 липня 2022 року у справі № 924/883/21, від 18 травня 2023 року у справі № 914/669/22, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За змістом пункту "ї" частини першої статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10 липня 2022 року, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені

та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Досліджуючи наявність зазначених умов та підстав для застосування положень частини другої статті 107 ЛК України до спірних правовідносин, суд встановив, що після встановлення факту незаконної вирубки дерев, позивач направив копії матеріалів, складених за результатами проведених обстежень лісових насаджень до правоохоронних органів та органів прокуратури для подальшого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України та з метою подальшого досудового розслідування.

Відділення поліції №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області відповідно до листа від 01.10.2024 №8702/108/47/01-2024 повідомило, що в ході проведених пошукових заходів встановити осіб, які могли бути причетними до зрізання дерев та кущів рослин, які знаходяться на землях, зайнятих чагарниковою рослинністю (земель запасу) Єзупільської селищної ради не виявилось можливим.

Встановивши ці обставини, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності за заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Щодо тверджень відповідача, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не відносяться до лісового фонду, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин у цій справі положень частини другої статті 107 ЛК України, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині другій статті 107 ЛК України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушення лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.

З огляду на викладене суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не відносяться до земель лісогосподарського призначення, а мають інше цільове призначення, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України.

Щодо посилання відповідача на те, що віднесення земельної ділянки державної та комунальної власності до самозалісненої ділянки здійснюється органом, який здійснює розпорядження нею, а останній щодо цього не приймав жодних рішень, суд зазначає таке.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісненої ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Таким чином, для віднесення, земельної ділянки до самозалісненої територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, повинен подати до відповідного органу, який є розпорядником земельної ділянки державної чи комунальної власності, подання щодо віднесення такої ділянки до самозалісненої.

Відповідно до Положення "Про Державне агентство лісових ресурсів України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №521 від 08.10.2014, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до Положення "Про Західне міжрегіональне Управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держлісагенства України №1006 від 09.11.2022 року, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагенства у сфері лісового та мисливського господарства на території Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської області.

Івано-Франківсько обласна військова адміністрація (ОВА) на виконання Указу Президента України від 07.06.2021 року №228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів", для формування переліків самозаліснених і придатних для створення лісів розробила та направила Окреме доручення Івано- Франківської обласної державної адміністрації "Про охорону, захист, використання та відтворення лісів в особливий період" від 16.03.2023 року №7/0/10-23/01-129, у якому доручено головам районних державних адміністрацій - начальникам районних військових адміністрацій, сільським, селищним, міським головам спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів ідентифікувати та сформувати переліки самозаліснених та придатних для створення лісів земельних громад та вжити заходи щодо їх передачі лісогосподарським підприємствам області. Термін виконання такого доручення до 01.05.2023 року.

28.06.2023 Західне міжрегіональне Управління лісового та мисливського господарства зверталось до Єзупільської селищної ради з листом №09/979-23, відповідно до якого зазначило, що згідно з інформацією наданою Держгеокадастром в Івано-Франківській області та Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОВА на території селища Єзупіль виявлено 31,9076 га земель, що можуть бути придатними для створення лісів. Відтак на виконання Указу Президента України від 07.06.2021 року №228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів", просили звернутися до постійних лісокористувачів, які межують з цими ділянками, для встановлення меж в натурі з точними координатами для подальшого віднесення їх до переліку самозаліснених. Також просили проінформувати щодо прийнятого рішення щодо вирішення статусу самозаліснених земель та закріплення їх за постійними лісокористувачами.

У відповідь на цей лист відповідач у листі від 01.08.2023 №3574 зазначив, що селищна рада не приймала рішення про віднесення земельних ділянок до самозаліснених, що передбачено статтею 57-1 Земельного Кодексу України, що підтверджує недотримання відповідачем норм чинного законодавства та бездіяльність щодо врегулювання питань самозаліснених земель на території Єзупільської селищної ради.

Однак Єзупільською селищною радою не вжито належних заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозаліснених, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про них та передачу таких під належну охорону та ведення лісового господарства постійним лісокористувачам.

Таким чином, через протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування порушуються інтереси держави у сфері лісового господарства, а також раціонального використання та відтворення лісових ресурсів та рослинного світу, що в комплексі сприяє забезпеченню оптимальної лісистості України та відповідно забезпеченню екологічної безпеки і підтриманню екологічної рівноваги у державі, що також становить суспільний інтерес у збереженні навколишнього природного середовища та біорізноманіття.

Така протиправна бездіяльність Єзупільської селищної ради щодо не віднесення у законом визначений спосіб лісовкритих земель до самозаліснених та не внесення відповідних відомостей в Держгеокадастр не звільняє відповідача від відповідальності та обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної лісу.

Також суд зазначає про те, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача - Єзупільської селищної ради, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.

Відтак протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Висновки суду.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, внаслідок якого завдана матеріальна шкода лісовому фонду України та навколишньому природному середовищу.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, суд встановив, що цей розрахунок проведений відповідно до додатку № 1 Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", тобто в порядку, визначеному чинним законодавством. Розрахунок здійснений з урахуванням кількості вирубаних дерев, встановленої в акті обстеження від 15.08.2024 № 97/02.1. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення шкоди в сумі 720 642 грн 90 коп.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 8 647 грн 71 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 19 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 8 647 грн 71 коп., належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Єзупільської селищної ради про стягнення шкоди в сумі 720 642 грн 90 коп.

Стягнути з Єзупільської селищної ради, вул. С. Бандери, буд. 50, смт. Єзупіль, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77411 (код 04356142) на користь держави шкоду в сумі 720 642 (сімсот двадцять тисяч шістсот сорок дві) грн 90 коп., яку перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища Єзупільської селищної ТГ: р/р UA878999980333139331000009662, отримувач ГУК в Iв.-Фр.обл./ТГ Єзупіль/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), на території якої вчинені правопорушення.

Стягнути з Єзупільської селищної ради, вул. С. Бандери, буд. 50, смт. Єзупіль, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77411 (код 04356142) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу, вул. Сахарова, буд. 23 А, м. Івано-Франківськ, 76014 (на р/р:UA308201720343140003000095363, в ДКСУ м. Київ, Код ЄДРПОУ 42702233) судовий збір в сумі 8 647 (вісім тисяч шістсот сорок сім) грн 71 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.05.2025

Суддя Т. В. Максимів