Постанова № 12752505, 25.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:15

25.03.2010 р. Справа № 2а - 1765/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю. розглянувши адміністративну справу

за позовомКолгосп "Прометей", Кавказ,Березнегуватський район, Миколаївська область,56234 доСнігурівської МДПІ, вул. Жовтнева, 116,м. Снигурівка,57300 проскасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2009 року., За участю представників: представник позивача: Луцива І.С., дов. № 24, від 20.01.10; від відповідача: Яковлєва А.В., дов. № 15, від 11.01.10;

від відповідача: Хохлова Н.А., дов. № 14, від 11.01.10;

В С Т А Н О В И В:

Колгосп “Прометей” (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що в березні 2009 року державним-податковим ревізором-інспектором Березнегуватського відділення Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції Шевченко Р.І. та старшим державним-податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Хохловою Н.А. проведено документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за результатами перевірки було складено акт №22/2300-02126484. В квітні 2009 року на підставі акту №22/2300-02126484 відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0000082301/0 на загальну суму 16 053,00 грн., №0000102301/0 на загальну суму 10 002,86 грн., рішення про застосування штрафних санкцій №0000092301 на суму 2 500,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 на загальну суму 68 807,16 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти неправомірно, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Висновки акту №22/2300-02126484 від 25.03.2009р. не відповідають фактичним обставинам та не можуть бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобовязання та штрафні санкції, при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій були порушенні строки визначанні в с.250 ГК України. Тому позов необхідно задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення. В яких вказав, що згідно плану-графіку проведення виїзних документальних перевірок в березні 2009 року була проведена планова виїзна перевірка колгоспу “Прометей” щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства. В ході перевірки були виявленні порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість, Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та Положення про проведення касових операцій, за результатами перевірки було складено акт №22/2300-02126484. На підставі результатів перевірки були прийнятті податкові повідомлення-рішення: №0000082301/0 на загальну суму 16 053,00 грн., №0000102301/0 на загальну суму 10 002,86 грн., рішення про застосування штрафних санкцій №0000092301 на суму 2 500,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 на загальну суму 68 807,16 грн. Зазначенні податкові повідомлення-рішення є узгодженими вони отриманні керівником колгоспу “Прометей” особисто. Вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень не відповідають чинному законодавству, а в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом в ході розгляду адміністративної справи було встановлено.

25 березня 2009 року державним-податковим ревізором-інспектором Березнегуватського відділення Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції Шевченко Р.І. та старшим державним-податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Хохловою Н.А. проведено документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за результатами якої було складено акт №22/2300-02126484 (а.с. 9-50).

2квітня 2009 року на підставі акту №22/2300-02126484 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: -податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009р. №002261701/0 на суму 68 807,16 грн.; -податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009р. №0000092301 на суму 2 500грн.; -податкове повідомлення рішення від 02.04.2009р. №000082301/0 на суму 16 053,0 грн.; -податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009р. №0000102301/0 на суму 10 002, грн.(53,54).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати: документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Відповідно до п. 1.7 ст.1 “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА № 327 від 10.08.2005 р. ( далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до п. 2.3.2 ст. 2 Порядку, в разі виявлення факту порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. Первині документи документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи службовими особами відповідача при проведенні перевірки було виявлено ряд порушень податкового законодавства, одним з них є порушення норм ст..44 Закону України від 25.06.1991 року №1264/ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.2 п. «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п. 2.1. Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекобезпеки від 19.07.1999 року №162/379, за реєстр в Міністерстві юстиції 09.08.1999 року №544/3837 та донараховано на цих підставах 5875,24 грн. Зміст зазначеного порушення відображений в акті перевірки 22/2300/21226484 від 25.03.2009 року та полягає в тому, що за період з 01.01.2006 року по 30.12.2008 року колгосп «Прометей»є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища однак відповідно до діючого законодавства України не надавав до податкового органу за місцем реєстрації платника податку з наростаючим підсумком з початку року за 1 квартал, півріччя, 9 місяців рік, а саме на надано розрахунок, не нараховано та не внесено до бюджету сум збору за забруднення природного середовища за 1-4 квартал 2006 року, 1 квартал 2007 року, 3-4 квартали 2008 року за використане пальне. В результаті проведеного аналізу первинних бухгалтерських документів по рахункам Кт203, Дт 234, 232/2, 233/1, лімітно-забірних карт, зворотно-сальдових відомостей фактичне використання пального встановлено за 1 квартал2006 року-бензин 7,6 т, ДП-2,4 т, 2 квартал 2006 року бензин 20,0 т. ДП-87 т., 4 кв. 2006 р.-бензин 15,5 т., ДП-83,8 т., 1 кв.2007 р.-бензин 13,8 т., ДП-17,01 т., 3 кв. 2008 року бензин 19,2 т., ДП-47,2 т., 4 кв. 2008 р. бензин 14,7 т., ДП-57,3 т. Розрахунок податкового зобовязання також наведений у акті та обґрунтований нормами п.п.4.2.2. п. 4.2. п.п. 4.3.1. п. 4.3 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та склав 5875,24 грн.

На підставі встановленого факту було винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року та визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 5875,24 грн., за штрафними санкціями 4127,62 грн., усього 10002,86 грн. (а.с.54).

Згідно матеріалів адміністративної справи позивач сплатив 5875,24 грн. заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с.64).

Позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року позивач обґрунтовує тим, що ставки механізм справляння та порядок сплати за забруднення навколишнього природного середовища встановлені не Законом України про оподаткування, а підзаконними актами постановою Кабінету Міністрів України та наказом Мінекобезпеки. Кабінет Міністрів України не має повноважень на прийняття постанови від 01.03.1999 року.

Постановою від 01.03.1999 року №303 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Даний нормативно правовий акт є діючим, не скасований та є обов'язковим до виконання.

Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища затверджена спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України N 162/379 від 19.07.99 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837, тобто є обовязковим для виконання на всій території України.

По суті правопорушення позивач не навів доводів неправомірності оспорюваного рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року. Крім того, суд вважає фактичну сплату заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища додатковим доказом визнання факту порушення.

Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими, а податкове повідомлення рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Також в акті перевірки №22/2300-02126484 від 25.03.2009 року було встановлено порушення п.п. 2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2005 року №637 в частині звітування та повернення готівки в касу з порушенням встановлених термінів на загальну суму 2007 р.-5000 грн., 2008 р.-5000грн. На підставі виявлення даного факту відповідач видав податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року яким на підставі абзацу 4 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосував штрафні санкції в сумі 2500 грн. (а.с.53 зворотній бік).

Слід зауважити, що ані в позовній заяві, ані в доповненнях до позовних вимог, позивачем необґрунтовано протиправність податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року, тобто проти встановлених відповідачем фактів порушення п.п. 2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2005 року №637 в частині звітування та повернення готівки в касу з порушенням встановлених термінів на загальну суму 2007 р.-5000 грн., 2008 р.-5000грн.-позивач фактично не заперечує, доказів, всупереч вимогам ч.1 статті 71 КАС України, протиправності прийнятого рішення не навів.

Судом в ході розгляду адміністративної справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року прийняте на підставі норм діючого законодавства України, штрафні санкції застосовані правомірно.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000082301/0 від 02.04.2009р. на загальну суму 16 053,00 грн., судом встановлено, що відповідач при прийнятті зазначеного рішення взяв до уваги висновки встановлені актом перевірки, відносно безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за придбанні будівельні матеріали (в січні 2006р. будівельний ліс, в березні 2006р. труби та фундаментні блоки) та, також оргтехніку, на суму 11309 грн. в тому числі ПДВ 1884,83 грн. в порушення п.п.7.4.3, пп.7.4.3, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-Вр «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 16053 грн., з них за основним платежем 10702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5351 грн.

Відповідно до висновків, які містяться в акті перевірки від 25.03.2009р., вказані будівельні матеріали та оргтехніка використанні не в оподаткованих операціях, а саме будівельні матеріали на будівництво спорткомплексу. В результаті зменшення податкового кредиту відповідачем донараховано позивачу податкове повідомлення зобовязання з податку на додану вартість в січні 2006р. 3 067 грн., в березні 2006р. 4 118 грн.

Як було встановлено в ході судового розгляду адміністративної справи посилання відповідача на те, що будівельні матеріали використані на будівництво спорткомплексу та оргтехніка не можуть бути віднесені до податкового кредиту декларації №3 так як використані не в оподаткованих операціях та не у межах господарської діяльності платника, зроблені на підставі норм п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до яких - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу вказаної норми законодавства витікає, що платник податку включає до податкового кредиту суму податку при придбанні матеріальних активів, що не використовуються в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168-97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: {Абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V( 398-16 ) від 30.11.2006 року}придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 ГК України від 16 січня 2003 року N 436-ІV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»м.Київ, 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР статтею 1 визначено господарську діяльність - як будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Як вбачається зі змісту порушення допущеного позивачем та відображеного в акті перевірки (а.с. 17-18), висновок про те, що будівництво спорткомплексу та купівля оргтехніки не є оподаткованою операцією та здійснено поза межами господарської діяльності-ревізорами-інспекторами відповідача обґрунтовано лише тим, що основним видом діяльності позивача є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції.

Стаття 62 Господарського кодексу України (436-15) передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Як вбачається зі статуту колгоспу «Прометей»(а.с. 109-120) такий вид господарської діяльності, як надання різного виду послуг не суперечить цілям передбаченим статутом колгоспу. Даний аспект не досліджувався при проведенні перевірки.

Таким чином, доводи відповідача є такими, що не ґрунтуються на діючих нормах законодавства України, оскільки - основний вид діяльності юридичної особи позивача не свідчить про відсутність у позивача правосубєктності щодо отримання прибутку від здійснення інших видів господарської діяльності, до якої може в тому числі відноситись, здавання в оренду приміщень, стягнення плати за надання певного виду послуг (спортивних в тому числі).

Таким чином, судом встановлено, що доводи позивача не ґрунтуються на доказах.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме п. 1.7. ст.1 «Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.».

Відповідно до п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( даліЗакон №2181-ІІІ), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках передбачених Законом №2181-ІІІ, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а уразі, коли така декларація була подана раніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідач протягом 1095 днів не нарахував позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість за січень 2006р. Таким, чином позивач є вільним від такого податкового зобовязання.

Відповідач не правомірно виключив із податкового кредиту позивача за липень 2008р. податок на додану вартість, сплачений при купівлі оргтехніки на суму 11 309 грн. Вказана оргтехніка використовується позивачем для господарських операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, а саме при наданні послуг по проведенню зборів дітей-спортсменів, вказаний факт підтверджується прибутковим касовим ордером №252, 254 ( а.с.83).

Не відповідає дійсним обставинам справи твердження відповідача включення позивачем до податкового кредиту в травні 2007р. 1 633 грн. податку на додану вартість, оскільки це спростовується податковою накладною №195 від 30.05.2007р. на суму 9 800 грн. в тому числі податку на додану вартість 1 633 грн. (а.с.82).

Таким чином судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 02.04.2009р. на загальну суму 16 053,00 грн., прийняте без врахування вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме є необґрунтованим та протиправним, і підлягає скасуванню.

Крім того, на підставі висновків акту перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 від 02.04.2009р., яким донараховано 22 935,72 грн. податку з доходів фізичних осіб та визначено 45871 грн. штрафних санкцій (а.с.53).

Як вбачається з акту перевірки держподревізорами відповідача встановлено що позивачем було перераховано за навчання ОСОБА_5 2100 грн., за навчання ОСОБА_6, 2840 та 2860 грн., за навчання ОСОБА_7 2400 грн. Вказані особи не є працівниками колгоспу «Прометей», то це для студента є подарунком, колгосп є податковим агентом і мав відповідно до вимог пп.4.2.9 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» перерахувати до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на час перерахування коштів ( січень 2006р.) перебувала в трудових відносинах із позивачем, цей факт підтверджується довідкою №44 від 07.09.2009р. (а.с. 84). Крім того, повернула кошти позивачеві (а.с.85).

Вказані відповідачем в акті від 25.03.2009р. (а.с. 42) особи ( ОСОБА_6, ОСОБА_7І.) повернули позивачу сплаченні за їх навчання кошти (а.с.86 ).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8, який є працівником колгоспу та батьком ОСОБА_6, підтвердив факт укладення договору позички між ним та позивачем, та факт повернення коштів позивачеві. Також свідок зазначив, що на момент укладення договору він не міг сплатити кошти за навчання, оскільки не мав їх, тому звернувся з проханням до голови ОСОБА_9, який врегулював дане питання шляхом надання позички.

Доводи позивача та пояснення свідка не були спростовані відповідачем відповідно до вимог статті 71 КАС України.

Таким чином, висновки акту в частині встановлення порушення п.3.4 статті 3 та пункту 4.2.9 п.4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» ґрунтуються на припущеннях та не повному дослідженні всіх обставин.

Крім того, актом було встановлено порушення позивачем п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», а саме виплату матеріальної допомоги ОСОБА_10 в сумі 4000 гривень, який не є працівником колгоспу позивача, суть порушення в недоутриманні податку за 2008 рік в сумі 600 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач послався на те, що діяв відповідно до діючого законодавства України така допомога фактично була надана Рівненській обласній федерації аматорського кікбоксінгу України для поїздки ОСОБА_10 в складі збірної України на чемпіонат світу з кікбоксінгу (а.с. 87)

Відповідно до п.п. “Є” п.9.7.4. статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003р., не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості): аматорській спортивній організації, клубу для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентарю, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань, забезпечення участі спортсмена-аматора у спортивних змаганнях.

Під терміном "аматорська спортивна організація, клуб" розуміється громадська організація, діяльність якої не спрямована на отримання доходу; під терміном "спортсмен-аматор" розуміється особа, чия спортивна діяльність не спрямована на отримання доходу, за винятком отримання нагород чи винагород від імені держави, органів місцевого самоврядування або громадських організацій як України, так і інших країн, у вигляді медалей, грамот, пам'ятних призів у формах, відмінних від грошової, а також як сума відшкодування витрат, пов'язаних із відрядженням такого спортсмена-аматора у місце проведення змагання, у межах встановлених законом норм для відрядження найманого працівника.

Твердження позивача були підтверджені доказами, а саме заявою від 08.10.2008 року Рівненської обласної федерації аматорського кікбоксингу України, щодо надання благодійної допомоги для поїздки в складі збірної України на чемпіонат світу з кікбоксингу до Італії (а.с. 87).

Доводи позивача не були досліджені в ході проведення перевірки, та не спростовані відповідачем в ході судового розгляду справи, тому приймаються судом.

Таким чином, нарахування відповідачем податкового зобовязання позивача податку з доходів ОСОБА_10, який в жовтні 2008 року отримав від позивача матеріальну допомогу в розмірі 4 000 грн. є неправомірною, оскільки допомога позивача аматорській спортивній організації не підлягає включенню до оподаткованого доходу. Крім того, матеріальна допомога була повернута ОСОБА_10 (а.с. 85)

Також, в акті перевірки відображено заниження колгоспом «Прометей» суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 22935,65 грн., внаслідок порушення п.3.4. ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003р.

Як було встановлено в ході судового розгляду, суть даного порушення полягає в тому, що за умовами договорів оренди земельних ділянок господарство розраховувалось з пайщиками як продукцією власного виробництва так і готівкою. Податок нараховувався з врахуванням того, що господарство розраховувалось лише готівкою, чим порушено норми п.3.4 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003р, згідно яких «При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.».

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми суттєвими моментами є нарахування доходів у будь-яких негрошових формах, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт. Як вбачається з акту перевірки (а.с. 43-44) відповідачем розраховано обєкт оподаткування наступним чином: визначено суму в грошовому виразі отриманої іншою стороною договору продукції та помножено на коефіцієнт та помножено на 13% (2006 рік), на 15% (2007,2008 роки).

Рівень звичайних цін в розрахунку «недобору»(мовою оригіналу акту) відповідачем не встановлювався.

Як було зясовано в судовому засіданні за допомогою пояснень сторін, свідків, дослідження письмових доказів, фактично оплата за умовами договору нараховувалась у грошовій формі, однак частково інша сторона договору отримувала за власним бажанням в готівці, а частину придбавала у позивача продукцію за рахунок нарахованих коштів. Зазначене підтверджується копіями договорів, які були надані до матеріалів адміністративної справи позивачем на вимогу суду з особами за вибором представників відповідача ( а.с 143-163), підтверджено показаннями свідків, копіями платіжних відомостей (а.с.88-90), зясовано, що сплата за договорами оренди продукцією власного виробництва фактично не відбувалась, з взаємною угодою сторін, орендодавець фактично придбавав у орендаря (позивача) товари,в тому числі і не власного виробництва. Доводи відповідача про те, що в бухгалтерських документах нарахування проведено в грошовій формі, а насправді відбувалось в натуральній формі, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені первинними документами.

Слід зауважити, що чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем-колгоспом «Прометей»вимог статей 3, 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003р., не підтверджені первинними документами відповідно до вимог п. 1.7. ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суперечать фактичним обставинам справи встановленим в ході судового розгляду.

Прийняте без врахування вимог ч. 3 ст. 2 КАС України на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 від 02.04.2009р., яким донараховано 22 935,72 грн. податку з доходів фізичних осіб та визначено 45871 грн. штрафних санкцій є необґрунтованим, протиправним, тому підлягає скасуванню.

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Снігурівської МДПІ від 02.04.2009 року №0002261701/0, від 02.04.2009 року № 0000082301/0-повністю.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник