Рішення № 127313479, 14.05.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/754/25

Провадження № 2/466/1370/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«14» травня 2025 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар МАРОЧКАНИЧ В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 87, оф.54, ЄДРПОУ 42655697) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

23.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022 року у розмірі 12 806,98 грн., витрати на правову допомогу в сумі 7 000грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.11.2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022 року.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала від ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн. на термін до 31.03.2023, зі сплатою 286,00% річних (процентна ставка фіксована).

ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору.

28.06.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу №28/06/2023-01 від 28.06.2023, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 806,98 грн., з яких:

- 8 272,18 грн. - заборгованість за сумою кредиту;

- 3 834,80 грн. - заборгованість за відсотками ;

- 700,00 грн.- заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 18.03.2025 вказану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Копія позовної заяви з додатками скеровувалася позивачем відповідачці рекомендованим листом, що стверджується описом вкладення «Укрпошта» від 07.01.2025

Копія ухвали про відкриття провадження скерована відповідачці супровідним листом за вказаною у матеріалах справи адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся на адресу суду 14.04.2025 року з відміткою поштового відділення про повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлялась про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подала.

Враховуючи наведене, суд, зі згоди представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 25.11.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103028, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 12 000,00 грн. строком до31.03.2023, зі сплатою процентів 286,00 % річних (тип процентної ставки фіксована).

Цей договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги. А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Договір Позики укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Товариства, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору позики виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідачка, відповідно до розрахунку, порушила зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісії, внаслідок чого допустила заборгованість станом на 27.12.2024 року в сумі 12 806,98 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 8 272,18 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 3 834,80 грн., заборгованості за комісією - 700,00 грн.

28.06.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу №28/06/2023-01 від 28.06.2023, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №28/06/2023-01 від 28.06.2023 року заборгованості відповідачка перед позивачем становить 12 806,98 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту 8 272,18 грн.; заборгованість за відсотками 3 834,80 грн.; заборгованість за комісією 700,00 грн. (а.с.33).

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Договір про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022 був підписаний електронним цифровим підписом відповідачки, відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

У даному випадку правовідносини між сторонами стосуються виконання договору споживчого кредиту в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачки.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», зокрема ст.ст.11,12 цього Закону, які суд застосовує при вирішенні спору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, товариство виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит, а останній користувався кредитними коштами, проте неналежним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами за користування ним суд визнає обґрунтованим.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 700,00 грн, яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 272,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3 834,80 грн. сума за відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані копія Договору про надання правової допомоги №20241206-9К від 06.12.2024 року, розрахунок суми витрат на юридичну (правничу) допомогу.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7000 грн, проте матеріали справи не містять інформації про те, що дійсно позивачем було оплачено вказану суму.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, є завищеними, враховуючи категорію справи, яка не є складною та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги не є значним. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що буде співмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,247, 58,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 87, оф.54, ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за Договором про споживчий кредит №103028 від 25.11.2022 в розмірі 12 106,98 грн. (двадцять тисяч сто шість гривень дев`яносто вісім копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 8 272,18грн., заборгованість за процентами 3 834,80 грн., а також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000грн. та 2 422,40 грн. судового збору.

У стягненні платежів за комісією відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська