Ухвала суду № 12724065, 16.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.Справа № 2-а-454/10/1870

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Боришполець Я.В.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" та Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.06.2010р. по справі№2-а-454/10/1870

за позовом Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство"

доГлухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Кролевецьке лісомисливське господарство", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Глухівської МДПІ Сумської області № 0000082301/0 від 13.05.09 р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 29770,5 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) сан кції 7472,5 грн.).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 адміністративний позов ДП "Кролевецьке лісомисливське господарство" доГлухівської МДПІ Сумської областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення був задоволений частково: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 13.05.09 р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21742,0 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 7191,15 грн.

Позивач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 585/23/00993001 від 29.04.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р., в якому були зафіксовані виявлені порушення вимог п. 5.3.9 ст. 5, п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з безпідставним включенням до валових витрат сум, сплачених по господарських операціях, які мають ознаки нікчемних правочинів, що спричинило заниження податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 22298,0 грн.

Задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції послався на те, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)і охороною праці. у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Водночас, у п. 5.3.9 наведеної норми зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Перевіряючими було встановлено, що позивачем в 3 та 4 кварталі 2007 р. до валових витрат включена вартості асфальтобетону в сумі 10950,0 грн. (та ПДВ 2190,0 грн.), 3000,0 грн. (та ПДВ 600,0 грн.) та вартість шини - 1375,0 грн. (та ПДВ 275,0 грн.), придбаних у МПП “Діана”, що підтверджується видатковими накладними № 029/10 від 02.10.07 р. (а.с. 32), № 175/09 від 17.09.07 р. При виконанні вказаних поставок продавцем позивачу були видані податкові накладні № 029/10 від 02.10.07 р. та № 133/11 від 13.11.07 р., а позивачем були перераховані кошти платіжними дорученнями № 1635 від 02.10.07 р. та № 1823 від 13.11.07 р.

Придбані товари позивачем були отримані через уповноважених осіб, яким були виписані довіреності, відображені в Журналі видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Проте документів, що підтверджують транспортування товару, позивачем до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи від імені МПП “Діана” підписані ОСОБА_1 Згідно інформаційної довідки Шосткінської МДПІ від 30.04.09 р. власником, керівником і головним бухгалтером МПП "Діана" являється мешканець Харківської області гр. ОСОБА_2, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, перевірку здійснити неможливо.

Як свідчать залучені до матеріалів парив документи, гр. ОСОБА_2 була видана довіреність від 17.11.06 р. про надання гр. ОСОБА_3 (мешканцю м. Кролевець) повноважень представляти будь-які інтереси МПП “Діана” (а.с. 102105).

Глухівським міжрайонним прокурором 23.01.09 р. була порушена кримінальна справа № 09570004 відносно гр. ОСОБА_3 за фактами зловживання службовим становищем, умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах, підроблення та використання завідомо підроблених документів, а також службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Кролевецьким районним судом була розглянута дана кримінальна справа та визнано гр. ОСОБА_3 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (а.с. 139160). Вирок суду набрав законної сили 25.03.10 р.

При цьому Кролевецьким районним судом було встановлено, що первинна документація МПП “Діана” гр. ОСОБА_3 не велася, свідок ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно з 17.11.06 р. являється власником МПП “Діана”, при переоформленні підприємства він видав довіреність представляти інтереси МПП “Діана” гр. ОСОБА_3 Сам у зв'язку з основним місцем роботи в м. Харків ніякої фінансово-господарської діяльності МПП "Діана" не здійснював і не здійснює, податкової звітності не подавав, договорів з покупцями та постачальниками не укладав, документів бухгалтерського і податкового обліків ніколи не підписував, в установах банку рахунків МПП "Діана" не відкривав, в м. Шостка ніколи не був. Місцезнаходження печатки МПП "Діана" йому також не відомо, іншим особам (крім ОСОБА_3В.) доручення на право представляти інтереси МПП “Діана” не надавав, інших працівників роботу до МПП “Діана” не приймав.

Крім того Кролевецьким районним судом по зазначеній кримінальній справі була винесена окрема постанова (а.с. 138), в якій вказано, що під час розгляду кримінальної справи було встановлено, що в МПП “Діана” первинний бухгалтерській облік не вівся, касова книга відсутня, відсутні наймані працівники, не має складських приміщень, товарно-транспортних затрат, що свідчить про безтоварність операцій. Також судом було встановлено, що ОСОБА_3, використовуючи установчі документи та печатку МПП “Діана”, ставлячи змінений підпис від імені ОСОБА_1, співпрацював з іншими підприємствами та підприємцями. З урахуванням зазначеного, суд визнав обґрунтованими підстави для проведення додаткової перевірки по всім контрагентам МПП “Діана” за період з листопада 2006 р. по листопад 2008 р. з метою виявлення субєктів, які, використовуючи статус МПП “Діана” та можливості ОСОБА_3, виготовляли документи від імені МПП “Діана” без наявності реальних господарських операцій, могли ухилятись від сплати податків шляхом завищення валових витрат по підробленим документам.

Відповідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Всі перелічені обставини свідчать про безтоварність даних операцій з МПП “Діана”, тобто даний правочин порушує приписи ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і не спрямований на реальне настання правових наслідків. Є правомірним висновок податкового органу, що зазначена господарська операція свідчить про намір платника одержати економічний ефект без здійснення реальної господарської діяльності, не була спрямована на реальне настання правових наслідків, як того вимагає п. 5 ст. 203 ЦКУ, що підтверджує нікчемність правочину.

Отже, наслідком вищезазначеної угоди є несплата податків з цінностей, отриманих по спірній угоді, що в свою чергу суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний.

Також позивачем було віднесено до валових витрат суми витрат 68188,0 грн. по придбанню катанки у ТОВ “Рудметал” та витрати по оплаті послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом ТОВ “Кролевецький агробуд” відповідно договору № 165 від 01.07.07 р. (а.с. 41 - 42) та договору № 30а від 04.01.08 р. (а.с. 4344) в сумі 18611,0 грн.

Дана господарська операція відображена по бухгалтерському і податковому обліку позивача, про що свідчать копії податкової накладної (а.с. 39), платіжне доручення (а.с. 40), прибутковий ордер (а.с. 116), товарно-транспортна накладна (а.с. 38), подорожній лист (а.с.79). Дані обставини свідчать про реальний характер угоди на придбання катанки. За таких обставин, відповідач не довів правомірність своїх висновків про нікчемність цих угод.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам відповідно ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочини може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно п. 17, п. 18 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно ст. 227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким право чином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. Отже договори про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 165 від 01.07.07 р. та № 30а від 04.01.08 р., якщо він вчинений без відповідного дозволу є оспорюваним, а тому його недійсність повинна бути встановлена рішенням суду. В даному випадку такого рішення суду не існує.

Отже, суд першої інстанції визнав, що відповідачем не надано суду відповідних і належних доказів вини та наміру позивача порушити публічний порядок в цьому випадку. При цьому із довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статуту ТОВ “Кролевецький агробуд” (а.с. 65, 66) вбачається, що до видів діяльності товариства відноситься, в тому числі, надання транспортно-експедиційних послуг. Фактично такі послуги були отримані та оплачені позивачем, що підтверджується розрахунковими документами.

Отже, господарські операції з ТОВ “Рудметал” та ТОВ “Кролевецький агробуд” мали реальний характер, відображені по бухгалтерському обліку позивача, повністю підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, а тому суми витрат правомірно включені до складу валових витрат підприємства.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно ст. 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно довідки відповідача по операціям позивача з МПП “Діана” ним було нараховане податкового зобовязання в сумі 837,35 грн. (з них основний платіж 556,0 грн. та фінансові санкції - 281,35 грн.) (а.с. 170), отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" та Глухівської МДПІ Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.06.10 р. по справі№2-а-454/10/1870 за позовом Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" доГлухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.11.20107 року.