Ухвала суду № 12724018, 02.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р.Справа № 2-а-1130/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: Шулік О.Й.

представника відповідача: Пусан Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 р. по справі

№2-а-1130/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування акту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферум”, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферум”, викладене в акті № 61 від 26.02.2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум".

Скасовано рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферум” як платника податку на додану вартість, викладене в акті Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 61 від 26.02.2010.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. «в» п. 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 3 розпорядження Кабінету міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», ст.ст. 9, 86, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум" зареєстровано як платник податку на додану вартість 06 квітня 2000 року, свідоцтво № 24100812, виданого Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Полтавської області 06.04.2000 року (а.с.9).

Згідно автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів за період з березня 2008 року по січень 2010 року Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією в Полтавській областівстановлено розбіжності податкових зобовязань та податкового кредиту задекларованих позивачем та його контрагентами, а саме, згідно висновку комісії Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 24.02.2010 року № 41 встановлено, що ТОВ “Ферум” виписувало податкові накладні, згідно з якими, платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) ТОВ “Ферум”, не задекларувало податкові зобовязання, тобто ухиляється від сплати податків, має низьке податкове навантаження, даний платник не має права збереження статусу платника податку на додану вартість.

Загальна сума заниження податкового зобовязання ТОВ “Ферум” за період з квітня 2008 року по травень 2009 року становить 23573,84 грн.

Питання анулювання реєстрації платника ПДВ було винесене на розгляд комісії Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області.

Згідно акту № 61 від 26.02.2009 року комісією Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферум”.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача норми пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”від 09.09.2009 р., на підставі якого анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ. Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий рахунок), яка ( який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Реєстрацію позивача, як платника ПДВ, Кременчуцькою ОДПІ анульовано на підставі пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 р., а саме, через встановлення органами ДПА факту виписки податкових накладних згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, тобто підприємство ухиляється від сплати податків, має низьке податкове навантаження.

Правомірність застосування приписів зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме на слова "...або з будь-яких інших підстав".

Аналіз пункту 9.8 Закону України “Про податок на додану вартість”, №168/97-ВР дає підстави вважати, що слова "...або з будь-яких інших підстав" не мають самостійного смислового навантаження, а повинні застосовуватися разом з частиною речення "..., чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав". Тобто законодавцем розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не випадків, у яких анулюється реєстрація платника ПДВ.

Крім того, пункт 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Згідно підпункту 11.4 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Крім того, частиною другою та третьою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку безпідставне та неправомірне застосування відповідачем до позивача пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте відповідачем не доведено правомірність, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та не надано до суду відповідних доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи неведене, колегія суддів вважає рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області про анулювання ТОВ "Ферум"як платника ПДВ таким, що прийнято з перевищенням повноважень, тому підлягає скасування Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферум”.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від11.05.2010 р. по справі№2-а-1106/10/1670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ферум"доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування акту залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2010 р.