Рішення № 12723227, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 49/37-10

вх. № 3668/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ткачик В.М., дор. № 161 від 13.09.2010 року

відповідача - Пересада Н.І., дор. б/н від 25.03.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна", с. Петриків

до Приватної фірми "Кібела", м. Мерефа

про стягнення 12347,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватної фірми "Кібела" заборгованості за одержаний товар за договором поставки № 248/02/08 від 12.02.2008 р. та на підставі видаткових накладних № 1-0000099 від 05.02.2008 року та № 1-00000100 від 05.02.2008 року у розмірі 12347,24 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму заборгованості у добровільному порядку відповідно надісланого претензійного листа № 38 від 04.03.2010 року.

29.06.2010 року від позивача до канцелярії господарського суду надійшла уточнена позовна заява, в який позивач частково змінює підставу позову та просить суд стягнути з Приватної фірми "Кібела" заборгованість за одержаний товар за договором № 441 від 26.04.2005 року та за накладними № 1-0000099 від 05.02.2008 року та № 1-00000100 від 05.02.2008 року.

Суд, дослідивши надану заяву, вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду з зазначеною заявою, позивач усвідомлював, що питання про прийняття заяви про зміну підстави позову до розгляду може бути розглянуто судом не раніше, як в наступному судовому засіданні - 25.08.2010 р. про час та місце проведення якого він був повідомлений належним чином.

07.07.2010 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема до ст. 22 ГПК України.

Так, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, в редакції чинній на момент розгляду судом питання про прийняття заяви позивача до розгляду, позивач має право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог. Враховуючи, що розгляд по суті справи розпочато в судовому засіданні 11.05.2010 року, про що свідчить відповідний протокол судового засідання, суд вважає за необхідне залишити без розгляду заяву позивача про часткову зміну підстав позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. 14.09.2010 року через канцелярію суду надав заперечення на відзив відповідача, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

На підставі видаткової накладної № 1-0000099 від 05.02.2008 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 7255,62 грн. На підставі видаткової накладної № 1-00000100 від 05.02.2008 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3295,90 грн. Всього поставлено товару на суму 10551,52 грн.

Факт отримання відповідачем за зазначеними накладними товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних. Також про отримання відповідачем товару свідчить копії довіреностей № ЯОО № 683907 від 07.02.2008 року, та № ЯОО № 687360 від 08.02.2008 року, відповідно до яких уповноважені представники отримали від ТОВ "АВД Україна" товарно - матеріальні цінності згідно вищезазначених накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Оскільки, видаткові накладні та довіреності на отримання товару містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача, необхідно дійти висновку, що зазначені обставини дають підстави суду вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а між сторонами відповідно мав місце факт вчинення правочину купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2010 року позивачем був направлений відповідачу претензійний лист № 38 про сплату боргу, в який позивач прохав відповідача в семиденний термін погасити заборгованість за вказаними накладними у розмірі 10551,52 грн. Доказом отримання вимоги є копія повідомлення про вручення, відповідно якого уповноважений представник відповідача Сидоренко отримав зазначений лист 09.03.2010 року (а.с. 21).

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що зазначений лист був направлений на адресу: 61054, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120, оф. 506, проте, як стверджує відповідач, вказана адреса жодного відношення до ПФ "Кібела" на даний час не має, а особа, яка отримала лист відповідачу не відома.

Суд таке твердження не приймає до уваги, оскільки матеріали справи, а саме повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження по справі від 28.04.2010 року на адресу: 61054, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120, оф. 506 (а.с. 28.04.2010 р.), свідчать про знаходження за зазначеною позивачем, як поштова, адресою уповноваженого відповідачем представника Сидоренко, який отримує кореспонденцію для ПФ "Кібела".

Також судом встановлено, що 13.02.2008 р. відповідно до накладної №ot158.13.02.2008/505/В/а відповідач частково повернув, а позивач прийняв отриманий за накладними №№ 1-0000099, 1-00000100 товар на суму 591,66 грн., тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивач безпідставно заявив до стягнення вказану суму заборгованості.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно накладних № 1-0000099 від 05.02.2008 року та № 1-00000100 від 05.02.2008 року в розмірі 9959,86 грн. залишилася несплаченою, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між сторонами був укладений договір на поставку товарів № 248/02/08, відповідно якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25443,75 грн. В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за наданий товар, недоплата за відвантажені товари за договором № 248/02/08 за даними позивача складає 1795,72 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що отриманий товар за вказаним договором ПФ “Кібела” сплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 4958 от 07.05.2008 г. на суму 6000,00 грн.; № 5364 от 21.05.2008 г. на суму 5000,00 грн; № 5879 от 18.06.2008 г. на суму 3000,00 грн.; № 6489 от 09.07.2008 г. на суму 4000,00 грн.; № 141946 от 13.08.2008 г. на суму 4000,00 грн.; № 422 от 15.10.2008 г. на суму 5000; № 143748 от 28.10.2008 г. на суму 1000,00 грн., копії яких додані до матеріалів справи. Тобто ПФ “Кібела” сплачено ТОВ “АВД Україна” за поставлений товар суму 28000,00 грн., що перевищує вартість отриманого товару.

Таким чином, грошове зобов’язання, щодо оплати отриманого за договором № 248/02/08 товару в розмірі 1795,72 грн припинено виконанням проведеним належним чином, відповідно до ст. 202 Господарського Кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже, суд вважає, що позивач не надав суду доказів в підтвердження наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар згідно договору № 248/02/08, а вимогу позивача про стягнення з відповідача 1795,72 грн. вартості отриманого за договором № 248/02/08 від 12.02.2008 року товару - безпідставною та необґрунтованою, тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 190,37 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Залишити без розгляду заяву позивача про часткову зміну підстави позову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Кібела" (адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, б. 283, п/р 26006016814305 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філіал м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 30035446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, с. Петриків, вул. Об'їздна, 12/6-Г, р/р 2600201013156 в ТФ ВАТ "Кредобанк", МФО 338244, код 33077342) - 9959,86 грн. заборгованості, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 190,37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти вимог про стягнення 2387,38 грн. - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 20.09.2010 року.