Рішення № 12723023, 14.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2010                     Справа № 10/144

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", 37600, м. Миргород, вул. Гоголя, 28

про стягнення 6 324,00,00 грн.

Суддя О.В.Ківшик

Представники:

від позивача: Зорівчак Н.В., довіреність № 02/4192 від 14.10.2010 р.;

від відповідача: не з'явилися.

14.10.2010 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава про стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", м. Миргород заборгованості в сумі 6 324,00 грн., з яких:

- 5 100,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010;

- 1 224,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 01.08.2010 р. по 16.08.2010 р. за несплату зазначеного штрафу.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав суду клопотання № 02/3819 від 16.09.2010 р. (вх. № 10946д від 21.09.2010 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 8 695,50 грн., з яких :

- 5 100,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010;

- 3 595,50 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 01.08.2010 р. по 16.09.2010 р. за несплату зазначеного штрафу.

Суд дане клопотання прийняв як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам, про що зазначено в ухвалі суду від 21.09.2010 р. про відкладення розгляду у даній справі.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду клопотання № 02/4181 від 13.10.2010 р. (вх. № 12236д від 14.10.2010 р.) про збільшення позовних вимог, у якому просить суд стягнути з відповідача 10 200,00 грн. заборгованості відповідача, з яких :

- 5 100,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010;

- 5 100,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 01.08.2010 р. по 13.10.2010 р. за несплату зазначеного штрафу.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд дане клопотання приймає як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеного клопотання позивача.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судових засідань, про що свідчать повідомлення № 3600107550109 та № 3600107728650 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення відкладення розгляду даної справи від 21.08.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 21.09.2010 р.).

Крім того, відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив :

За результатами розгляду матеріалів справи № 02-02-50/67-2010 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, п. 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. № 169-р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010, яким, зокрема :

- визнано, що Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" за підсумками роботи у 2008 році займає монопольне (домінуюче) становище на ринку виробництва крупи гречаної в межах Полтавської області із часткою, що перевищує 35 відсотків;

- визнано, що дії Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" щодо застосування різної ринкової вартості 1 тонни зерна гречки, при розрахунку зерном (мірчуком) за переробку зерна гречки для суб'єктів господарювання (давальців), яким продукція видавалась в один день без об'єктивно виправданих на те причин, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку виробництва крупи гречаної, п. 2 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України № 2210-Ш від 11.03.2001 р. “Про захист економічної конкуренції” (із змінами та доповненнями);

- накладено на Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" штраф у розмірі 5 100,00 грн..

Як вбачається з рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010, визначення монопольного (домінуючого) становища ДП ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" проведено відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 05.03.2002 року № 49-р та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 року за № 317/6605.

З результатами проведених позивачем досліджень за підсумками діяльності 2008 року ДП ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку виробництва крупи гречаної в межах Полтавської області із часткою 71,14 відсотка.

Позивач, аналізуючи умови укладених ДП ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" договорів на давальницьку переробку зерна, встановив застосування останнім різної ринкової вартості 1 тонни зерна гречки, при розрахунку зерном (мірчуком) за переробку зерна гречки для суб'єктів господарювання (давальців), яким продукція видавалась в один день без об'єктивно виправданих на те причин.

31.05.2010 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом № 02/2215 було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010 відповідачу. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 7257134 вказане рішення вручене 01.06.2010 року секретарю ДП ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" Матвієнко (а.с. 9).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Отже, приписами вказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 22.10.2008 р. № 01-8/634 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства".

Доказів на підтвердження оскарження даного рішення суду не надано. За даними позивача зазначене рішення не оскаржувалося, про що зазначено у листі № 02/4189 від 13.10.2010 р. (вх. № 12235д від 14.10.2010 р.).

У встановлені вказаним рішенням терміни відповідач сплату не здійснив.

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням наведених вище клопотань про збільшення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 10 200,00 грн., з яких : 5 100,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010 та 5 100,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 01.08.2010 р. по 13.10.2010 р. за несплату зазначеного штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків , коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 р. зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Пунктом 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнається, зокрема, застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Факт зловживання відповідачем монопольним становищем встановлений рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 100,00 грн. штрафу за вказане правопорушення підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи штраф в розмірі 5 100,00 грн. у встановлені рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/65-рш від 28.05.2010 р. по справі № 02-02-50/67-2010 строки відповідачем не сплачено.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, за період з 01.08.2010 р. по 13.10.2010 р. її розмір становить 5 661,00 грн..

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням наведених вище клопотань про збільшення позовних вимог) 5 100,00 грн. пені, тобто суму пені, яка не перевищує розмір штрафу.

Отже, враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені та беручи до уваги те що, 01.08.2010 р. був вихідним днем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є правомірними, в частині стягнення 5 100,00 грн. пені за період з 02.08.2010 р. по 13.10.2010 р..

Право на звернення до суду з даним позовом територіальному відділенню Антимонопольного комітету України надане ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 5 100,00 грн. штрафу та 5 100,00 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями останнього.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" (37600, м. Миргород, вул. Гоголя, 28), код ЄДРПОУ 00952172:

- в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Управління державного казначейства у Миргородському районі, код ЄДРПОУ 34698720, рахунок 31116106700012, код бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106 –5 100,00 штрафу та 5 100,00 грн. пені;

- в доход державного бюджету України на рахунок № 31118095700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 102,00 грн.;

- в доход державного бюджету України на рахунок № 31217264700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22050003 - 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ                                                   О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.