Рішення № 12722655, 07.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2010 Справа № 15/41

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Каскад-2005", 61080, м.Харків, пр. Гагаріна,201

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оберіг", 37310, Полтавська область, Гадяцький район, с. Гречанівка

про стягнення 27779,22 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача:                    не з’явився;

від відповідача:           не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 27779,22 грн. боргу за договором поставки № 01/2010-20 від 26.01.2010 року, з яких: 26933,76 грн. –основна заборгованість, 437,13 грн. –інфляційних витрат, 408,33 грн. –три відсотки річних.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, причин неявки суд не повідомили.

Зважаючи на те, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

26.01.2010 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 01/2010-20 (далі –Договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався постачати товар у власність відповідачу, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26933,76 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними № РН-0000445 від 09.12.2009 року, № РН-0000007 від 26.01.2010 року та дорученням № 17 від 08.12.2009 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно Договору, визначається в рахунку-фактурі.

Для оплати за отриманий товар відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1209/5 від 09.12.2009 року та № СФ-0126/3 від 26.01.2010 року,однак оплата здійснена не була, як свідчить акт звірки розрахунків, станом на 31.05.2010 року сторони зафіксували 26933,76 грн. заборгованості за відповідачем.

Сторонами не був визначений строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, відповідач повинен виконати обов'язок щодо оплати отриманого товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем була направлена відповідачу претензія (квитанція від 28.07.2010 року, видана відділенням поштового зв’язку підтверджує факт відправки), в якій вимагалось в п’ятнадцятиденний строк погасити суму заборгованості в розмірі 27740,44 грн. Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія отримана відповідачем 03.08.2010 року. Таким чином, відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар до 18.08.2010 року, однак, як свідчать матеріали справи, борг погашений не був.

При розгляді спору по суті, судом було прийнято до уваги наступне:

Як на підставу позовних вимог позивача посилається на не невиконання відповідачем умов Договору поставки № 01/2010-20 від 26.01.2010 року в частині оплати отриманого товару.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 26933,79 грн. Товар за накладною № РН-000445 від 19.12.2009 року за дорученням № 17 від 08.12.2009 року на суму 1968,00 грн. отриманий до підписання сторонами Договору про поставку. Зазначений Договір не містить посилання на те, що його умови поширюються на домовленості, які існували між сторонами до укладення договору, згідно приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Однак, виходячи з того, що накладна № РН-000445 від 19.12.2009 року підтверджує факт отримання товару відповідачем, а відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості саме на суму 26933,76 грн., суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу повністю - 26933,76 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 437,13 грн. –інфляційних витрат (65,14 грн. за період з 09.12.2009 року по 01.08.2010 року по накладній № РН-000445 від 09.12.2009 року та 371,99 грн. за період з 26.01.2010 року по 01.08. 2010 року по накладній № РН-00007 від 26.01.2010 року), а також 408,33 грн. –три відсотки річних (36,84 грн. за період з 09.12.2009 року по 01.08.2010 року по накладній № РН-000445 від 09.12.2009 року та 371,49 грн. за період з 26.01.2010 року по 01.08. 2010 року по накладній № РН-00007 від 26.01.2010 року).

Суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат виходячи з наступного.

Інфляційні витрати та річні є невід’ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу. Оскільки строк розрахунків визначений не був, позивач претензією (а.с. 32) встановив строк оплати до 18.08.2010 року. Тобто з настанням зазначеної дати почав свій перебіг і строк для нарахування інфляційних витрат та 3% річних. Доказів про направлення відповідачу інших претензій чи вимог про оплату позивачем не надано, хоча суд такі докази зобов’язував надати (в разі наявності) ухвалою від 22.09.2010 року. Таким чином строк, за який просить позивач стягнути інфляційні витрати та 3% річних є необґрунтованим, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не були пред’явлені відповідачу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Обов’язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до частини п’ятої ст. 49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Оберіг", 37310, Полтавська область, Гадяцький район, с. Гречанівка, р/р 26008060175745 в філії ПРУКБ "ПриватБанк", МФО 331401, ЄДРПОУ 32387224 на користь Приватного підприємства "Каскад-2005", 61080, м.Харків, пр. Гагаріна,201, р/р 2600254565 в ПАТ "РайфайзенбанкАваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 33292269 –26933 грн. 76 коп. боргу; 269 грн. 35 коп. державного мита; 228 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    І.І. Пушко