Рішення № 12722651, 07.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2010                     Справа № 10/140

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра", вул. Набережна, 5, смт. Чутове, Полтавська обл., 38800

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про : (1) зупинення виконання рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. на час розгляду справи;

(2) скасування рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. повністю

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача : не з'явилися;

від відповідача : Кубійович О.О., довіреність № 02/3969 від 27.09.2010 р..

07.10.2010 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра", смт. Чутове про зупинення виконання рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на вимогу № 02/1160 від 15.03.2010 р. у встановлені головою територіального відділення строки на час розгляду справи, а також скасування вказаного рішення повністю.

Позивач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать повідомлення № 3600107541665 та № 3600107711579 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.08.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.09.2010 р.).

Позивач надав суду клопотання № 102 від 05.10.2010 р. (вх. № 11859д від 07.10.2010 р.) про відкладення розгляду даної справи з огляду на те, що його керівництво та інші спеціалісти на час розгляду даної справи знаходиться в Господарському суді Сумської області по справі № 4/128-10.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки ГПК України не обмежує представництво інтересів сторони в господарському процесі певним колом осіб, розгляд справи № 10/140 вже було відкладено з огляду на неявку позивача та невиконання ним вимог суду ухвалою від 14.09.2010 р., в обґрунтування причин неявки останнім було подане аналогічне за змістом клопотання. Крім того, зазначене клопотання підписане від імені позивача директором М.П.Червоненко без підтвердження повноважень останнього на вчинення відповідних дій (позовна заява підписана від імені позивача директором В.В.Скляровим).

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 02/3703 від 03.09.2010 р. (вх. № 10365д від 09.09.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 02-13-50/81-2010.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши надані докази,

встановив :

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

За результатами розгляду матеріалів справи № 02-13-50/81-2010 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, п. 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 471/2911, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення від 10 червня 2010 року № 02/73-рш по справі № 02-13-50/81-2010, яким :

-          визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" у вигляді неподання інформації Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 15.03.2010 р. № 02/1160 у встановлені головою територіального відділення строки,

- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" штраф у розмірі 8 500 (шість тисяч) грн..

11.06.2010 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом № 02/2430 було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10 червня 2010 року № 02/73-рш по справі № 01-13-50/81-2010 позивачу. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 4567992 вказане рішення вручене 15.06.2010 року представнику позивача.

Позовна заява № 90/п від 13.08.2010 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" про зупинення виконання рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на вимоги № 02/1160 від 15.03.2010 р. та № 02/1514 від 13.04.2010 р. у встановлені головою територіального відділення строки на час розгляду справи, а також скасування вказаного рішення повністю, згідно відмітки маркувальної машини поштового відділення здана на пошту 14.08.2010 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заходів майнової відповідальності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до оспорюваного рішення.

Територіальне відділення АМК при прийнятті оспорюваного рішення кваліфікувало дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" за ознаками п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії у вигляді неподання інформації Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 15.03.2010 р. № 02/1160 у встановлені головою територіального відділення строки.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даного спору має з'ясувати обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, а саме, по-перше, чи було повідомлено суб'єкта підприємницької діяльності про необхідність надання ним відомостей та у який спосіб, та, по-друге, причини, з яких відомості не було надано.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у справах щодо скасування рішення органу антимонопольного комітету та аналогічних справах діє правило розмежування обов'язків по доказуванню. Юридична особа або підприємець не зобов'язані доказувати незаконність рішення. На позивачеві лежить обов'язок довести факт порушення прийнятим рішенням його законних прав та інтересів. Обов'язок доказування законності прийнятого рішення покладається на орган, який таке рішення прийняв. Фактично слід зазначити на існування доказової презумпції незаконності спірного нормативного акта. Прийняте спірне рішення відповідача вважається незаконним, якщо інше не доказано органом або посадовою особою, яка його прийняла.

У відзиві на позов Полтавське територіальне відділення Антимонопольного комітету України обґрунтовує правомірність оскаржуваного позивачем рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України посиланням на відповідне повідомлення позивача щодо необхідності надання ним відповідної інформації та обов'язковість подання такої на вимогу органу Антимонопольного комітету України.

Як вбачається з рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10 червня 2010 року № 02/73-рш по справі № 01-13-50/81-2010 та не спростовується позивачем, Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України під час здійснення дослідження ринку закупівлі молока для подальшої промислової переробки та реалізації молокопродуктів протягом 2009 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" направлено письмову вимогу від 15.03.2010 р. № 02/1160 (а.с. 37), якою було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання вимоги надати визначену у вимозі інформацію за 9 пунктами.

Рекомендований лист за № 23241 від 15.03.2010 р., адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра", був вручений 20.03.2010 р. уповноваженій особі останнього –Матюшку О.І.. Зазначене не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом Полтавської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 02-20-29 від 21.04.2010 р. (а.с. 39) та довіреністю № 5 від 22.01.2010 р. (а.с. 40).

Враховуючи загальні правила обчислення строків, встановлені ст.ст. 253-255 Цивільного Кодексу України, останній день подання інформації на вказану вимогу припадав на 05.04.2010 р..

У встановлені терміни позивач інформацію на вказану вимогу не надав. Вказана обставина останнім не заперечується.

Відповідно до статті 3 Закону України № 3659-ХІІ від 26.11.1993 р. "Про Антимонопольний комітет України" (із змінами та доповненнями) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України № 32-р від 23.02.2001 р. та зареєстроване в міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482) містить аналогічний за змістом припис (пункт 8 Положення).

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 221 названого Закону суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно з частиною другою ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

З встановлених вище обставин вбачається, що вимога Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.03.2010 р. № 02/1160 про надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" певної інформації позивачем не виконана, обсяг запитуваної позивачем інформації відповідає змістовному колу завдань органами Антимонопольного комітету України, що передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Таким чином, складом правопорушення є сам факт ненадання позивачем відповідачу відповідної інформації. При цьому суд виходить з того, що факти неодноразового неподання інформації на вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є самостійними порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Посилання позивача у тексті позову на відсутність в день отримання вимоги на роботі його представника Матюшко О.І., що був уповноважений на отримання поштової кореспонденції від імені позивача, та те, що 20.03.2010 р. припадав на вихідний день, судом як суттєве не оцінюється :

- по-перше, довіреністю № 5 від 22.01.2010 р. директор ТОВ "Молочна Рів"єра" В.В.Скляров уповноважив Матюшка О.І. на отримання письмової кореспонденції, періодичних друкованих видань без будь-яких обмежень.

Відповідно до ст. 237 - ст. 239 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Довіреність на одержання поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ст. 245 Цивільного Кодексу України), довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 Цивільного Кодексу України);

- по-друге, при прийнятті спірного рішення відповідачем враховано загальні правила обчислення строків, встановлені ст.ст. 253-255 Цивільного Кодексу України.

На наявність будь-яких інших підстав недійсності оспорюваного рішення позивач не посилається.

Заперечення відповідачем позовних вимог за мотивами відзиву на позов суд визнає обґрунтованим виходячи з вищевикладеного.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування вказаного рішення відповідача спростовуються як поданими доказами, так і нормами матеріального права, відповідачем доведено правомірність винесеного ним рішення, а тому позов задоволенню не підлягає.

ІІ. Стосовно позовних вимог щодо зупинення виконання рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Полтавського обласного територіального відділення № 02/73-рш від 10.06.2010 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на вимогу № 02/1160 від 15.03.2010 р. у встановлені головою територіального відділення строки на час розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у позові з наступних підстав.

За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Вказані норми передбачають оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону.

Ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як зупинення виконання рішення, дана вимога по суті стосується вжиття заходів до забезпечення позову та не може бути самостійною позовною вимогою, а тому суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог.

Відповідно до п. "б" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" судові витрати зі сплати державного мита підлягають поверненню позивачу в разі, коли державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Квитанцією № 268_9.1 від 13.08.2010 р. позивач сплатив 102,00 грн. державного мита, позов має немайновий характер.

Таким чином судові витрати по оплаті державного мита в сумі 17,00 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету як зайво сплачені, судові витрати з оплати державного мита в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Молочна Рів"єра" (вул. Набережна, 5, смт. Чутове, Полтавська обл., 38800), код ЄДРПОУ 33486312 з Державного бюджету 17,00 грн. зайво сплаченого державного мита за квитанцією № 268_9.1 від 13.08.2010 р..

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ                                                   О.В.КІВШИК

Повне рішення складене

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.