Рішення № 12722517, 08.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.10 Справа№ 3/92

Господарський суду Львівської області в складі колегії

головуючого судді - Н.Є. Березяк

суддів - О.І.Довга

- А.І. Цікало

при секретарі О.Іванило розглянувши матеріали справи

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс Львів”, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 4220450,43 грн.

За зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс Львів”, м.Львів

до : Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ

про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

третя особа яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору : Компанія «Фортіс ЛТД», Маршалові острови

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК”, м.Київ

про : визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

В судове засідання зявились:

від позивача за первісним позовом: Самойленко О.Впредставник;

від відповідача за первісним позовом: Марченко Р.В. представник;

від третьої особи із самостійними вимогами : не зявився

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „ОПТЕК” до ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” про стягнення заборгованості у розмірі 4220450,43 грн.

В судовому засіданні 14.06.2010 р. судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

В звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, та для надання можливості позивачу направити на адресу відповідача, зазначену у виписці з ЄДРПОУ позовну заяву, розгляд справи було відкладено на 29.06.2010 року.

29.06.2010 року в судове засідання відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю участі представника в судовому процесі.

Представником позивача 29.06.2010 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім заявленої суми позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 75411,93грн.

В звязку із збільшенням позивачем позовних вимог, для надання можливості відповідачу подати письмові пояснення по суті справи в судовому засіданні 29.06.2010 року оголошувалась перерва до 19.07.2010 року.

В продовжене судове засідання позивачем було подано заяву про вжиття заходів про забезпечення позову. В задоволенні цієї заяви судом відмовлено з підстав її необґрунтованості.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав укладення між сторонами договору про переведення боргу, за умовами якого новий боржник Компанія «Фортіс ЛТД»взяла на себе зобовязання погасити заборгованість перед новим Кредитором заборгованість по договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. В обґрунтування своїх заперечень відповідач подав на огляд суду копію договору про переведення боргу №4К-1/1812 від 18.12.2009 р.

З метою витребування у відповідача оригіналу договору про переведення боргу, на який він посилався в своїх запереченнях, в судовому засіданні 19.07.2010 року оголошувалась перерва до 27.07.2010 року.

В продовжене судове засідання 27.07.2010 року ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. Крім того, ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по питанню, чи виконано підпис на сторінці третій договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та на додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. Ігельником Максимом Семеновичем.

Проаналізувавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає недоцільним проведення зазначеної експертизи з тих підстав, що представник позивача, не заперечував тих обставин, що договір поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р був підписаний директором Ігельником М.С., а додаткова угода №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. що була підписана головним бухгалтером ОСОБА_1, яка уповноважена на підписання всіх документів ( в тому числі договорів) нотаріально засвідченою довіреністю ( а.с.139 том І). За таких обставин, відсутні підстави для проведення почеркознавчої експертизи, оскільки представники сторін визнають, що зазначена вище додаткова угода №1 від 04.05.2007 року підписана не Ігельником М.С., а уповноваженим ним представником.

З метою зясування всіх обставин справи та надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень , на задоволення заяви представників сторін ухвалою суду від 27.07.2010 року строк розгляду справи було продовжено та відкладено її розгляд на 02.09.2010 року.

ТзОВ „ОПТЕК” проти зустрічних позовних вимог заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві . Крім того, представником відповідача по зустрічному позову 02.09.2010 року було подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

02.09.2010 року в судове засідання представником ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” було подано клопотання про колегіальний розгляд справи. З метою розгляду зазначеного клопотання в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.09.2010 року.

Ухвалою заступника голови суду від 03.09.2010 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів : Березяк Н.Є., Бортник О.Ю. та Артимовича В.М..

10.09.2010 року сторонами в судовому засіданні було подано ряд доказів, для ознайомлення з якими в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.09.2010 року.

Ухвалою голови суду від 27.09.2010 року в звязку з неможливістю суддів Артимовича В.М. та Бортник О.Ю. брати участь у розгляді справи було змінено склад колегії та призначено справу до розгляду в колегії суддів : Березяк Н.Є., Довгої О.І. та Цікала А.І..

В звязку із необхідністю колегії суддів ознайомитись з поданими в судове засідання матеріалами справи та метою повного і усестороннього зясування всіх обставин справи в судовому засіданні 27.09.2010 року оголошувалась перерва до 18.10.2010 року.

18.10.2010 року позивач за зустрічним позовом участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, що унеможливило розгляд справи по суті. Розгляд справи було відкладено на 24.11.2010 року.

24.11.2010 року Компанія «Фортіс ЛТД» подала заяву про вступ у справу, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подавши позов до ТзОВ „ОПТЕК” про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

З метою вирішення питання щодо прийняття позовної заяви Компанія «Фортіс ЛТД»про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. до спільного розгляду із первісним та зустрічним позовами, на задоволення клопотання ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” строк розгляду справи було продовжено в порядку ст..69 ГПК України та відкладено її розгляд на 08.12.2010 року.

В судовому засіданні 08.12.2010 року представники ТзОВ „ОПТЕК” свої збільшені позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в матеріалах справи та наданих в судових засіданнях поясненнях.

Представник ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” проти первісного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні та задоволити зустрічний позов з мотивів, викладених в зустрічній позовній заяві та наданих в судових засіданнях поясненнях.

Третя особа із самостійними вимогами - Компанія «Фортіс ЛТД»участь свого представника в судовому засіданні не забезпечила. Про час і місце судового засідання третя особа повідомлялась ухвалою суду, яка надсилалась їй рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену в позовній заяві.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.12.2010 року.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.02.2007 р. між ТзОВ «Карл Цейсс»( в подальшому перейменоване на ТзОВ „ОПТЕК”) (Постачальник) та ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” (Покупець) був укладений договір №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. за умовами якого позивач зобовязувався передати відповідачу медичне обладнання, а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити вартість обладнання в порядку передбаченому умовами договору.

04.05.2007 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. , якою сторони визначили вартість майна та порядок розрахунків за поставлене обладнання.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року вартість обладнання складає 5350455,83 грн., що є еквівалентом 815561,70 EUR за курсом НБУ на дату укладення цього договору. Оплата за умовами цього договору повинна була здійснюватись Покупцем на поточний рахунок Постачальника в гривнях, за офіційним курсом НБУ гривні до євро, встановленому на день оплати.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві медичне обладнання у відповідній кількості та належної якості, здійснив монтаж обладнання та відповідне його гарантійне обслуговування. Факт отримання Факт отримання майна Відповідачем підтверджується належним чином завіреними документами: актом приймання-передачі № 03-208/ММІ від 25 вересня 2007 року; видатковими накладними № CZ-0000028 від 18 травня 2007 року; № CZ-0000070 від 25 вересня 2007 року; № CZ-0000113 від 17 грудня 2007 року та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.6.2.3 Договору відповідач зобовязувався сплатити залишок вартості обладнання у розмірі 4280364,67 грн., що на дату укладення додаткової угоди є еквівалентом 652449,36 євро протягом 24 місяців з розрахунку 27185,39 євро за кожен місяць з дати підписання акту приймання передачі майна, однак свої договірні зобовязання виконав частково, сплативши 379895,06 євро.

Станом на день подання позову, згідно поданого розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем складала 433653,33 євро, що згідно курсу НБУ становить 4220450,43 грн. та підтверджується актом звірки розрахунків .

16.01.2009 року та 30.03.2009 року позивач звертався до відповідача з листами- вимогами про погашення заборгованості, які залишені відповідачем без задоволення.

На підставі п.7.2 Договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. за порушення строків оплати поставленого обладнання позивачем нарахована пеня в розмірі 7769,54 Євро (що станом на дату нарахування згідно курсу НБУ еквівалентно 75411,93 грн.), яку просить стягнути з відповідача.

ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” звернувся з вимогами про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. з тих підстав, що вони підписані не уповноваженими на це особами.

З аналогічних підстав з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. звернулася Компанія «Фортіс ЛТД», яка не є стороною спірної угоди, проте, в обґрунтування своїх порушених прав, посилається на договір про переведення боргу № 4К-1/1812 від 18.12.2009 р., за умовами якого вона прийняла на себе зобовязання боржника за договором поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги по первісному позову підлягають до задоволення. В задоволенні зустрічного позову та позову Компанії «Фортіс ЛТД»слід відмовити.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року позивач передав відповідачеві медичне обладнання у відповідній кількості та належної якості, здійснив монтаж обладнання та відповідне його гарантійне обслуговування. Факт передачі майна підтверджується належним чином завіреними документами: актом приймання-передачі № 03-208/ММІ від 25 вересня 2007 року; видатковими накладними № CZ-0000028 від 18 травня 2007 року; № CZ-0000070 від 25 вересня 2007 року; № CZ-0000113 від 17 грудня 2007 року ( а.с. 19-23 Том І) та не заперечується відповідачем.

Сума боргу визначена позивачем в євро на підставі умов Договору, положеннями п. 6.2. якого сторони передбачили, що ціна майна зафіксована в валюті євро, що оплачується відповідачем в гривневому еквіваленті за курсом, що діє на дату здійснення такої оплати. Визначення вартості поставленого майна в валюті євро зумовлено тим, що майно є імпортованим та придбане позивачем саме за валютні цінності, що визначалися в євро.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»№1998 від 18.12.1998 року, «встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Під час формування цін обгрунтованим є врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури цін».

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Названі законодавчі акти хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не забороняють врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні Договору №2 4К-390107 UКR від 09 лютого 2007 року, сторони домовились, що вартість товару, що передається у власність сплачується Відповідачем на користь Позивача у гривні за офіційним курсом НБУ до Євро, що є чинним на дату кожної оплати. Така домовленість була досягнута на підставі того, що товар придбаний Позивачем в Німеччині за валюту Евро та реалізується на території України за валюту гривню.

Положеннями ч.2 ст. 533 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Так, на виконання досягнутих домовленостей Сторони в Договорі № 4К-390107 UKR від 09 лютого 2007 року вказували суму договору в гривнях по курсу НБУ до євро на дату укладання договору, та еквівалент в євро.

Оплата вартості виготовленого в Німеччині медичного обладнання привязана до ЄВРО (валюти країни виробника) з тих підстав, що коливання курсу ЄВРО до національної валюти України впливає на формування вільної ціни, оскільки на момент укладення договору і на момент поставки та оплати вартості обладнання його ціну в гривнях не можливо передбачити, так як не можливо передбачити коливання курсу ЄВРО до ГРИВНІ.

Відповідно до п.6.2.3 Договору відповідач зобовязувався сплатити залишок вартості обладнання у розмірі 4280364,67 грн., що на дату укладення додаткової угоди є еквівалентом 652449,36 євро протягом 24 місяців з розрахунку 27185,39 євро за кожен місяць з дати підписання акту приймання передачі майна, однак свої договірні зобовязання виконав частково, сплативши 379895,06 євро.

Згідно поданого розрахунку(а.с.125 Том І) , станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 433653,33 євро, що згідно курсу НБУ становить 4220450,43 грн.

За порушення строків оплати вартості поставленого товару, на підставі п.7.2 Договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. за період з моменту, коли відповідач повністю зобовязувався розрахуватися за продукцію (25.09.2009 року) в межах шестимісячного строку позивачем нарахована пеня в розмірі 0,01 % за кожен день прострочки, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ і підлягає до стягнення в розмірі 75411,93 грн., що еквівалентно 7769,54 євро згідно курсу НБУ станом на 24.06.2010 року ( на дату нарахування пені ).

У своєму запереченні на позов (а.с.104-105 Том І) ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що не є належним відповідачем по справі, оскільки, як стверджував відповідач, 18.12.2009 року між ТзОВ «ОПТЕК» (Первісний Кредитор), компанією Achilson Management Limited (Новий Кредитор), ТзОВ «ЛАЗЕР Плюс Львів»(Первісний Боржник) та компанією FORТIS LTD (Новий Боржник) було укладено чотирьохсторонній Договір про переведення боргу №4К-l/1812, за умовами якого «Первісний Кредитор передає Новому Кредитору, а Новий Кредитор приймає на себе часткове зобов'язання першого і стає Кредитором за Договором поставки № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року та Додаткових угод (Основний договір), укладеним між Первісним Кредитором та Первісним Боржником, а Первісний Боржник в свою чергу в порядку визначеному цим договором, частково передає Новому Боржнику, а Новий Боржник приймає обовязок здійснити розрахунок на умовах Основного договору». З огляду на викладене ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” просило припинити провадження у справі.

Зазначені вище доводи відповідача по первісному позові необґрунтовані і не заслуговують на увагу суду. Аналізуючи долучену до матеріалів справи ксерокопію договору про переведення боргу №4К-l/1812 від 18.12.2009 року ( оригінал якого так і не був поданий відповідачем на огляд суду) судом встановлено, що зазначений договір не можна вважати укладеним, оскільки він не підписаний та не завірений печатками всіх ( чотирьох) сторін цього Договору. Неукладений правочин не може породжувати жодних прав та обовязків сторін, оскільки сторонами не досягнуто згоди зі всіх умов, передбачених зазначеним правочином.

З огляду на викладене не підлягають до задоволення позовні вимоги Компанії «Фортіс ЛТД», яка вступила у справу, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, посилаючись на порушення своїх прав, які випливають із договору про переведення боргу №4К-l/1812 від 18.12.2009 року. Як вбачається із позовної заяви Компанії «Фортіс ЛТД», вона просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 04.05.2007 року до договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. з тих підстав, що вона підписана не уповноваженою особою. Зазначені вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія «Фортіс ЛТД»не є стороною оспорюваної додаткової угоди №1 до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р., укладеної між позивачем та відповідачем 04.05.2007 року. Необґрунтованим є посилання Компанії «Фортіс ЛТД» на порушення її прав зазначеною угодою, які виникли на підставі договору про переведення боргу №4К-l/1812 від 18.12.2009 року, оскільки:

по перше - укладення додаткової угоди в 2007 році передувало підписанню останньою договору про переведення боргу в 2009 році і ніяким чином не могло порушити її права;

по друге - як вже зазначалося раніше, підписання лише трьома сторонами чотирьохстороннього договору про переведення боргу №4К-l/1812 не свідчить про його укладення. Неукладений договір не породжує жодних прав і обовязків у сторін, які його підписали, в тому числі не породжує жодних прав і обовязків у Компанії «Фортіс ЛТД» .

Враховуючи відсутність порушеного права у Компанії «Фортіс ЛТД»вчиненням оспорюваного правочину, у неї відсутні правові підстави звертатися до суду з позовом про визнання його недійсним.

З огляду на викладене, слід відмовити в задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

Що стосується зустрічного позову ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів” про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. то слід зазначити наступне:

як вбачається із доводів та додаткових пояснень ТзОВ „ЛАЗЕР Плюс Львів”, додаткова угода №1 від 04.05.2007 року підписана від імені директора Ігельника М.С. не уповноваженою на це особою. При цьому, як на підставу для визнання правочину недійсним , позивач за зустрічним позовом посилається на порушення вимог ст.203 ЦК України.

Слід звернути увагу, що представником ТзОВ „ОПТЕК” в обґрунтування повноважень осіб, які підписали договір поставки №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. та додаткову угоду №1 від 04.04.2007 року, було подано на огляд суду оригінали та належно завірені копії довіреностей ( а.с.139 Том І, а.с.4-6 Том ІІ).

Крім того, представником ТзОВ „ОПТЕК” подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про визнання оспорюваних договорів недійсними позивач звернувся 26.07.2010 року по спливу більше як трирічного строку з моменту їх укладення без будь-яких клопотань про відновлення пропущеного строку та обґрунтування причин його пропуску.

Відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові. Як вже зазначалося раніше, ТзОВ „ОПТЕК” було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи наведене, з огляду на приписи ст.ст.203,257,267 ЦК України правові підстави для визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. відсутні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення. В задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами слід відмовити.

З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,,82,84,85 ГПК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЗЕР Плюс Львів” (79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 9, код ЄДРПОУ 34857508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТЕК” (04070, м. Київ, вул.Волоська/Іллінська 6/16, код ЄДРПОУ 33192561) 4220450,43 грн. основного боргу, 75411,93 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки обладнання №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р та додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. відмовити.

4.В задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року до договору №4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 р. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.12.20010 року.

Суддя

Суддя Довга О.І.

Суддя Цікало А.І.