Рішення № 12722365, 16.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" листопада 2010 р. Справа № 18/179-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно – експлуатаційного відділу м. Полтава Міністрерства оборониУкраїни

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

за участю третьої особи Військової частини А-1476 Міністерства оборони України

про стягнення 6926,24 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Клекта І.Т. дов. №1 від 11.01.10

від відповідача: не з‘явився

від третьої особи: не з‘явився

від прокуратури: Сорочко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно – експлуатаційного відділу м. Полтава Міністрерства оборони України (далі – позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі – відповідач) за участю третьої особи Військової частини А-1476 Міністерства оборони України про стягнення 6926,24 грн.

Провадження у справі №18/179-10 порушено відповідно до ухвали суду від 19.10.2010 року та призначено справу до розгляду на 02.11.2010 року.

Відповідач у судовому засіданні 02.11.2010 року подав суду відзив в якому проти позову заперечує. Позивач у судовому засіданні 02.11.2010 року позовні вимоги підтримав. Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду спору, у судове засідання не з‘явилась. Розгляд справи відкладався на 16.11.2010 року.

У судовому засіданні 16.11.2010 року позивач подав суду пояснення на відзив відповідача. Третя особа у судове засіданні 16.11.2010 року не з‘явилася та через представника позивача направила суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника В/ч А1476.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (далі - відповідач) на підставі Договору №251/4/2/07/12 від 13.04.2007 року укладеного з Міністерством оборони України здійснює господарську діяльність по наданню послуг з харчування особового складу військової частини А-1476 (третя особа).

При наданні послуг з харчування на території В/ч А-1476 відповідач користується водопостачанням та водовідведенням, яке надається комунальним підприємством «Міськводоканал»Сумської міської ради для вказаної військової частини.

Відповідно до Положення про квартирно –експлуатаційний відділ Міністерство оборони України на позивача покладається обов‘язки: по забезпеченню військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України комунальними послугами, енергоносіями та проведення розрахунків за них; укладання договорів з постачальниками квартирно-технічного майна, матеріалів, палива і здійснення з ними розрахунків за поставлену продукцію та надані послуги за рахунок бюджетних коштів.

У зв‘язку з оплатою позивачем водопостачання та водовідведення військової частини, зокрема, за Договором №214 від 01.06.2009 року, оскільки фактично водою користується відповідач, між позивачем та відповідачем укладено Договір №233 від 02.06.2008 року про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення укладеним позивачем (як розпорядником коштів) та відповідачем з метою відшкодування державному бюджету вартості отриманих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.1.1. Договору №233 виконавець згідно з нормами водопостачання та водовідведення та/або показниками лічильників та встановленими тарифами відшкодовує вартість послуг з водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування особового складу Військової частини А-1476, що надаються на підставі Договору №251/4/2/07/12 від 13.04.2007 р.

Відповідно до п.2.1.,2.2. Договору №233 щомісячно, до 20 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому Виконавцем надавалися послуги з харчування особового складу Військової частини А-1476, Розпорядник коштів надає Виконавцю рахунок-фактуру складену на підставі розрахунку або згідно показників лічильників. Виконавець перераховує на поточний рахунок Розпорядника коштів, кошти у сумі, що дорівнює вартості спожитих послуг з водопостачання та водовідведення та показниками лічильників та тарифами, встановленими уповноваженими органами та підприємствами. Виконавець приймає до виконання подані розпорядником коштів документи та оплачує їх в термін вказаний в цьому Договорі.

На виконання умов Договору №233 позивач надавав виконавцю (відповідачу) рахунки, розрахунки та акти звіряння по використанню водопостачання та відведення на харчування особового складу В/ч А-1476 за серпень, вересень,жовтень 2009 року.

Позивач виконав свої зобов‘язання за договором в повному обсязі, що підтверджується відсутністю претензій з боку відповідача по створенню перешкод в наданні послуг з теплопостачання об‘єктів громадського харчування.

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист №1033 від 10.12.2009 року в якому пояснив несплату за спожиту воду затримкою надходження коштів на рахунок підприємства з боку Міністерства оборони України за надані послуги з харчування військовослужбовців Збройних Сил України та гарантував оплату заборгованості за водопостачання після надходження коштів на рахунок підприємства.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання за Договором №233 від 02.06.2008 року з відшкодування оплати водопостачання та водовідведення не виконав, у зв‘язку із чим за період з 21.09.2009 року по 01.10.2010 року за ним утворилася заборгованість у сумі 5260,04 грн.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що при складенні розрахунку позивач має керуватися нормами Наказу Міністерства оборони України №85 від 29.03.1994 року згідно якого норма використання води на одного солдата становить 42 л/д, тому складені позивачем розрахунки не відповідають нормам передбаченим вищезазначеним наказом, оскільки розраховані у процентному співвідношенні до загального показника водяного лічильника по в/м 1.

Позивач в спростування обставин, викладених у відзиві відповідача, надав суду письмові пояснення з яких вбачається, що нарахування по відшкодуванню вартості послуг з водопостачання та водовідведення проводилося у відповідності до п.1.1. Договору, згідно з нормами водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами. Розрахунок водопостачання по військовій частині А-1476 на 2009 рік складений на підставі норм водоспоживання для споживачів м. Суми з міського водогону, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.04.1999 р. за №172.

При складанні розрахунку позивач керувався нормами водоспоживання для споживачів м. Суми з міського водогону та тарифами на підставі Договору на водопостачання та прийом стічних вод з бюджетними організаціями №214 від 01.06.2009 року укладеного між Комунальним підприємством «Міськводоканал»Сумської міської ради та Військовою частиною А-1476.Нормативний розрахунок складався та погоджувався водоканалом, як надавачем послуг.

До встановлення відповідачем лічильника використання води у позивача не було підстав для зміни проведення розрахунків згідно діючого Договору №233 від 02.06.2008 року. Відповідач не звертався до позивача із проханням щодо внесення змін до діючого Договору №233 від 02.06.2008 року в частині проведення розрахунку за водопостачання та водовідведення згідно «Норм витрат та комунальних послуг у Збройних Силах України»введених в дію наказом Міністра оборони України від 29.03.1994 року за №85.

Крім того, позивач листом №3424 від 02.12.2009 року повідомляв відповідача про необхідність встановлення водяного лічильника.

Посилання відповідача на норми Наказу Міністерства оборони України №85 від 29.03.1994 року не приймаються судом, оскільки відповідний наказ є внутрішнім документом Міністерства оборони України і не поширюється на інших господарюючих суб‘єктів, зокрема, комунальних підприємств. При цьому такий Наказ передбачає відповідні норми з метою контролю господарських витрат військової частини і не встановлює норм використання комунальних послуг, зокрема, води в розрахунках з комунальними підприємствами для споживачів, які не обладнані вимірювальними приладами.

Оскільки водопостачання відбувалося на підставі Договору №214 від 01.06.2009 року укладеного між Військовою частиною А1476 та Квартирно –експлуатаційним відділом м. Полтава, оплата наданих послуг має відбуватись на підставі погоджених в ньому умов. А за Договором №233 від 02.06.2008 року відповідні витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше на встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат позивача на водопостачання та водовідведення за Договором №233 від 02.06.2008 року грн. на день вирішення спору складає 5260,04 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Крім того, розділом 4 Договору №233 від 02.06.2008 року передбачено, що сторони за невиконання погоджених умов договору несуть відповідальністю, передбачену законодавством України.

Згідно зі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов‘язання, в якому хоча б одна сторона є суб‘єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки або порушення пов‘язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов‘язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафна санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов‘язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені та враховуючи норми ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України та період фактичного прострочення, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 1403,24 грн. пені та штраф в межах заявленої позивачем суми -263,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в Білоцерківській філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 321916) на користь Квартирно –експлуатаційного відділу м. Полтави (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 39, код ЄДРПОУ 08377170, р/р №35279004002942 ГУДКУ Полтавської області, МФО 831019) 5260 (п‘ять тисяч двісті шістдесят) грн. 04 коп. основного боргу, 1403 (одна тисяча чотириста три) грн. 24 коп. пені, 263 (двісті шістдесят три) грн. 00 коп. штрафу.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в Білоцерківській філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 321916) в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя