Рішення № 12722202, 02.12.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2010 р.Справа № 17/967

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача Єфременко І.М. дов. №01/04-2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" (м.Київ)

до Приватного підприємства - комерційної фірми "Дубравський К" (м. Житомир)

про стягнення 26062,52грн. (1954,16грн. згідно заяви від 01.04.2010р. (а.с. 66)),

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 26062,52грн., з яких: 25467,50грн. заборгованості, 57,11грн. 3% річних, 537,91грн. пені.

В судовому засіданні 12.10.2010р. представник відповідача подав письмові пояснення, в яких заперечив щодо позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2010р. подав письмові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4106,38грн. заборгованості, 53,11грн. 3% річних, 537,91грн. пені.

В судовому засіданні 02.12.2010р. представник позивача повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості та подав письмові обґрунтування позовних вимог та заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1954,16грн., з яких: 143,43грн. заборгованості, 40,83грн. 3% річних, 184,72грн. пені, 1585,18грн. штрафу за 2 доби простою.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.03.2010р. шляхом обміну факсимільним зв'язком між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" - перевізник та Приватним підприємством - комерційною фірмою "Дубравський К" - замовник був укладений договір №334 на транспортне обслуговування (а.с. 10,11).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010р. відповідач факсимільним зв'язком направив позивачу заявки: №03 та №4 від 30.04.2010р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №1) до договору №334 від 30.03.2010р. (а.с. 13,18).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

З огляду на вищенаведене, договір та заявка на перевезення вантажу були укладені між сторонами у справі у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем до позивача.

Відповідно до п.1, п.2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.1 договору №334 від 30.03.2010р. на транспортне обслуговування, відповідач замовляє, а позивач надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та заявок позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом Україна-Голандія на загальну суму 2000,00 євро по курсу НБУ, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR (а.с. 14,15,19).

В п. 3.2 договору на транспортне обслуговування сторони погодили, що у випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розвантаження.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з рахунків-фактур: №682 від 18.05.2010р. та №728 від 27.05.2010р. (а.с. 16,20), позивач надав відповідачу послуги за вказаними заявками на загальну суму 25467,50грн.

В пункті 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку відповідача на поточний банківський рахунок позивача, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури позивача, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перерахування.

В заявках: №03 та №04 від 30.04.2010р. на перевезення вантажу (а.с. 13,18) сторони погодили умови оплати - передоплата в день завантаження.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість в сумі 20345,78грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010р. та 09.08.2010р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 32, 33) позов був направлений на адресу суду 23.07.2010р. та зареєстрований діловодною службою господарського суду Житомирської області 26.07.2010р. за №1490), відповідач перерахував позивачу 20202,35грн. боргу, що підтверджується квитанціями: від 26.07.2010р. та від 09.08.2010р. (а.с. 53).

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 143,43грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 08.06.2010р. по 19.07.2010р. нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача складає 184,72грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за період з 08.06.2010р. по 19.07.2010р. 3% річних становить 40,83грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1585,18грн. штрафу за 2 доби простою.

Суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував відповідачу штраф в сумі 1585,18грн. за 2 доби простою виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1.5 договору, відповідач зобов'язався організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж з 36 годин до початку таких) і за 24 години при перевезеннях по Україні (12 годин на завантаження і оформлення документів і 12 годин на розвантаження і оформлення документів), якщо інше не обумовлене в Замовленні на перевезення.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку збільшення терміну вказаного у пункті 2.1.5., відповідач сплачує штраф за простій автомобіля на завантаженні/розвантаженні або на прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі- еквівалент 100 (сто) дол.США по курсу Національного банку України на день виставлення рахунку-фактури; на території України еквівалент 100 (сто) Євро по курсу Національного банку України на день виставлення рахунку-фактури; на території інших держав, за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні для автомобіля вантажопідйомністю понад 8.5т., якщо автомобіль було подано за 35 годин до початку таких.

Відповідно до умов заявки №4 від 30.04.2010 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивач, зобов'язаний був 06.05.2010 року направити транспортний засіб, д.н.з. АА 4664 ІЕ, на завантаження для подальшого перевезення дошки дубової в кількості - 20000 кг за маршрутом м.Олевськ (Україна) - АV Amhem, Ridderkerk, Oostzaan (NL).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб позивача виїхав з гаража 06.05.2010р. о 9год. 18хв. до м.Олевськ на завантаження, що підтверджується подорожнім листом № 186894 від 30.04.2010 року (а.с. 69) та прибув на завантаження до м.Олевськ о 13 год. 06.05.2010р., що підтверджується тахографом від 06.05.2010 року (а.с. 70). Тобто за 35 годин до початку вихідних днів - 08.05.2010р. та 09.05.2010р.

Згідно умов договору відповідач повинен був закінчити завантаження машини до 13год. 00хв. 10.05.2010р.

Разом з тим, як вбачається з листа прибуття-вибуття (а.с. 63), транспортний засіб позивача вибув 12.05.2010р., що підтверджується також тахографом (а.с. 70) з 06.05.2010 року (з моменту прибуття до м.Олевськ) по 12.05.2010 року (до моменту виїзду з м.Олевськ, де вказано, що транспортний засіб, д.н.з. АА 4664 ІЕ, проїхав лише 5 км, а виїхав з м.Олевськ завантажений та з повним пакетом документів 12.05.2010 року близько 16.00 год., що підтверджується тахографом від 12.05.2010 року (а.с. 70).

Таким чином, відповідач несвоєчасно завантажив транспортний засіб, затримавши автомобіль "Вольво" в м.Олевськ до 12.05.2010р., про що свідчить запис відповідача скріплений печаткою на зазначеному листі прибуття-вибутгя (а.с. 63).

Отже, простій транспортного засобу позивача складає 2 доби.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Суд задовольняє заяву позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 66).

Заперечення відповідача викладені у письмових поясненнях (а.с. 52) відхиляються судом як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1954,16грн., з яких: 143,43грн. заборгованості, 40,83грн. 3% річних, 184,72грн. пені, 1585,18грн. штрафу. В частині стягнення 20202,35грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 546, 625 ч. 2 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 80 п.1.1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства - комерційної фірми "Дубравський К", 10020, м. Житомир, вул. Труда, 17, ідентифікаційний код 24703396 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця", 03148, м.Київ, вул. Жмеринська, 26, ідентифікаційний код 33305962 - 143,43грн. заборгованості, 40,83грн. 3% річних, 184,72грн. пені, 1585,18грн. штрафу, 221,57грн. витрат по сплаті державного мита, 200,63грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 20202,35грн. заборгованості провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання:_____2010р.

1 - в справу;

2 - позивачу

3- відповідачу рек. з пов.