Рішення № 12722051, 29.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.10 р.                     Справа № 20/248                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Славута”, м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промислова Компанія АПЕКС”, м.Краматорськ

про стягнення 89158,69 грн.

За участю представників:

від позивача: Кудій М.О. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Славута”, м.Краматорськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промислова Компанія АПЕКС”, м.Краматорськ, про стягнення 89158,69 грн., з яких 69430,00 грн. – сума основного боргу, 8470,41 грн. – сума інфляції, 7977,00 грн. – сума пені, 3281,28 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу продукції і товару № 026/09 від 20.02.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

При цьому, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів по справі № 20/248.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФПК-Апекс” (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД Славута” (далі-Продавець) було укладено договір купівлі-продажу продукції і товару (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов’язався поставити та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Згідно із п.1.2 Договору, предметом постачання є вугілля марки Г при наступних показниках: зольність 8-10%, волога 7-9%, вихід литучих 32-36%, калорійність мінімальна 6500кКал, сера 1,3-1,5% в кількості, асортименті та за цінами вказаними в специфікаціях (Додатках) до Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що ціна на продукцію договірна, визначена умовами Договору. Загальна сума Договору складає 1000000,00 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати по факту поставки.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної № Т-00000152 від 12.03.09 р. та Акту прийому-передачі № 1 від 12.03.09 р., позивач поставив відповідачу вугілля марки Г(0-100) у кількості 347,000 тон на загальну суму 239430,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промислова Компанія АПЕКС” отриманий товар оплатило частково в сумі 170000,00 грн.

02 лютого 2010 року позивач направив відповідачу претензію № 62 про оплату суми заборгованості у розмірі 69430,00 грн., суми 3% річних у розмірі 1295,39 грн., суми пені у розмірі 8851,85 грн., суми інфляції у розмірі 5228,08 грн., яка відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 89158,69 грн., з яких 69430,00 грн. – сума основного боргу, 8470,41 грн. – сума інфляції, 7977,00 грн. – сума пені, 3281,28 грн. – сума 3% річних.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором купівлі-продажу продукції і товару № 026/09 від 20.02.09 р., рахунком, претензією, видатковою накладною, актом прийому-передачі.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 69430,00 грн. – суми основного боргу за договором купівлі-продажу продукції і товару № 026/09 від 20.02.09 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8470,41 грн. – суми інфляції, 3281,28 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 7977,00 грн. – суму пені.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами в договорі купівлі-продажу продукції і товару № 026/09 від 20.02.09 р. взагалі не передбачено розмір пені за порушення грошового зобов’язання за зазначеним Договором, суд дійшов висновку про те, що позивач безпідставно наполягає на стягненні з відповідач суми пені у розмірі зазначеному у позовній заяві.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7977,00 грн. – суми пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позові не спростував.

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Славута”, м.Краматорськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промислова Компанія АПЕКС”, м.Краматорськ, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промислова Компанія АПЕКС” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.К.Маркса, 38; р/р 2600106011 у Краматорській філії „Приватбанк”, МФО 335548, ЄДРПОУ 35748489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Славута” (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, д.95, кв.256; р/р 26009032009801 у Краматорській філії АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 377078, ЄДРПОУ 34617678) 69430,00 грн. – суму основного боргу за договором купівлі-продажу продукції і товару № 026/09 від 20.02.09 р., 8470,41 грн. – суму інфляції, 3281,28 грн. – суму 3% річних, 811,81 – суму витрат по сплаті державного мита, 214,88 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29.11.10 р.

Повне рішення складено 06.12.10 р.

Суддя                               

.