Рішення № 12722049, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 44/314пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 13504334

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія –Донецьк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34384513

про: визнання недійсним договору № ПСНС-00066 від 09.02.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Доценко С.М. (за довіреністю №01/16 від 27.04.2010р.);

посадова особа – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 10.11.2009р. на 25.11.2009р., 25.11.2009р. на 08.12.2009р., 03.12.2009р. провадження у справі зупинено та поновлено 20.07.2010р. з призначенням до на 01.03.2010р. і подальшим відкладанням на 03.08.2010р., 02.08.2010р. провадження у справі зупинено, 02.11.2010р. поновлено і призначено на 16.11.2010р., після чого розгляд справи відкладався на 06.12.2010р.

У судовому засіданні 06.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Азовзагальмаш”, м. Маріуполь (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія –Донецьк”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору № ПСНС-00066 від 09.02.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неузгодженість таких суттєвим умов спірного договору, і як строки і умови оплати за поставлений товар та гарантійні строки внаслідок невідповідності підпису на протоколі узгодження розбіжностей підпису комерційного директору ВАТ „Азовзагальмаш” Горчакову В.Ю.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №ПСНС-00066 від 09.02.2007р. з додатками та протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей до нього; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

18.11.2009р. Позивачем надано клопотання від 17.11.2009р. №523/3219 (а.с.39) про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу здійснювати дії, спрямовані на відступлення ним своїх прав за спірним договором та накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 90000,00 грн., які отримані за договором поставки № ПСНС-00066 від 09.02.2007р. року (далі –Договір). В задоволенні означеної заяву судом було відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу від 25.11.2009р. (а.с.44).

Відповідач надав відзив на позов №01/122 від 09.11.2009р. (а.с.а.с. 21-23), в якому проти позову заперечив, вказуючи, що на те, що між сторонами було досягнуто згоди відносно всіх істотних умов, оскільки договір виконувався сторонами.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.24-35, 91-119).

Задля встановлення обставин укладання спірного договору, судом в порядку виконання приписів ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України ухвалами від 20.07.2010р., 02.11.2010р. та 16.11.2010р. у якості посадової особи у розумінні ст. 30 цього Кодексу викликався комерційний директор Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” Горчаков В.Ю. для надання письмових пояснень стосовно укладання спірного договору та приналежності підпису на протоколі узгодження розбіжностей від 15.07.2007р., посилання на невідповідність підпису на якому покладено в основу позовної заяви. Однак, означені вимоги суду були проігноровані без пояснення причин, хоча на Позивача покладався обов’язок забезпечити явку викликаної посадової особи.

Цими ж ухвалами суд витребував у Позивача пояснення щодо обставин поставлення печатки підприємства на протоколі узгодження розбіжностей, які також не були надані суду.

Представник Позивача після передачі справи у провадження судді Попкова Д.О. у судові засідання не з’являвся.

Представник Відповідача у судовому засіданні 06.12.2010р. підтримав свої заперечення, викладені письмово, та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації заявлених вимог в контексті приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу, і повторна неявка без наведення доказів поважності причин представника Позивача не може розцінюватися у якості підстави для подальшого відкладання розгляду справи у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права та від зловживання ними, тим більше, що подальше зволікання із вирішенням спору з огляду на загальну тривалість розгляду справи (порушена ще 23.10.2009р.) є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантією вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2007р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір №ПСНС-00066 (а.с.а.с.7,8), згідно п.п.2.1, 13.1 якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець сплатити та прийняти товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації №1 (а.с.28), яка є невід’ємною частиною цього договору, в загальній сумі 2971944,00грн., зі строком дії з моменту підписання до 31.12.2008р.

Згідно змісту п.4.1 договору сторонами встановлені наступні умови розрахунків з боку Покупця – банківським платежем на розрахунковий рахунок Постачальника за фактом поставки протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товарів за умов наявності рахунку на поставлений товар.

В п. 6.1. договору було зазначено про гарантію Постачальником якості і надійності товару протягом 12 місяців з моменту введення а експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту постачання.

Означений договір з боку Позивача виходячи із змісту преамбули та реквізитів був підписаний комерційним директором Горчаковим В.Ю., що діяв на підставі довіреності №234/юро-22 від 11.01.2007р., та скріплений печаткою Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”. При цьому, жодних застережень про підписання цього договору Покупцем або Постачальником із протоколом розбіжностей договір не містить.

Відповідачем був складений протокол розбіжностей б/н та б/д (а.с.10) до цього договору, за змістом якого були запропоновані певні зміни до умов спірного договору щодо розрахунків, переходу права власності на товар, гарантій, претензій щодо якості, штрафу тощо, розбіжності за яким були узгоджені сторонами у протоколі узгодження протоколу розбіжностей від 15.02.2007р. (а.с.11), за змістом якого передбачалося врахування певних пропозицій Постачальника.

Як зазначено в преамбулі і реквізитах цього протоколу узгодженні, з боку Позивача його було підписано комерційним директором Горчаковим В.Ю. із постановкою відбитку печатки Відритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”.

Посилаючись на невідповідність підпису на проколі узгодження розбіжностей від 15.02.2007р. визначеному підписанту з боку Покупця - комерційному директору Горчакову В.Ю. – Позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи визнання спірного договору №ПСНС-00066 від 09.02.2007р. недійсним з мотивів неузгодження всіх істотних умов.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від №01/122 від 09.11.2009р. (а.с.а.с.21-23).

Як вбачається із матеріалів справи, окрім специфікації №1 сторонами в межах спірного договору укладена специфікація № 2 (а.с.29), а також відбувався майновий обіг на виконання договору - з постачання Відповідачем товару та його прийняття уповноваженими особами Позивача, а також - із здійснення ним оплати такого товару (а.с.а.с.31-34, 90 -116), який (обіг), відображений у складеному Постачальником актом звірення розрахунків станом на 03.12.2010р. (а.с.а.с.117-119).

При цьому, дії з виконання та прийняття виконання спірного договору здійснювалися Позивачем і після підписання протоколу узгодження розбіжностей від 15.02.2007р. – за змістом наданої виписки з рахунку (а.с.116) останній з визначених судом платежів був здійснений Позивачем 20.06.2008р., а відповідно до вказаного вище акту звірення розрахунків Відповідач останній отриманий платіж на суму 90000грн. датує 31.10.2008р.

Незважаючи на вжиті судом заходи, обставини приналежності підпису на проколі узгодження розбіжностей комерційному директору Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” Горчакову В.Ю., так само, як визначити, що цей прокол ним не підписувався, встановити не вдалося, адже ненадання до матеріалів справи оригіналу означеного протоколу і неявка цієї особи унеможливила отримання необхідних у розумінні п.п. 2-16 затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 „Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень” матеріалів (зразків), необхідних для призначення і проведення почеркознавчої експертизи.

Втім, означена обставина у світлі викладених нижче висновків суду, не вплинула на можливість надання належної правової оцінки заявлених вимог і за наявними в матеріалах справи документами.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору поставки № ПСНС-00066 від 09.02.2007р.недійсним.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки внаслідок не підписання протоколу узгодження розбіжностей від 15.02.2007р. уповноваженою особою – комерційним директором Горчаковим В.Ю. залишилися неврегульованими істотні умови щодо строків і порядку оплати за поставлений товар та гарантійних строків.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

По-перше, дослідження питання наявності або відсутності домовленості сторін відносно всіх істотних умов договору поставки за змістом ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України має значення для оцінки і встановлення факту його укладання (існування як договору взагалі), а не законності, у запереченні якої полягає позиція Заявника позову. Відтак, зазначена підстава позову взагалі не кореспондується з його предметом. В свою чергу, встановлений судом факт виконання (навіть часткового) сторонами своїх взаємних зобов’язань певною мірою вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА);

По-друге, спірний договір укладений 09.02.2007р. сторонами без передбачених ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України застережень про наявність певних заперечень щодо окремих його умов (зокрема – згадуваних Позивачем строків і порядку оплати, гарантійних строків), що у сукупності із відсутністю дати на проколі розбіжностей Відповідача і підписання протоколу узгодження розбіжностей вже 15.02.2007р. дає підставки для висновку про укладання сторонами спірного договору саме 09.02.2007р., адже він цілком відповідає приписам ст. 180 Господарського кодексу України щодо вмісту та порядку узгодження всіх істотних умов, у тому числі – щодо оплати і гарантій (п.п. 4.1. і 6.1. відповідно). В свою чергу, вжиті сторонами після укладення без жодних застережень спірного договору заходи зі зміни певних його умов за допомогою протоколу узгодження розбіжностей від 15.02.2007р. дозволяють кваліфікувати останній як самостійний правочин, спрямований на зміну вже існуючого договору у розумінні ч. 1 ст. 651 і ст. 654 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, а не документ переддоговірних правовідносин. Наразі, опосередкований протоколом узгодження розбіжностей від 15.02.2007р. правочин про зміну спірного договору Позивачем не оспорюється (в контексті чого дослідження приналежності підпису на такому протоколі не впливає на оцінку факту укладання самого спірного договору), тоді як підписання самого спірного договору поставки 09.02.2007р. уповноваженою особою з боку Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” за змістом позовної заяви та інших матеріалів справи Позивачем не заперечується.

Поряд із цим, суд наголошує і на тому, що за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов’язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв’язку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його суб’єктивні права та інтереси, що, як наслідок, об’єктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову – поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю об’єкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність, у зв’язку із чим понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 13504334) до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія –Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34384513) про визнання недійсним укладеного між ними договору № ПСНС-00066 від 09.02.2007р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2010р.

Суддя