Постанова № 12720539, 23.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2010 р. № 2-а- 10031/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Путілін В.В.

представника відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Торгівельно-промислової компанії "Пірс" товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом просив суд скасувати податкові повідомлення рішення від 06.05.2010 року № 0000271800/0, від 16.06.2010 року № 0000271800/1 та від 02.08.2010 року № 0000271800/2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого зазначив наступне. В акті перевірки помилково встановлено порушення п.п. 7.4.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», так як позивач отримав від відповідача товари та послуги, які були використані у господарській діяльності. Отримання послуг підтверджується договором підряду № 14/П від 12.08.2008 року, актом виконаних робіт від 16.09.2008 року, кошторисом до договору підряду № 14/П від 12.08.2008 року, податковою накладною № 1099 від 16.09.2008 року, рахунком-фактурою № 538 від 16.09.2008р. Необхідність зазначених робіт, та факт використання їх у господарській діяльності підтверджується тим, що роботи були замовлені на виконання Припису № 24-13/43 від 28.04.2007 року, а сума поточного ремонту віднесена на збільшення балансової вартості ОФ гр. № 1, у звязку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення рішення від 06.05.2010 року № 0000271800/0, від 16.06.2010 року № 0000271800/1 та від 02.08.2010 року № 0000271800/2.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 23.11.2010р., не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 200), до суду надав письмові заперечення, у яких проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи (а.с. 118-122).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Торгівельнопромислової компанія «Пірс» Товариство з обмеженою відповідальністю з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.2008р. по 31.12.2008р., про що було складено Акт № 2444/1800/25468543 від 16.04.2010р. (а.с. 13-23).

У акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТТВ» з «ТПК «Пірс» ТОВ, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20371,00 грн., а саме за місяцями: червень 2008р. завищена сума податкового кредиту на суму 2500,00 грн.; серпень 2008р. завищена сума податкового кредиту на суму 2670,00 грн.; вересень 2008р. завищена сума податкового кредиту на суму 11029,00 грн.; жовтень 2008р. завищена сума податкового кредиту на суму 900,00 грн.; грудень 2008р. завищена сума податкового кредиту на суму 3272,00 грн.

На підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000271800/0 від 06.05.2010 року, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.4., 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування Торгівельнопромисловій компанії «Пірс» Товариство з обмеженою відповідальністю податку на додану вартість на загальну суму 30556.50 грн. (основний платіж 20371.00 грн., штраф 10185.50 грн.) (а.с. 11).

Вказане податкове повідомлення рішення № 0000271800/0 від 06.05.2010 року було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПА в Харківській області. Після розгляду вказаних скарг, які були залишені без задоволення, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення рішення від 16.06.2010 року № 0000271800/1 та від 02.08.2010 року № 0000271800/2, якими визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 30556.50 грн.

Дослідження судом вказаного вище акту документальної невиїзної перевірки та рішень органів податкової служби за наслідками розгляду скарг позивача показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.4.4, 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 1 ст. 203,215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТТВ» з ТПК «Пірс» ТОВ (а.с. 22).

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТПК «Пірс» ТОВ та ТОВ «ТТВ» було укладено Договір підряду № 14/П від 12.08.2010р., предметом якого було виконання ремонту будівлі підстанції (а.с. 26-27). Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «ТТВ» було здійснено, а позивачем прийнято та оплачено роботи на загальну суму 10500.00 грн., в т.ч. ПДВ 1750.00 грн. (а.с. 28).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Тобто предметом даного договору є певний вид та відповідний перелік робіт. Крім того, істотними умовами договору підряду є ціна роботи, порядок оплати, якість роботи та визначення того, з якого матеріалу і якими засобами мають виконуватися роботи, визначені в договорі. (ст.ст. 839, 843, 854, 857 УК України).

Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні договору № 14/п від 12.08.08, кошторису до вказаного договору, сторони не узгодили де саме необхідно було провести роботи, відсутня можливість ідентифікувати будівельний обєкт (відсутнє будь-яке посилання на конкретну адресу обєкту ремонтних робіт), сторонами не узгоджено яка якість та параметри ремонтних робіт передбачалися, з якого матеріалу мають виконуватися роботи.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні акту приймання виконаних робіт від 16.09.08 встановлено, що в акті виконаних робіт знайшли своє відображення роботи, виконання яких не узгоджувалося сторонами при укладенні договору, зокрема, усунення наслідків підтоплення, підготовка до включення. Вказані роботи також не мають ідентифікаційних ознак стосовно обєкту їх виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку що зміст вказаного вище правочину суперечить вимогам спеціальних норм Цивільного кодексу України, що в свою чергу є порушенням п. 1 ст. 203 ЦК України. З урахуванням положень п. 1 ст. 215 ЦК України досліджений судом правочин є недійним з моменту його вчинення, а відповідно приписам п. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010 року № 0000271800/0, від 16.06.2010року № 0000271800/1, від 02.08.2010 року № 0000271800/2 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 1750.00 грн. за основним платежем та 875.00 грн. за фінансовими санкціями вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТТВ» та ТПК «Пірс» ТОВ був укладений договір поставки № 14 від 27.06.2008р., відповідно до умов якого ТОВ «ТТВ» зобовязувалось поставити, а ТПК «Пірс» ТОВ прийняти сировину та посуд на загальну суму 115000 грн. (а.с. 32).

Відповідно до копій накладних від 27.06.08, 01.08.08,11.09.08, 14.10.08, 10.12.08 ТОВ «ТТВ» було поставлено, а позивачем було прийнято посуд та пісок сухий. (а.с. 34, 37, 39, 42, 46) Вказані товари були придбані позивачем на умовах зазначеного вище договору та відповідно до заявок (а.с. 124-128)

Позивачем було проведено повний розрахунок з ТОВ «ТТВ» за постановлену продукцію.

Таким чином, судом приходить до висновку, що договір поставки № 14 від 27.06.2008р., укладений між ТОВ «ТТВ» та ТПК «Пірс» ТОВ було в повному обсязі виконано сторонами.

З долучених до матеріалів справи видаткових накладних № 484 від 27.06.2008р., № 730 від 01.08.2008р., № 1038 від 11.09.2008р., № 1330 від 14.10.2008р., № 1918 від 10.12.2008р., карток обліку товару судом встановлено, що позивачем вказаний вище посуд, придбаний у ТОВ «ТТВ», було оприходувано в повному обсязі. (а.с. 34, 37, 39, 42, 46; а.с. 135-138). В подальшому вказаний посуд позивачем було реалізовано Статутному територіальному галузевому обєднанню «Південна залізниця», ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Одеська залізниця, ТОВ «Продтехснаб». (а.с. 47-101)

З матеріалів справи судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «ТТВ» пісок було поставлено позивачем ТОВ «ПСЗ» та ТОВ ВКФ «Декор» Філія «Пісочне» (а.с. 154-157)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем придбане у ТОВ «ТТВ» сировина (пісок) та посуд використовувалися для господарської діяльності торгівля. Крім того, з аналізу вартісних характеристик посуду, придбаного у ТОВ «ТТВ», та реалізованого в подальшому кінцевим споживачам, суд приходить до висновку, що від вказаних операцій позивачем було отримано прибуток.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з придбання посуду були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності торгівля, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у субєктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє- та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси субєкта господарювання, печатки цього субєкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені субєкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності ТОВ «ТТВ» або ТПК «Пірс» ТОВ чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не наводив. Окремо суд зауважує, що відповідач був зобовязаний подати до суду докази на підтвердження своїх заперечень, наприклад постанови про порушення кримінальної справи, але про наявність таких даних перед судом не зазначив, відповідних доказів не надав, хоча в разі їх наявності повинен був це зробити в силу вимог ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України. Тому при вирішенні справи суд виходить з відсутності такого рішення.

Суд відзначає, що сам лише факт відсутності субєкта господарювання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як його місцезнаходження, не має своїм наслідком нікчемності укладених цим субєктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ТОВ «ТТВ» з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських звязків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку відповідачем до суду не надано.

Факт реєстрації контрагента позивача платникоми податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ТОВ «ТТВ») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стосовно посилання представника відповідача на ухилення від сплати податку на додану вартість ТОВ «ТТВ», суд зазначає наступне. Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару (в нашому випадку - ТОВ «ТТВ») має сплачувати цей податок до бюджету.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010 року № 0000271800/0, від 16.06.2010року № 0000271800/1, від 02.08.2010 року № 0000271800/2 в частині донарахування Торгівельно-промислова компанія "Пірс" товариство з обмеженою відповідальністю податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27931,5 грн. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 61 Конституції України, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Торгівельно-промислової компанії "Пірс" товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення від 06.05.2010 року № 0000271800/0, від 16.06.2010року № 0000271800/1, від 02.08.2010 року № 0000271800/2 в частині донарахування Торгівельно-промислова компанія "Пірс" товариство з обмеженою відповідальністю податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27931,5 грн. (за основним платежем - 18621 грн., за штрафними санкціями - 9310,5 грн.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгівельно-промислова компанія "Пірс" товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 25468543, місцезнаходження: пр. Перемоги, 72, кв. 65, м. Харків, 61000) витрати по сплаті державного мита у сумі 2.44 (дві грн. 44 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2010 року.

Суддя Волкова Л.М.