Постанова № 12720301, 10.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4794/10/1770

10 листопада 2010 року 17год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Терещенко О.М.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" (далі ТОВ "РЗВА-Електрик") звернулося в суд з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Рівне №000612344/0/23-318 від 20.08.2010 року, №000612344/1/23-318 від 09.09.2010 року та про зобовязання ДПІ у м.Рівне включити ТОВ "РЗВА-Електрик" з сумою ПДВ у розмірі 533245,00 грн. до реєстру платників, яким підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Адміністративний позов в повній мірі підтримано представником позивача в судовому засіданні, яка на його обґрунтування покликається на те, що товариством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкових зобовязань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що відсутність підтвердження в ході співставлення даних факту декларування контрагентами по ланцюгу постачання сум податку на додану вартість до складу своїх податкових зобовязань, не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів та послуг та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. На підтвердження своїх доводів покликається на норми пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На таких підставах просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позв не визнав, суду пояснив, що податковим органом встановлено, що сума податку на додану вартість, яка задекларована позивачем до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок фактично не була сплачена постачальниками товарів до бюджету. Зазначає, що згідно пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, джерелами сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Як наслідок, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування залежить від надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. Враховуючи зазначене, вважає оспорювані рішення правомірними і підстав для їх скасування не вбачає. Враховуючи правомірність податкових повідомлень-рішень, необґрунтованими вважає і вимоги про зобовязання включити позивача до реєстру платників, яким підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. На таких підставах просить відмовити в позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так, судом встановлено що з 06 по 12 серпня 2010 року ДПІ у м.Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "РЗВА-Електрик" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок за травень та червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року. ЇЇ результати оформлені актом №1196/953/23-300/34704105 від 13.08.2010 року (а.с.8-23 том 1).

Згідно з декларацією з ПДВ за травень 2010 року ТОВ "РЗВА-Електрик" задекларовано бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 635973,00 грн. (а.с.27-30 том 1) і виникло у звязку з перенесенням відємного значення за квітень 2010 року. Актом перевірки констатовано, що до складу податкового кредиту квітня 2010 року позивачем включено ПДВ в розмірі 400,00 грн. згідно з податковою накладною, виписаною ПП "Голмет-М", в розмірі 264819,03 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Високовольтний союз Україна", в розмірі 6720,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Мегасел", в розмірі 6244,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Прайм-Дівелопмент", в розмірі 1000,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ПП "Максіма", в розмірі 985,15 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Агрокосм", а всього в сумі 280168,18 грн., яка не підтверджена у звязку з відсутністю у автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ПДВ на рівні ДПА України даних про декларування вказаними контрагентами відповідних податкових зобовязань.

Згідно з декларацією з ПДВ за червень 2010 року ТОВ "РЗВА-Електрик" задекларовано бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 2668689,00 грн. (а.с.34-37 том 1) і виникло у звязку з перенесенням відємного значення за травень 2010 року. Актом перевірки констатовано, що до складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем включено ПДВ у розмірі 237014,86 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "МД Груп Запоріжжя", в розмірі 2240,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Мегасел", в розмірі 5602,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Прайм-Дівелопмент", в розмірі 3325,24 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "ТД "Будмаркет", в розмірі 466,60 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ЗАТ "Оснастка-Маркет", в розмірі 4427,50 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ДП "Зірненський спиртзавод", а всього в сумі 253076,20 грн., яка не підтверджена у звязку з відсутністю у автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних про декларування вказаними контрагентами відповідних податкових зобовязань.

На підставі таких висновків про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 000612344/0/23-318 від 20.08.2010 року, згідно з яким ТОВ "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 280168,00 грн. та за червень 2010 року на 253077,00 грн., а всього на 533245,00 грн. (а.с.39 том 1).

Позивач скористався правом на апеляційне узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення і за результатами розгляду, його первинна скарга була залишена без задоволення та винесено рішення з дробом "1" на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.38 том 1).

Вказане податкове повідомлення-рішення мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно з нормою п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками ПП "Голмет-М", ТОВ "Високовольтний союз Україна", ТОВ "Мегасел", ТОВ "Прайм-Дівелопмент", ПП "Максіма", ТОВ "Агрокосм", ТОВ "МД Груп Запоріжжя", ТОВ "ТД "Будмаркет", ЗАТ "Оснастка-Маркет" та ДП "Зірненський спиртзавод", позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити. Відомості про усіх контрагентів позивача містяться в Єдиному державному реєстрі і усі контрагенти позивача, крім ПП "Голмет-М", за даними офіційного веб-сайту ДПА України були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість (а.с.56-75 том 1). Що стосується ПП "Голмет-М", то 22.02.2010 року було винесено лише постанову суду про припинення вказаної юридичної особи у звязку з внесенням до ЄДР запису про її відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням (а.с.28-29). Податковим органом за місцем реєстрації ПП "Голмет-М", в той же час, підтверджено факт декларування ним податкових зобовязань у березні 2010 року по операціям з ТОВ "РЗВА-Електрик", однак зазначено про анулювання 22.02.2010 року свідоцтва платника ПДВ. При цьому, акт анулювання свідоцтва за вказану дату з причинами відмінними від прийняття судового рішення про припинення юридичної особи не надано, а постанова суду про припинення даної особи на вказану дату законної сили не набрала (а.с.32 том 2).

В документообігу позивача господарські операції з усіма вищеназваними контрагентами оформлені накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями (а.с.80-234 том 1) і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Фактично висновки податкового органу, які лягли в основу спірного податкового повідомлення-рішення базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, відсутня інформація про подані вищеназваними платниками податків контрагентам позивача декларації з ПДВ за квітень та травень 2010 року, відповідно (а.с.33-35 том 2). Податковим органам за місцем реєстрації платниками податків вказаних субєктів направлялися запити на проведення зустрічних перевірок, які частково виконані вже після винесення позивачу податкового повідомлення-рішення з дробом "0". Зокрема, по ТОВ "Мегасел" складено акт про неможливість проведення перевірки у звязку з тим, що стан платника податку визначено, як "фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації" (а.с.37-38 том 2), по ПП "Максіма" складено акт про те, що у вказаної особи відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, за юридичною адресою вона не знаходиться, а її звітність статусу податкової немає (а.с.40-42 том 2), по ТОВ "Прайм-Дівелопмент" складено акт про неможливість проведення перевірки у звязку з тим, що стан платника податку визначено, як "фактичне місцезнаходження не встановлено" (а.с.43-44 том 2).

Що стосується ТОВ "Високовольтний союз Україна", то довідкою про результати зустрічної перевірки №922/740/23-300/33334990 від 06.09.2010 року не встановлено розбіжностей з відомостями ТОВ "РЗВА-Електрик" (а.с.78-79 том 1). Позивачем також до матеріалів справи долучено довідку №1311/1046/23-300/33334990 від 06.09.2010 року, якою також підтверджено факт декларування ТОВ "Високовольтний союз Україна" податкових зобовязань по операціям з ТОВ "РЗВА-Електрик" у квітні 2010 року(а.с.18-27 том 2).

Щодо інших документальних доказів, як сторони позивача, так і сторони відповідача, то вони стосуються висновків акту перевірки №1196/953/23-300/34704105 від 13.08.2010 року про завищення відємного значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту у червні 2010 року та неможливості підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010 року на суму 126853,76 грн. та за червень 2010 року на 2415612 грн., що повязано з відсутністю відповідей від інших ДПІ на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках, як, в свою чергу, не стосуються податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження в даній справі, а відтак виходять за рамки позовних вимог.

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової відсутності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин не подана, подана з помилковими показниками, чи прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Це ж стосується і усіх інших причин, по яких до бази даних не внесено звітність того чи іншого контрагента. Тим більше, що податковим органом робиться співставлення лише в рамках відповідного календарного місяця, тобто того місяця, коли платник податку сформував податковий кредит, а платник податків контрагент, з огляду на передбачене п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, право подати уточнюючий розрахунок, або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, може задекларувати податкове зобовязання за відповідними господарськими операціями і в іншому періоді.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №000612344/0/23-318 від 20.08.2010 року слід задовольнити.

Щодо податкового повідомлення-рішення з дробом "1", то воно за своєю правовою суттю не є повторним визначенням податкового зобов'язання, а відтак підстав для його скасування суд не вбачає.

Так, згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, номер відділу, який склав повідомлення, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. Пунктом 5.3 цього Порядку визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана первинна скарга на рішення податкового органу, яка залишена без задоволення.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень-рішень встановлені п.п.6.4 - 6.6 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, якими не передбачено випадків їх відкликання в разі складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень, які мають номер первинного податкового повідомлення, а через дріб проставлено номер скарги, щодо якої воно складене та доведено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем податкове повідомлення-рішення з дробом "1" винесене з дотриманням вимог Порядку, воно не встановлює нові підстави для прийняття, не є повторним визначенням зобовязань, а відтак для захисту прав позивача достатньо скасування податкового повідомлення-рішення №000612344/0/23-318 від 20.08.2010 року, і додатково скасовувати аналогічне рішення, прийняте в рамках процедури адміністративного узгодження не потрібно.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання ДПІ у м. Рівне включити ТОВ "РЗВА-Електрик" до реєстру платників, яким підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Із системного тлумачення змісту пп.7.7.1-7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року слідує, що в разі ненадання платнику податків бюджетного відшкодування останній має право звернулися до суду з вимогою про стягнення вказаних сум з Державного бюджету України. При цьому, включення платника податків до реєстру осіб, яким підтверджено бюджетне відшкодування є одним із етапів процедури документального оформлення процесу про надання бюджетного відшкодування.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовна вимога про зобовязання ДПІ у м. Рівне включити позивача до реєстру платників, яким підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 533245,00 грн., не є належним способом захисту порушених прав, передбачених Законом. Крім того, вказані дії податкового органу можуть бути вчиненні лише після набрання законної сили рішенням суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ "РЗВА-Електрик" зменшено на 533245,00 грн. задекларовану на розрахунковий рахунок суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000612344/0/23-318 від 20.08.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 533245,00 грн., в тому числі 280168,00 грн. - за травень 2010 року та 253077,00 грн. - за червень 20101 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.